Етьєн Моріс Фальконе — Вікіпедія

Етьєн Моріс Фальконе
Étienne Maurice Falconet
	Портрет Фальконе
При народженні	Étienne Maurice Falconet
Народження	1 грудня 1716; Париж
Смерть	24 січня 1791 (74 роки)
	Париж
Національність	француз
Країна	Франція
Діяльність	скульптор, Encyclopédistes
Напрямок	бароко, рококо, ранній класицизм
Роки творчості	1744—1781
Покровитель	мадам Помпадур, Катерина ІІ
Відомі учні	Marie-Anne Collotd і Асьє Мішель-Віктор
Працівник	Національна вища школа красних мистецтв
Член	Королівська академія живопису і скульптури і Академія красних мистецтв Франції
Твори	Pygmalion and Galatead і Мідний вершник
Роботи в колекції	Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Колекція Фріка, Ермітаж, National Museum Paleis het Lood, Рейксмузей і Національний музей Швеції
	Етьєн Моріс Фальконе у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Фальконе (значення).

Етьє́н Морі́с Фальконе́ (фр. Étienne Maurice Falconet, 1 грудня, 1716, Париж — 24 січня 1791, Париж) — відомий французький скульптор 18 століття.

Біографія[ред. | ред. код]

Походження та навчання[ред. | ред. код]

Походить з ремісників. Професійне навчання отримав у рідного дядька, що працював з мармуром та в майстерні придворного портретиста-скульптора на ім'я Жан Батіст Лємуан. Але сам портретистом не став, бо мав інший хист.

Самотужки вивчав твори своїх скульпторів — попередників в парку Версаль, де фактично був музей французької скульптури 17 століття просто неба.

Прийняття в академію[ред. | ред. код]

У 1744 році скульптора Фальконе прийняли у Паризьку академію мистецтв після виконання конкурсного твору — скульптурної групи «Смерть Мілона Кротонського». Митець представив античного героя в момент безпорадності: під час корчування дерева Мілон защемив руку, а на нього напав лев. Митець виконав групу у двох матеріалах — в теракоті та в мармурі. Мармурову — представив у академію. Теракота Фальконе пізніше потрапить в музей Ермітаж.

Твори в церкві Св. Роха[ред. | ред. код]

Доброю школою у 1753 — 1766 рр. для скульптора стала праця над декором двох каплиць у церкві Св. Роха в Парижі. Він створив власні версії розповсюджених біблійних сюжетів («Благовіщення» та інші). Але в буремні роки французької революції радикально налаштовані натовпи розбили скульптурні твори Фальконе. Єдина збережена до 20 століття — Христос в Гетсиманському саду (Моління про чашу).

Покровительство мадам Помпадур[ред. | ред. код]

Талановитого скульптора, що добре порався з теракотою та мармуром, угледіла маркіза де Помпадур. Фактична володарка влади у Франції та відома меценатка, Помпадур залучила скульптора до праці в Севрській порцеляновій мануфактурі . У Франції скульптори отримують усе менше замов на скульптури для садів бароко, що поступаються місцем пейзажним паркам. Фальконе, що навчався на мармурах садів бароко, в творах з бісквіту (різновиду порцеляни) дав в Севрі волю своєму декораторському хисту. Легкі й грайливі фігурки стали найкращим надбанням стилю рококо середини 18 століття.

Мала доярка, Севр, бісквіт
Дитяча лотерея, Севр, бісквіт

Могутні потенції у скульптора, що вимушено працював над легковажними сюжетами рококо, розгледів і відомий філософ та художній критик Дені Дідро. І саме Дідро порадить російській імператриці Катерині II кандидатуру Фальконе, коли та вирішила створити монумент Петру I.

Стилістика творів Фальконе[ред. | ред. код]

Життя та творчість Фальконе припала на пору досить швидкої зміни декількох мистецьки стилів — пізнього бароко, рококо і класицизму. Митець широкого мистецького диапазону, Фальконе вдало працював в кожному з них, про що свідчать сульптурні групи «Смерть Мілона Кротонського», релігійні скульптури в церкві Св. Роха, алегоричні статуї «Музика» та «Зима», дрібна пластика в стилі рококо.

Примхливе і чудернацьке рококо не здатне було якісно відтворити героїчні, могутні характери. Фальконе добре відчував обмеженість стилістики рококо. І коли отримав замовлення на кінний монумент царя Петра І (Мідний Вершник), повністю відмовився від прийомів рококо, звернувшись до зразків античності та розвиненого бароко. Рококо могло не все.

Мідний вершник[ред. | ред. код]

Після отримання замовлення з Росії працювати над монументом почав ще в Парижі. Вже там зробив модель із воску.

У Петербурзі працював майже 12 років. Обставини склались для скульптора невдало, і він покинув Росію до відкриття монументу.

Смерть[ред. | ред. код]

Останні десять років скульптор хворів, стан ускладнився паралічем. Помер в Парижі.

Неповний перелік творів Фальконе[ред. | ред. код]

Музика(алегорична скульптура), мармур, Лувр
Смерть Мілона Кротонського (мармур, Лувр)
Смерть Мілона Кротонського (теракота, Ермітаж)
Скульптури каплиці Розп'яття(церква Св. Роха, Париж)
Скульптури каплиці Діви Марії (церква Св. Роха, Париж)
Христос у Гетсиманському саду (Моління про чашу)
мала пластика в стилі рококо(твори в різновиді порцеляни — бісквіт
«Погроза Амура» — популярна скульптура, що розійшлася Європою у безлічі повторень та копій
Алегорична скульптура «Зима», Ермітаж
Пігмаліон та Галатея, мармур, Лувр
Монумент царю Петру І — Мідний вершник, Петербург

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Переписка императрицы Екатерины II с Фальконетом. — Сборник РИО. –— Спб., 1876. –— Т. XVII
Falconet, His Writings and His Friend Diderot / Ed. Anne Betty Weinshenker. –— Geneva: Droz, 1966.
Каганович А. Л. «Медный всадник». История создания монумента". –— Л.: «Искусство», 1982.