Ервін Неєр — Вікіпедія

Ервін Неєр
нім. Erwin Neher
Народився 20 березня 1944(1944-03-20) (80 років)
Ландсберг-на-Леху, Німеччина
Країна Німеччина Німеччина
Діяльність біофізик, викладач університету, хімік
Alma mater Університет Вісконсин-Медісон
Геттінгенський університет
Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Мюнхенський технічний університет
Галузь Біофізика
Заклад Геттінгенський університет
Аспіранти, докторанти Martin Oheimd[1]
Членство Леопольдина
Національна академія наук США[2]
North Rhine-Westphalia Academy for Sciences and Artsd
Європейська академія наук і мистецтв
Геттінгенська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Баварська академія наук
Європейська організація молекулярної біології
Європейська академія[3]
Real Academia Nacional de Medicina de Españad
Словенська академія наук та мистецтв
Лондонське королівське товариство[4]
Відомий завдяки: розробник методу локальної фіксації потенціалу
Діти Richard A. Neherd
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1991)

CMNS: Ервін Неєр у Вікісховищі

Ервін Неєр (нім. Erwin Neher; нар. 20 березня 1944, Ландсберг-на-Леху, Німеччина) — німецький біофізик, член Геттінгенської академії наук, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини 1991 року за розробку методу локальної фіксації потенціалу.


Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]