Енріко Феррі — Вікіпедія

Енріко Феррі
італ. Enrico Ferri
Народився 25 лютого 1856(1856-02-25)[2][3][…]
Сан-Бенедетто-По, Провінція Мантуя, Ломбардія, Ломбардо-Венеційське королівство, Австрійська імперія[1]
Помер 12 квітня 1929(1929-04-12)[1][2][…] (73 роки)
Рим, Італія[1]
Країна  Королівство Італія
Діяльність журналіст, політик, правник, кримінолог, соціолог, професор, Q96251726
Alma mater Паризький університет, Болонський університет і Пізанський університет
Науковий ступінь лауреат[d][5]
Вчителі Чезаре Ломброзо
Знання мов італійська[2][6]
Заклад Римський університет ла Сапієнца
Посада сенатор Королівства Італіяd, член Палати депутатів Королівства Італіяd[5], член Палати депутатів Королівства Італіяd[5], член Палати депутатів Королівства Італіяd[5], член Палати депутатів Королівства Італіяd[5], член Палати депутатів Королівства Італіяd[5], член Палати депутатів Королівства Італіяd[5], член Палати депутатів Королівства Італіяd[5], член Палати депутатів Королівства Італіяd[5], член Палати депутатів Королівства Італіяd[5] і член Палати депутатів Королівства Італіяd[5]
Партія Італійська соціалістична партія
Автограф

Енріко Феррі (італ. Enrico Ferri; 25 лютого 1856, Сан-Бенедетто-По — 12 квітня 1929, Рим) — італійський кримінолог і політичний діяч. З 1884 р. професор кримінального права в найбільших університетах Італії. З 1886 р депутат італійського парламенту. У 1919 р очолював комісію зі складання проекту кримінального кодексу, багато положень якого увійшли в фашистський італійський кримінальний кодекс 1930 р. Будучи послідовником засновника кримінальної антропології Чезаре Ломброзо, вніс істотний внесок в розвиток ідей позитивістської школи кримінології.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]