Жолдак Богдан Олексійович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жолдак.
Богдан Жолдак
Богдан Жолдак. 2017 рік.
Народився 13 лютого 1948(1948-02-13)
Київ, Українська РСР, СРСР
Помер 31 жовтня 2018(2018-10-31) (70 років)
Київ, Україна
Громадянство Україна Україна
Діяльність письменник, сценарист, драматург
Сфера роботи творче та професійне письмоd[1], television screenwritingd[1] і кіносценаристикаd[1]
Alma mater Філологічний факультет Київського університету[d] (1972)
Членство НСКУ і Національна спілка письменників України
CMNS: Жолдак Богдан Олексійович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Богда́н Олексі́йович Жолда́к (13 лютого 1948, Київ — 31 жовтня 2018, Київ[2]) — український письменник, сценарист, драматург[3].

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народився 13 лютого 1948 р. в Києві, батько — письменник Жолдак Олесь Іванович[4], мати — поетеса Єва Устимівна Нарубіна. Закінчив Спеціалізовану Школу № 87.

Закінчив філологічний факультет Київського Національного університету ім. Т. Шевченка (1972).

Був ведучим кількох телевізійних програм на УТ-1 та каналі «1+1» і щотижневої радіопередачі на першому каналі Національного радіо «Брехи — літературні зустрічі з Богданом Жолдаком». 2004 року взяв участь у виданні антології Страйк ілюзій, до якої увійшла його п'єса Чарований запорожець.

Працював на кіностудії «Рось» при АТ «Компанія „Рось“», викладав сценарну майстерність на кінофакультеті Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого.

Був членом Національної спілки письменників України та Національної спілки кінематографістів України й об'єднання «Кінопис».

Засідання журі фестивалю «Відкрита ніч», червень 2003 року; ліворуч — Ліна Костенко, в центрі — Богдан Жолдак, стоїть — Юрій Андрухович

Помер у 70-річному віці 31 жовтня 2018 року після прочитаної для студентів лекції в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого в результаті відриву тромбу.[5] Похований на Берковецькому кладовищі[6].

Родина[ред. | ред. код]

Дружина Ірина  — викладачка музики; їхня донька Дарина Жолдак (1981—2012) — відома українська кураторка мистецьких проектів і галеристка.

Богдан Жолдак — двоюрідний брат драматурга Валерія Жолдака.[7] і двоюрідний дядько режисера Андрія Валерійовича Жолдака[8].

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Як драматург створив гопак-оперу «Конотопська відьма», композитор Ігор Поклад, (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, 1982), п'єси «Закоханий чорт» (Волинський український музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка, 1986), «Глина» (1993, у співавт. з О. Чумаком). За його сценаріями знято кінофільми «Запорожець за Дунаєм» (1986, реж. О. Суярко, студія «Укртелефільм»), «Відьма» (1990, реж. Г. Шигаєва, Кіностудія імені Олександра Довженка), «Козаки йдуть» (1991, реж. С. Омельчук), «Іван та кобила» (1992, реж. В. Фесенко; обидва — Національний культурно-виробничий центр «Рось»), «Дорога на Січ» (у співавторстві, 1994, реж. С. Омельчук, Кіностудія імені Олександра Довженка).

Один із творців літературного напрямку динамічної прози, для якої характерна стислість і насиченість сюжету, навмисне «натуральна», «приземлена» тематика з елементами фізіологізму та еротики, підвищена виразність, у якій поєднані лірика, іронія й гротеск, а також мовна імпровізаційність, що виходить за межі словникового запасу. Окремі його твори перекладено на англійську, німецьку, хорватську, японську та інші мови. Автор численних прозових творів і лауреат літературних премій.

