Заключний протокол — Вікіпедія

Заключний протокол
Тип мирна угода
Нерівні договори
рукопис і книга[1]
Підписано 7 вересня 1901
Підписанти Bernardo de Cólogan y Cólogand, William Woodville Rockhilld, Paul Beaud, Fridolin Marinus Knobeld, Maurice Joostensd, Giuseppe Salvago Raggid, Ernest Mason Satowd, Альфонс Мумм фон Шварценштейн, Комура Дзютароd, Moritz Czikann von Wahlbornd, Michail Nikolajewitsch de Giersd, Лі Хунчжан і Yikuang, Prince Qingd
Сторони Сполучене Королівство, Російська імперія, Японська імперія, Третя французька республіка, США, Німецька імперія, Австро-Угорщина, Королівство Італія, Династія Цін, Іспанія, Нідерланди і Бельгія
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Заключний протокол — угода від 7 вересня 1901 між Імперією Цін і 11 державами (Німеччина, Австро-Угорщина, Бельгія, Іспанія, США, Франція, Велика Британія, Італія, Японія, Нідерланди та Росія), які брали участь у придушенні Боксерського повстання.

За угодою Китай зобов'язався:

  • Послати в Німеччину спеціального посла для вибачення за вбивство німецького посла К. фон Кеттелера, а також поставити йому памятник.
  • Послати до Японії спеціального посла для вибачення за вбивство співробітника японської місії Сугіями.
  • Покарати лідерів повстання.
  • Поставити пам'ятники на розгромлених іноземних кладовищах.
  • Заборонити протягом 2 років ввезення зброї та боєприпасів до Китаю.
  • Сплатити контрибуцію в сумі 450 млн. лян.
  • Допустити постійну військову охорону в посольському кварталі та ін.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Контрольний номер Бібліотеки Конгресу

Посилання[ред. | ред. код]