У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Поль.
Ернест Поль (пол. Ernest Pohl[комент. 1]; 3 листопада 1932, Руда-Шльонська — 12 вересня 1995, Гаузах[2]) — польський футболіст німецького походження[3], що грав на позиції нападника та півзахисника. Відомий за виступами в польських клубах «Гурник» із Забже та «Легія», у складі яких ставав неодноразовим чемпіоном країни та володарем Кубка Польщі, а також у складі збірної Польщі. Триразовий кращий бомбардир чемпіонату Польщі. Володар рекорду Польщі за числом забитих м'ячів у чемпіонаті країни — 186 голів.[комент. 2] Його іменем у 2005 названий клубний стадіон «Гурника» (Забже).[4][2]
Ернест Поль народився у Руді-Шльонській у 1932 році. За фахом він був гірничим техніком, проте працював також як інструктор з футболу. Розпочав виступи на футбольних полях у нижчоліговій команді зі свого рідного міста «Славія». У 1952 році Ернеста Поля призвали на військову службу, яку він проходив спочатку в клубі «Ожел» із Лодзі.[3] У 1954 році він перейшов до варшавського військового клубу вищого польського дивізіону ЦВКС, відомому пізніше як «Легія». У цей час у складі варшавської команди виступали низка гравців із Сілезії, зокрема Едвард Шимковяк, Люціян Брихчий, Генрік Кемпний. Усі вони склали основу команди, яка двічі поспіль у 1955 і 1956 роках вигравала і чемпіонат країни, і Кубок Польщі. Угорський тренер «Легії» Янош Штайнер відразу відчув бомбардирський хист Поля, і швидко зробив його одним із гравців основи. Нападник швидко виправдав довіру тренера, і вже в 1954 році він став одним із двох кращих бомбардирів польської першості. У першому виграному чемпіонаті варшавський клуб лише незначно випередив конкурентів, то в сезоні 1956 року перевага столичних армійців над суперниками була настільки значною, що вони перемагали інші команди навіть із двозначним рахунком. Зокрема, команду краківської «Вісли» «Легія» перемогла з рахунком 12-0, причому в цьому матчі Поль відзначився 5 забитими м'ячами.[5]
У 1957 році Ернест Поль став гравцем «Гурника» із Забже. У цій команді нападник грав протягом 11 років. За цей час він додав до своїх досягнень 8 титулів чемпіона Польщі, у тому числі 6 разів підряд, а також ще й титул володаря Кубка Польщі. У сілезькому клубі він також відзначався своїми бомбардирськими якостями, ще двічі виграючи титул кращого бомбардира чемпіонату Польщі.[3] У 1962 році Поль також відзначився рідкісним досягненням — у матчі з краківською «Краковією» він забив 6 із 9 м'ячів своєї команди.[2] Усього за час виступів у вищому дивізіоні польського футболу нападник відзначився 186 забитими м'ячами, що тривалий час залишається кращим показником в історії чемпіонатів Польщі.[5] У 1964 році Ернест Поль отримав звання футболіста року за версією газети «Sport».[6]
Після закінчення виступів у «Гурнику» Поль ще протягом двох років грав у США за клуби польської діаспори «Полонія» (Нью-Йорк) і «Вістула» (Гарфілд), після чого завершив виступи на футбольних полях.[2]
Ернест Поль ще 1955 року дебютував у складі національної збірної Польщі в товариському матчі зі збірною Румунії.[7] Усього в складі збірної футболіст зіграв 46 матчів, у яких відзначився 39 забитими м'ячами.[4] У складі польської збірної він брав участь в Олімпійських ігор 1960 року, на яких у матчі зі збірною Тунісу відзначився 5 забитими м'ячами[2], щоправда це не допомогло польській збірній пройти до наступного етапу змагань.
Після завершення футбольної кар'єри[ред. | ред. код]
Після завершення кар'єри професійного футболіста Ернест Поль з перервами працював у тренерському штабі «Гурника». У 1990 році він виїхав на постійне проживання до Німеччини, куди раніше виїхали дві його дочки та дружина.[8] Помер Ернест Поль у німецькому місті Гаузах 12 вересня 1995 року.[2]
У 2005 році іменем Ернеста Поля названий стадіон у Забже, який є клубною ареною місцевого «Гурника», в якому провів більшу частину своєї кар'єри Ернест Поль.[4][2]
- «Легія» (Варшава): 1955, 1956
- «Гурник»: 1957, 1959, 1961, 1962/63, 1963-64, 1964-65, 1965-66, 1966-67
- «Легія» (Варшава): 1954-55, 1955-56
- «Гурник»: 1964-65
Примітки та коментарі[ред. | ред. код]
- ↑ У 1952—1990 використовувався варіант написання імені та прізвища в полонізованому варіанті Ernest Pol у рамках полонізації німецьких імен
- ↑ Згідно даних таблиць статистики по сезонах, на рахунку Поля 180 м'ячів, польські футбольні статистики натомість подають кількість 186 м'ячів.
- А. В. Савин. Мировой футбол: кто есть кто: Полная энциклопедия. — Москва : Эксмо, 2007. — С. 501. — 5 000 прим. — ISBN 978-5-699-22359-6. (рос.)
|
---|
| 1921: Калужа | 1922: Кухар | 1923: Бач | 1925: Рейман | 1926: Гарбень, Кухар | 1927: Рейман | 1928: Гінтель | 1929: Настула | 1930: Коссок | 1931: Киселінський | 1932: Крижкевич | 1933: Возняк | 1934: Вілімовський | 1935: Матіяс | 1936: Вілімовський, Петерек | 1937: Возняк | 1938: Петерек | 1939: Вілімовський | 1946: Сподзея | 1947: Грач | 1948: Кохут | 1949: Аньола | 1950: Аньола | 1951: Аньола | 1952: Цесьлік | 1953: Цесьлік | 1954: Кемпний, Поль | 1955: Гахорек | 1956: Кемпний | 1957: Брихчий | 1958: Сопорек | 1959: Ліберда, Поль | 1960: Норковський | 1961: Поль | 1962: Ліберда | 1963: Кєлець | 1964: Брихчий, Галечка, Вілім | 1965: Брихчий | 1966: Любанський | 1967: Любанський | 1968: Любанський | 1969: Любанський | 1970: Яросик | 1971: Яросик | 1972: Шимчак | 1973: Лято | 1974: Капка | 1975: Лято | 1976: Кмєцик | 1977: Мазур | 1978: Кмєцик | 1979: Кмєцик | 1980: Кмєцик | 1981: Адамчик | 1982: Капиця | 1983: Оконський, Тлокинський | 1984: Ціолек | 1985: Іваницький | 1986: Згутчинський | 1987: Лесняк | 1988: Дзекановський | 1989: Важиха | 1990: Юсковяк | 1991: Дзюбинський | 1992: Валигура, Подброжний | 1993: Подброжний | 1994: Бужава | 1995: Циган | 1996: Конярек | 1997: Тжецяк | 1998: Бонк, Чережевський, Срутва | 1999: Франковський | 2000: Компала | 2001: Франковський | 2002: Журавський | 2003: Світлиця | 2004: Журавський | 2005: Франковський | 2006: Пехна | 2007: Рейсс | 2008: Брожек | 2009: Брожек, Чін'яма | 2010: Левандовський | 2011: Франковський | 2012: Руднєвс | 2013: Дем'ян | 2014: Робак | 2015: Вільчек | 2016: Николич | 2017: Пайшан / Робак | 2018: Карлітос | 2019: Ангуло | 2020: Г'юткер | 2021: Пекгарт | 2022: Іві | 2023: Гуаль |
|