Оптимістично дивився на потенціал українського мистецтва, своєю вірою надихав співрозмовників і студентів, які у нього навчались.[9]

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У червні 2018 підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[10]

Був членом Українського ПЕН.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Спокуси. — К.: Рад. письменник, 1991. — 203 с.
  • Яловичина. — К.: НКВЦ «Рось», 1991.
  • Як собака під танк. — Харків: Березіль, 1994.
  • Бог буває: ОГІУЄ Зіогіез. — К.: Факт, 1999. — 96 с.
  • Антиклімакс. — К.: Факт, 2001.
  • Гальманах. — К.: Факт, 2007. — 248 с.
  • Капосні капці. — К.: Грані-Т, 2008, 2010, серія «Сучасна дитяча проза».
  • Казкарик, або Казковий конструктор. — К.: Грані-Т, 2008.
  • Богдан Жолдак про Карпа Соленика, Йосипа Тимченка, Івана Піддубного, Юрія Кондратюка, Миколу Лукаша] / Б. Жолдак. — Київ : Грані-Т, 2009. — 125 с. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-465-256-5
  • Коли генії плачуть. — К.: Грані-Т, 2009, серія «Дивний детектив-08».
  • Гаряча Арктика. — К.: Грані-Т, 2010.
  • Укри. — К.: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2015. — 224 с. — ISBN 978-617-585-087-9
  • Нестяма: збірка оповідань. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2017. — 336 с.
  • Під зіркою Лукаша. — К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2018. — 320 с. (Серія «Постаті культури»). ISBN 978-966-378-564-6

Оповідання[ред. | ред. код]

  • 1997
    • «Анатолій Марчук»
    • «Відблиски»
    • «Заручник імперіалізму»
    • «На небі»
    • «Немає»
    • «Розповідь виконроба» (опубліковане і під назвою «Розповідь прораба»)[11]
    • «Свинопас»
    • «Шшє коле бульо красте грігх»
    • «Яблука з райського саду»
  • 1998
    • «Махатма-йога (Карма-сутра)»
  • 2001
    • «Відблиски»

Сценарна фільмографія[ред. | ред. код]

  1. 1986 — «Запорожець за Дунаєм»
  2. 1990 — «Відьма» за мотивами сатирико-фантастичної повісті «Конотопська відьма» Г. Квітки-Основ'яненка
  3. 1991 — «Козаки йдуть»
  4. 1992 — «Іван та кобила»
  5. 1994 — «Дорога на Січ» (у співавторстві з Сергієм Омельчуком та Леонідом Череватенко) — за мотивами роману Спиридона Черкасенка «Пригоди молодого лицаря. Роман з козацьких часів»

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Czech National Authority Database
  2. ↑ Помер відомий український письменник та сценарист. Архів оригіналу за 31 жовтня 2018. Процитовано 31 жовтня 2018.
  3. ↑ О. Голуб. Жолдак Богдан Олексійович. Енциклопедія Сучасної України [1] [Архівовано 8 листопада 2018 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Жолдак Олексій Іванович. Енциклопедія Сучасної України [2] [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Помер письменник Богдан Жолдак. Архів оригіналу за 31 жовтня 2018. Процитовано 31 жовтня 2018.
  6. ↑ У Києві в останню путь провели одразу двох митців — сценариста Богдана Жолдака та режисера Едуарда Митницького
  7. ↑ Жолдак Валерій Семенович. Енциклопедія Сучасної України [3] [Архівовано 8 листопада 2018 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Жолдак Андрій Валерійович. Енциклопедія Сучасної України [4] [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
  9. ↑ БОГДАН ЖОЛДАК: УКРАЇНСЬКИЙ КІНЕМАТОГРАФ МАЄ НАЙПОТУЖНІШИЙ СВІТОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ.
  10. ↑ An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia [Архівовано 2018-06-22 у Wayback Machine.] Open Democracy, 06.06.2018
  11. ↑ Богдан Жолдак. [Архівовано 12 березня 2016 у Wayback Machine.] // Кальварія
  12. ↑ О.Коцарев.Згадуючи Богдана Жолдака. День. 08 листопада 2018

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жолдак_Богдан_Олексійович&oldid=42329887