Етикетка європейської спадщини — Вікіпедія

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (квітень 2021)

Етикетка вропейської спадщини — це визнання, яке Європейською Унією присуджується будівлям, документам, музеям, архівам, пам'ятникам чи подіям, які розглядаються як віхи у створенні сучасної Європи. Програмою керує Європейська комісія.

Історія[ред. | ред. код]

Міжурядова ініціатива[ред. | ред. код]

Логотип колишньої міжурядової схеми

Знак європейської спадщини розпочався як міжурядова ініціатива між 17 окремими державами-членами ЄС під час зустрічі в Гранаді, Іспанія, 28 квітня 2006 р. [1] Мотивацією для створення ініціативи були референдуми 2005 року у Франції та Нідерландах, в результаті яких дві країни не ратифікували конституцію Європи. Головною метою ініціативи було визначити та визначити місця, які зіграли ключову роль у побудові об’єднаної Європи, та побачити ці місця через європейську, а не національну точку зору. [2]

Міжурядова ініціатива пов’язала як держави-члени ЄС, так і країни, що не є членами, такі як Швейцарія. [2] Агенції зі спадщини країн-учасниць присвоїли Знак сайтам з транскордонним або загальноєвропейським характером. [2] Країни обирали власні культурні цінності, будь то фізичні об’єкти чи більш абстрактні традиції, що означає, що критерії Етикетки різнились залежно від країни. До 2010 року міжурядовим знаком було присвоєно 64 сайти в 18 різних країнах-учасницях. [2]

Трансформація в ініціативу ЄС[ред. | ред. код]

20 листопада 2008 року Рада прийняла висновки, спрямовані на трансформацію міжурядової ініціативи в дію Союзу, запросивши Комісію подати їй пропозицію щодо створення Союзом Знака європейської спадщини та визначити практичні процедури реалізації проект. [2] Були проведені громадські слухання та оцінки впливу, що підтверджує додану вартість участі ЄС. У 2010 році Європейська Комісія оголосила про плани загальноєвропейської схеми, відомої як Етикетка європейської спадщини [2] і вона була офіційно створена 16 листопада 2011 року [2]

Знак європейської спадщини з 2013 року[ред. | ред. код]

Згідно з новою маркою, перші чотири сайти були визначені в 2013 році, ще шістнадцять позначень були визначені в 2014 році.

Сайти, що претендують на отримання етикетки, повинні мати символічну європейську цінність і мали зіграти значну роль в історії та культурі Європи та / або будівництві Союзу. Тому вони повинні продемонструвати одне або кілька з наступного:

  1. їх транскордонний або загальноєвропейський характер: як їхній минулий і теперішній вплив та потяг виходять за межі національних кордонів держави-члена;
  2. їх місце та роль у європейській історії та європейській інтеграції та їх зв’язки з ключовими європейськими подіями, особистостями чи рухами;
  3. їх місце та роль у розвитку та просуванні спільних цінностей, що лежать в основі європейської інтеграції. [2]

На етапі попереднього відбору країни ЄС можуть обирати до двох ділянок раз на два роки, після чого на етапі відбору група з 13 незалежних експертів відбирає та контролює місця. Комісія вивчає заявки та рекомендує Європейській комісії, які сайти повинні отримувати ярлик на основі встановленого набору критеріїв. Сайти-кандидати також повинні подати план роботи. [2]

Країни-учасниці[ред. | ред. код]

У програмі беруть участь наступні країни:[2]

  • Австрія
  • Бельгія
  • Болгарія
  • Хорватія
  • Кіпр *
  • Чехія
  • Данія
  • Естонія
  • Франція
  • Німеччина
  • Греція
  • Угорщина
  • Італія
  • Латвія
  • Литва
  • Люксембург
  • Мальта
  • Нідерланди
  • Польща
  • Португалія
  • Румунія
  • Словаччина
  • Словенія
  • Іспанія

Вибрані сайти[ред. | ред. код]

Наразі сайтами,[2] які містять марку, є:

Австрія[ред. | ред. код]

Зображення є табличкою Європейської спадщини

Бельгія[ред. | ред. код]

Хорватія[ред. | ред. код]

Чехія[ред. | ред. код]

  • Замок Оломоуц Премислід та Архієпархіальний музей, Оломоуц
  • Замок Кінжварт - Місце дипломатичних зустрічей
  • Werkbund Estates в Європі - Осада Баба ( Прага ), Новий Дум ( Брно )

Естонія[ред. | ред. код]

Франція[ред. | ред. код]

Німеччина[ред. | ред. код]

Замок Хамбах

Греція[ред. | ред. код]

  • Серце Давніх Атен

Угорщина[ред. | ред. код]

Італія[ред. | ред. код]

Латвія[ред. | ред. код]

Три брати в Ризі

Литва[ред. | ред. код]

Прапор знака європейської спадщини в Каунасі, Литва

Люксембург[ред. | ред. код]

Нідерланди[ред. | ред. код]

Польща[ред. | ред. код]

WUWA у Вроцлаві

Португалія[ред. | ред. код]

Румунія[ред. | ред. код]

  • Меморіал Сігета

Словенія[ред. | ред. код]

  • Партізанська лікарня імені Франї
  • Церква Святого Духа, Яворца
  • Здравлиця - Послання Європейської весни націй

Іспанія[ред. | ред. код]

Логотип[ред. | ред. код]

Новий логотип європейської спадщини

Логотип нового Знака європейської спадщини був обраний за результатами конкурсу, проведеного в 2012 році.

Сама етикетка присуджується у вигляді великої таблички з написом національною мовою та англійською мовою та невеликої таблички з лише логотипом. Всі великі таблички містять спільний елемент: "Він входить до списку Європейського Союзу об'єктів європейської спадщини через значну роль, яку він відіграв в історії та культурі Європи".

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Azihari, Ferghane (27 квітня 2013). The New European Heritage Label is Here!. The New Federalist. Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано 23 квітня 2016.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м ""
  3. ↑ Rīga's Three Brothers awarded European Heritage Label. Public Broadcasting of Latvia. 3 квітня 2020. Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 3 квітня 2020.

 

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Етикетка_європейської_спадщини&oldid=38680535