Жуль Борде — Вікіпедія

Жуль Борде
фр. Jules Jean-Baptiste Vincent Bordet
Народився 13 червня 1870(1870-06-13)[1][2][…]
Суаньї, Arrondissement of Soigniesd, Ено, Бельгія
Помер 6 квітня 1961(1961-04-06)[1][2][…] (90 років)
Брюссель, Бельгія
Поховання Іксельське кладовищеd
Місце проживання Бельгія
Країна Бельгія Бельгія
Діяльність біолог, лікар-імунолог, лікар, політик, викладач університету, дерматолог
Alma mater Брюссельський університет
Галузь медицина
Заклад Пастерівський інститут в Брюсселі
Посада бельгійський сенаторd
Науковий ступінь доктор медицини
Науковий керівник Мечников Ілля Ілліч
Членство Лондонське королівське товариство
Леопольдина
Шведська королівська академія наук
Національна академія наук США
Паризька медична академія
Бельгійська королівська академія медициниd
Відомий завдяки: видатний імунолог і мікробіолог
Родичі Octave Gengoud
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1919)

CMNS: Жуль Борде у Вікісховищі

Жу́ль Борде́ (фр. Jules Bordet; 13 червня 1870 — 6 квітня 1961) — бельгійський імунолог і бактеріолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1919 року (за відкриття імунних властивостей антитіл сироватки крові).

Жуль Борде закінчив Брюссельський університет, де в 1892 здобув ступінь доктора медицини. У 18941901 працював у лабораторії Іллі Мечникова в Пастерівському інституті в Парижі. У 1901 році Жуль Борде організував Пастерівський інститут у Брюсселі, директором якого залишався до 1940 року. Протягом 19071935 років одночасно викладав бактеріологію в Брюссельському університеті.

Основні наукові праці Жуля Борде — з імунології. Він встановив, що в основі імунних реакцій лежать фізико-хімічні процеси, показав механізм аглютинації, гемолізу, преципітації, дезінтоксикації, з'ясував роль комплементу в системі імунітету. Розробив разом із Октавом Жангу реакцію зв'язування комплементу. У 1906 році спільно з Жангу виділив бактерію — збудника коклюшу і запропонував поживне середовище для його культивування. Розробив вчення про анафілаксію (1921) і теорію бактеріофагії, запропонував теорію згортання крові.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC — 2010.
  4. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред. | ред. код]