French
DeutschПлосковицький замок — Вікіпедія
| Плосковицький замок Ploskovice | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 50°33′35″ пн. ш. 14°12′30″ сх. д. / 50.55972° пн. ш. 14.20833° сх. д.Координати: 50°33′35″ пн. ш. 14°12′30″ сх. д. / 50.55972° пн. ш. 14.20833° сх. д. | ||||
| Країна |  Чехія | |||
| Місто | селище Плосковиці | |||
| Тип | замок і шато | |||
| Тип будівлі | замок (палац) | |||
| Стиль | бароко | |||
| Автор проєкту | можливо Октавіо Броджо або Кіліан Ігнац Дінценгофер | |||
| Архітектор | Кіліан Ігнац Дінценгофер[1] | |||
| Перша згадка | 13 століття | |||
| Дата заснування | 16 століття | |||
| Початок будівництва | 16 ст. | |||
| Побудовано | 1730 | |||
| Основні дати: | ||||
| Будівлі: палац, відкриті галереї, бічні павільйони, пейзажний парк, парковий павільйон, фонтани, грот, службові приміщення | ||||
| Відомі мешканці | Королі Чехії і Угорщини, президент Бенеш | |||
| Стан | задовільний | |||
  Плосковицький замок Плосковицький замок (Чехія) | ||||
 | ||||
 Медіафайли у Вікісховищі | ||||
Плосковицький замок (чеськ. Ploskovice) — замок доби бароко в селищі Плосковиці Літомержицького округу у Північній Чехії, палацового типу з нетиповим для країни розплануванням.
Історичні дані[ред. | ред. код]
Місцевість відома з 11 століття. Як майно часто переходила від одного володаря до іншого. Деякий час була підпорядкована монашому ордену лицарів госпітальєрів.
В 16 ст. тут вибудували невеликий замок в стилі відродження. Він знову змінив декілька власників, допоки його успадкувала Анна Марія Тосканська, дружина Джованні Гастона ІІІ, одного з синів Тосканського герцога. Вони і були ініціаторами створення нового заміського палацу. Будівництво було занадто великим за коштами. Гадають, що рахунки та документи по будівництву були навмисне спалені, аби витрачена астрономічна сума не стала відомою загалу.
Проєкт і таємниці авторства[ред. | ред. код]
За припущеннями, проєкт належить або італійському архітектору Октавіо Броджо, або це проєкт, що створив Кіліан Ігнац Дінценгофер, який працював у Празі. Безумовно, нетипове для замків Чехії розпланування належить високообдарованому митцю.
Замок будували у 1720—1730-х роках. Гадають, що схема за французьким типом: величний центральний корпус пов'язаний відкритими галереями з бічними павільйонами, що надає невеликому палацу просторового масштабу і величі. Схема швидко стала інтернаціональним надбанням і до неї звертались архітектори з різних європейських країн, що обслуговували аристократів. Серед них — Ніколо Мікетті з Італії (проєкт царського палацу, Стрєльна); Франсуа де Вааль з Фландрії (проєкт палацу в Дальніх Дубках); Бартоломео Растреллі і пізніше, у дещо зміненому варіанті, навіть майстри класицизму.
Реалізація проєкту[ред. | ред. код]
Замок побудували приблизно за 10 років, створили грот, прикрашений скульптурами гігантів, сад бароко з фонтанами. Кухні і службові приміщення мали окрему будівлю. Але збережені відомості про ремонти та відновлення живопису на початку 19 ст.
19—20 століття[ред. | ред. код]
Замок з 1805 р . став власністю королівської родини Габсбургів. З 1848 р. замок був літньою резиденцією короля Угорщини та Богемії (Чехії) Фердинанда V. У 1850 — 1853 рр. проведено черговий ремонт паркетів та оздоблення інтер'єрів в стилі неорококо (арх. Ян Бельський, худ. Йозеф Покорни, декоратор — Вацлав Леві.) По смерті Фердинанда V палац успадкував його племінник — Франц Йосиф I, король Чехії та Угорщини.
У 1919 р. землі та замок були тимчасово окуповані у ході 1-ї світової війни при спробі відірвати їх у новоствореної держави Чехія, коли розпалася Австрійська імперія. Замок був пошкоджений. Згодом землі і замок одержала Чехія, проведено ремонт і відновлення будівлі, а палац став літньою резиденцією чеського міністра закордонних справ. Перебував тут і президент тодішньої Чехословаччини Едвард Бенеш перед 2-ю світовою війною. В роки війни землі Чехії знов були окуповані фашистськими загарбниками, а замок використовувався як школа молодих нацистів.
У повоєнні роки замок і парк були державною власністю і належали місцевому сільськогосподарському кооперативу та місцевій школі. З 1952 р.замок та парк стали рахувати пам'яткою історії та мистецтва. Проведені реставраційні роботи у 1955—1958 та в 1980-х рр. по відновленню інтер'єрів та фасадів. Бічні павільйони зберегли пізніші перебудови і не відновлені за первісними формами. Сучасна площа парку дорівнює вісім гектарів. У палацових залах — виставка порцеляни, художнього скла і картин.
Галерея[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Всеобщая история искусств, Т 4, М, «Искусство», 1963.
- Русское искусство барокко. Матеріалы и иссследования. Под ред. Алексеевой Т. В.М, «Наука», 1977.
- Архитектурная графика России, 1-я половина 18 в. Собрание Гос. Эрмитажа. Научный каталог. Л, «Искусство», 1981.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Плосковицький замок |
Див. також[ред. | ред. код]
- ↑ Litoměřice : Leitmeritz.net: architektura na severu Čech