Жак Таті — Вікіпедія

Жак Таті
Jacques Tati
Зображення
Зображення
Дата народження 9 жовтня 1907(1907-10-09)
Місце народження Ле-Пек, Франція
Дата смерті 4 листопада 1982(1982-11-04) (75 років)
Місце смерті Париж
Поховання Saint Germain-en-Laye Old Communal Cemeteryd
Громадянство Франція Франція
Релігія католицтво
Професія кінорежисер
сценарист
актор
Magnum opus Мій дядечко
Нагороди
IMDb ID 0004244
Tativille
CMNS: Жак Таті у Вікісховищі

Жак Таті́ (фр. Jacques Tati), (при народженні — Жак Татіщев фр. Jacques Tatischeff); (нар.9 жовтня 1907 — †4 листопада 1982) — французький кінорежисер, лауреат Каннського кінофестивалю, премії «Сезар», номінант премії «Оскар».

Біографія[ред. | ред. код]

Мати Таті — Клер ван Хуф, нідерландського і італійського походження. Батько — Жорж-Еммануель Татіщев, син російського дипломата графа Дмитра Татіщева і француженки Роз-Анаталі Аленкан. Починав виступати у кабаре, де виконував пантоміми. В кіно дебютвав у 1934 році, де першою успішною картиною став короткометражний фільм «Тренуй ліву» (1936 рік). У 1939 році Таті пішов на фронт.

Після війни Таті повернувся до кабаре і вже у 1947 році зняв ще один короткометражний фільм «Школа листонош», а у 1949 році вийшов перший довгометражний фільм «Святковий день», який здобув значний успіх. Наступним фільмом став «Канікули пана Юло» 1953 року, де він створив свій знаменитий персонаж наївного простака Юло. У 1956 році Таті заснував свою власну кіностудію «Specta films». У 1958 році вийшов перший кольоровий фільм Таті «Мій дядечко». Фільм знімали у двох версіях — англійською та французькою мовами, у 1959 році він був відзначений спеціальною нагородою журі в Каннах і отримав Оскара за найкращий іноземний фільм.

З 1965 по 1967 рік Таті працював над фільмом «Час розваг» і також продовжував знімати короткометражні фільми. «Час розваг» вийшов на екрани у 1967 році, однак, хоча сподобався критикам, він не став популярним у публіки. У цей фільм Таті інвестував значні кошти й від посередніх прибутків від прокату з'явилися перші фінансові негаразди — він був вимушений закласти власний будинок у Сен-Жермен-ан-Ле. Згодом він зняв свій наступний фільм «Автомобільний рух», який вийшов у кінотеатри у 1971 році, а пізніше і на телебаченні. У 1973 році Таті зняв свій наступний фільм «Парад», який мав певну популярність у глядачів.

Попри успіх «Параду», у 1974 році Specta films збанкрутувала. Після довготривалих проблем зі здоров'ям Жак Таті помер 4 листопада 1982 року так і не закінчивши сценарій свого останнього фільму: «Плутанина».

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Назва Розділ кіномистецтва Примітки
1932 «Оскар, чемпіон тенісу»/Oscar, champion de tennis Короткометражний фильм Режисер і актор
1934 On demande une brute (Потрібен звір) Художній фільм Співавтор та актор
1935 Gai dimanche (Весела неділя) Короткометражний фільм Співавтор, режисер та актор
1936 Soigne ton gauche (Тренуй ліву) Короткометражний фільм Сценарист та актор
1938 Retour à la terre (Повернення до землі) Короткометражний фільм Сценарист, актор
1945 Sylvie et le fantôme (Сильвія та привид) Художній фільм Актор
1946 «Диявол у тілі» (Le Diable au corps) Художній фільм Актор
1947 L'École des facteurs (Школа листонош) Короткометражний фільм Сценарист, режисер та актор
1949 «Святковий день» (Jour de fête) Художній фільм Сценарист, режисер та актор
1953 Les Vacances de Monsieur Hulot (Канікули пана Юло) Художній фільм Сценарист, режисер та актор
1958 «Мій дядечко» (Mon oncle) Художній фільм Сценарист, режисер та актор
1967 Playtime (Час розваг) Художній фільм Сценарист, режисер та актор
1967 Cours du soir (Вечірня школа) Короткометражний фільм Сценарист та актор
1968 Baisers volés (Вкрадені поцілунки) Художній фільм Актор
1971 Trafic (Авторух) Художній фільм Сценарист, режисер та актор
1972 Obraz uz obraz Телесеріал Актор
1974 Parade (Парад) Телефільм Сценарист, режисер та актор
1978 Forza Bastia 78 ou l'île en fête (Форза Бастіа 78 або святковий день на острові) Документальне кіно Сценарист та режисер

Див. також[ред. | ред. код]

  • 14621 Таті — астероїд, названий на честь кінорежисера[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Bellos, D. Jacques Tati — London: Harvill Press, 1999.