Закоштуй Ананій — Вікіпедія

Ананій Закоштуй
Загальна інформація
Народження 14 жовтня 1908(1908-10-14)
с. Лаврів (тепер Луцький район, Волинська область)
Смерть 4.1944
с. Риковичі, Іваничівський район, Волинська область
Громадянство  Українська держава (1941)
ОУН
Національність українець
Псевдо «Василь», «Вовк», «Гриб», «Забіяка», «Крук», «Пластун», «Степан», «Хорт»
Військова служба
Приналежність  Українська держава (1941)
ОУН
Вид ЗС  УПА
Командування
Провідник ОУН Волинської області
1941 — 1943
Організаційний референт ОУН на Волині
жовтень 1940 — грудень 1940
Провідник Володимирсько-Горохівської округи ОУН
1939 — 1940

Ананій Закоштуй (псевдо: «Василь», «Вовк», «Гриб», «Забіяка», «Крук», «Пластун», «Степан», «Хорт») ( 14 жовтня 1908, с. Лаврів (тепер Луцький район, Волинська область) — квітень 1944, с. Риковичі, Іваничівський район, Волинська область ) — провідник ОУН Волинської області, організаційний референт ОУН на Волині, провідник Володимирсько-Горохівської округи ОУН.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 14 жовтня 1908 року в селі Лаврів (тепер Луцький район, Волинська область).

Навчався в Луцькій гімназії. Володів п’ятьма іноземними мовами. Очолював осередок Пласту та «Просвіти» у рідному селі. Член УВО з 1929 року, а згодом ОУН.

Політв'язень польських тюрем з 1934 по 1939. Працював у товаристві «Сільський господар». За доносом місцевих комуністів у вересні 1939 року заарештований НКВС. Під час етапування до Луцької в’язниці втік з-під варти та перейшов на нелегальне становище, перетнув у січні 1940 року з групою оунівців з 6-ти осіб радянсько-німецький кордон.

Відповідав за перехід нелегалами кордону з Німеччиною.

Районний провідник ОУН у Лаврові протягом 1936-1937, надрайонний провідник у Лаврові (1937-1938), провідник Володимирсько-Горохівської округи ОУН (1939-1940), організаційний референт ОУН на Волині, провідник ОУН Волинської області (1941-1943) та член крайового проводу ПЗУЗ (1939-1944).

Загинув у квітні 1944 року в бою з червоними партизанами.

Родина[ред. | ред. код]

Був одружений з вчителькою Іванною, яка працювала у Лаврові, народилась дочка Уляна (вже після його загибелі).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У жовтні 2002 року у рідному селі йому відкрито пам'ятник[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]