Заборонені барви — Вікіпедія

«Заборонені барви»

Обкладинка українського видання
Автор	Юкіо Місіма
Назва мовою оригіналу	禁色 (Kinjiki)
Ілюстрації	Є. В. Вдовиченко
Мова	японська
Серія	«Карта світу»
Жанр	ЛГБТ-тематика в літературіd
Видавництво	Фоліо, Харків
Видано	1953
Видано українською	2011
Перекладач(і)	Дмитро Москальов
Сторінок	670
ISBN	978-966-03-5429-6

«Заборонені барви» (яп. 禁色, Kinjiki) — роман японського письменника Юкіо Місіми (справжнє і'мя Хіраока Кімітаке), що став найбільш гомоеротичним і масштабним одкровенням автора. Своєрідною основою для роману послужила новела Томаса Манна «Смерть у Венеції»^[1].

Сюжет[ред. | ред. код]

Відомий старий письменник Сюнсуке, що вже давно списався, зустрічає юнака, на ім'я Юїті Мінамі і відкриває у ньому ту красу, про яку сам Юїті спершу не здогадувався. Відбувається своєрідне відкриття Нарциса стороннім спостерігачем. Письменник, усвідомлюючи, що юнак володіє тим, чого йому все життя бракувало, – красою, здатністю причаровувати – прагне перетворити Юїті на знаряддя моральних тортур, аби помститися жінкам, які не покохали його, Сюнсуке. Те, що юнак спроможний кохати тільки юнаків, лише розпалює уяву старого. Дивний вчинок і страшний вчинок – життя Юїті круто змінюється, з волі Сюнсуке він бере шлюб, і водночас перетворюється на світського лева, завойовника жіночих сердець. Це фальшиве амплуа гнітить Юїті, він відчуває провину перед дружиною. Він – іграшка в руках Сюнсуке. Йому хочеться втекти, і тут виявляється, що є інший світ – світ, заселений такими, як він сам. Юїті занурюється у цей світ непримітних для широкого загалу барів і особняків, де геї так само прагнуть володіти його красою, як і жінки, яких він не може кохати. Він легко міняє коханців, дозволяє собі вередування, зверхність, але аромат розквітлого Нарциса виявляється отруйним і для нього, і для близьких людей.

У фіналі Юїті вирішує навідатися до Сюнсуке і віддати йому чек, виписаний на його ім'я старим другом письменника Кавадою, що був закоханий в Юїті, щоб стати абсолютно вільним від старого. По дорозі до його будинку Юїті бачить пожежу: знак, що постійно зустрічався юнакові з дня його першого гомосексуального зв'язку.

Він застає Сюнсуке зненацька: той працював над автобіографічним есе і не чекав гостя. Обоє почали відчувати присутність когось третього, іншого Юїті. Після випитого вина Сюнсуке вирішив подрімати і попросив Юїті розбудити його через 20-30 хвилин. Письменника знаходять мертвим. Лікар пояснює, що смерть настала в результаті суїциду (летальна доза павіналу). Сюнсуке залишив заповіт: увесь його статок відтепер належить Юїті.^[2][3]

Переклади[ред. | ред. код]

Українською роман вийшов у 2011 році у видавництві «Фоліо» у перекладі Дмитра Москальова.

Екранізації[ред. | ред. код]

• Першим твором була екранізація роману «Кіндзікі» Тацумі Хіджіката, прем'єра якого відбулася в 1959 році.

Цікавий факт[ред. | ред. код]

Назва роману була використана британським музикантом Девідом Сільвіаном та композитором Рюіті Сакамото для назви пісні на головну музичну тему саундтреку до фільму «Щасливого Різдва, містере Лоуренс» (1983), дія якого відбувається в японському таборі для військовополонених на Яві та містить дослідження гомоеротичної тематики. Девід Сільвіан (автор тексту пісні) записав вокальну версію «Forbidden Colours»^[en], яка була випущена як сингл.

Див. також[ред. | ред. код]

• Сповідь маски

Посилання[ред. | ред. код]

• Бестселлеры июля [Архівовано 20 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• Дмитро Княжич. Юкіо Місіма: Тернистий шлях до вітчизняного читача. Літакцент. 2011-06-20. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 жовтня 2014.

Примітки[ред. | ред. код]

п о р Твори Юкіо Мішіма Романи Сповідь маски (1949) · Спрага любові (1950) · Зелений вік (1950) · Заборонені барви (1951) · Голос хвиль (1954) · Золотий храм (1956) · Хитка чеснота (1957) · Будинок Кьоко (1959) · Після бенкету (1960) · Травестія на тварин (1961) · Чудова зірка (1962) · Смак Слави (1963) · Школа м'яса (1963) · Музика (1965) · На кінчику пера (1966-67) · Вечірня сукня (1967) · Життя на продаж (1968) Море достатку (тетралогія, 1965-70) Весняний сніг (1968) · Коні, що несуть (1969) · Храм на світанку (1970) · Падіння янгела (1970) Казки Ліс у цвіту (1944) · Лялькове житло (1946-63) · Смерть улітку (1952) · Замкнена кімната (1954) · Патріотизм (1960) · Ken (1963) · Акти поклоніння (1965) · Голос героїчних духів (1966) Театр П'ять сучасних но (1956) · Хризантеми десятого дня (1956) · Мадам де Сад (1965) · Мій друг Гітлер (1968) Есеїстика Кубок Аполлона (1967) · Шлях самурая (1967) · Духовні уроки для молодих самураїв (1970) · Сонце і сталь (1970) Листи Листування Мішіми Кіно Патріотизм (1966)

Література та бібліографія Open Library Нормативний контроль Freebase: /m/08h5nl