Енхансер — Вікіпедія

Енхансер^[1][2] (англ. enhancer — підсилювач) — коротка ділянка ДНК, до котрої можуть приєднуватися білки (фактори транскрипції), для збільшення рівня транскрипції гену або оперону. Енхансеру не потрібно розташовуватися безпосередньо поряд з геном, на який він діє^[3]. Структура комплексу хроматину ДНК згорнута таким чином, що хоча ділянка ДНК може розміщуватись далеко в термінах пар основ, геометрично вона перебуває поруч з промотором і геном. Це дозволяє енхансеру взаємодіяти із загальними факторами транскрипції і РНК-полімеразою II. Енхансер може розміщуватись як до, так і після гену, який він регулює.

Енхансери не впливають безпосередньо на промотори, але здійснюють вплив за допомогою білків-активаторів. Ці білки взаємодіють з комплексом, що залучає полімеразу і загальні фактори транскрипції, які виконують транскрипцію гену. Енхансери також можуть розташовуватись в межах інтронів. Також орієнтація енхансера зазвичай може бути змінена без впливу на його функцію. До того ж, в деяких випадках енхансер може бути вилучений і пересаджений на іншу ділянку хромосоми зі збереженням його впливу на транскрипцію гену. Зараз існують дві моделі обробки інформації за допомогою енхансерів^[4]:

• енхансосоми — залежать від надзвичайно кооперативної координації активності і можуть бути заблоковані однією мутацією, яка переміщує обов'язкові місцерозміщення індивідуальних білків;
• Гнучкі системи — менш інтегровані численні білки, що незалежно регулюють експресію генів, і тільки їх сумарна активність впливає на транскрипційні комплекси.

Енхансери самі можуть бути ділянками ДНК, з яких йде активна транскрипція. РНК, що утворюються при зчитуванні з енхансерів називаються енхансерними РНК^[en] (еРНК)^[5]. еРНК — некодуючі РНК, які часто швидко деградують після їхнього синтезу^[6].

Посилання[ред. | ред. код]

1. ↑ А. В. Сиволоб (2008). Молекулярна біологія (PDF). К: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет". Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 31 травня 2017.
2. ↑ А. В. Сиволоб, К. С. Афанасьєва (2012). Молекулярна організація хромосом (PDF). К: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет". Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 31 травня 2017.
3. ↑ Spilianakis CG, Lalioti MD, Town T, Lee GR, Flavell RA (2005). Interchromosomal associations between alternatively expressed loci. Nature. 435 (7042): 637—45. doi:10.1038/nature03574. PMID 15880101.
4. ↑ Arnosti DN, Kulkarni MM (2005). Transcriptional enhancers: Intelligent enhanceosomes or flexible billboards? (PDF). J. Cell. Biochem. 94 (5): 890—8. doi:10.1002/jcb.20352. PMID 15696541. Архів оригіналу (PDF) за 21 липня 2006. Процитовано 13 квітня 2019.
5. ↑ Wenbo Li, Dimple Notani & Michael G. Rosenfeld (April 2016). Enhancers as non-coding RNA transcription units: recent insights and future perspectives. Nature reviews. Genetics. 17 (4): 207—223. doi:10.1038/nrg.2016.4. PMID 26948815.
6. ↑ Iris Jonkers & John T. Lis (March 2015). Getting up to speed with transcription elongation by RNA polymerase II. Nature reviews. Molecular cell biology. 16 (3): 167—177. doi:10.1038/nrm3953. PMID 25693130.

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

• MeSH Enhancer+Elements+(Genetics)

Це незавершена стаття з генетики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з молекулярної біології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.