Заслужений працівник фармації України — Вікіпедія

Заслужений працівник фармації України
Країна Україна Україна
Тип почесне звання України
Статус вручається
Нагородження
Засновано: 8 вересня 2005
Перше: 20 січня 2006
Останнє: 7 березня 2013
Нагороджено: 33[1]
Нагороджені:
Черговість

CMNS: Заслужений працівник фармації України у Вікісховищі

Заслужений працівник фармації України  — державна нагорода України — почесне звання України, яке надається Президентом України відповідно до Закону України «Про державні нагороди України».

Почесне звання встановлене Верховною Радою України Законом № 2876-IV від 8 вересня 2005 року «Про внесення змін до статті 10 Закону України „Про державні нагороди України“».

За станом на 31 грудня 2023 року, Президентом України ще не встановлені підстави для присвоєння почесного звання «Заслужений працівник фармації України» та не внесені відповідні зміни до положення про почесні звання України, затвердженого Указом № 476/2001 від 29 червня 2001 року.

20 січня 2006 року почесне звання «Заслужений працівник фармації України» було вперше присвоєно Бігдану Антіну Васильовичу — директорові комунального підприємства «Фармація» (м. Кривий Ріг)[2] та Шульзі Надії Миколаївні — начальникові державної інспекції — головному державному інспектору з контролю якості лікарських засобів в Черкаській області[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. За станом на 1 липня 2013 року; згідно Указів Президента України, оприлюднених на сайті «Законодавство України» [Архівовано 5 липня 2013 у Wayback Machine.] Верховної Ради України
  2. Указ Президента України № 27/2006 від 20 січня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Дніпропетровської області». Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 1 жовтня 2012. 
  3. Указ Президента України № 35/2006 від 20 січня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Черкаської області»

Посилання[ред. | ред. код]