French
DeutschЗасулля (Лубенський район) — Вікіпедія
| село Засулля | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Полтавська область | ||
| Район | Лубенський район | ||
| Громада | Лубенська міська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA53040030130035063 | ||
| Основні дані | |||
| Населення | 4544 | ||
| Поштовий індекс | 37552 | ||
| Телефонний код | +380 5361 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 49°59′33″ пн. ш. 33°01′42″ сх. д. / 49.99250° пн. ш. 33.02833° сх. д.Координати: 49°59′33″ пн. ш. 33°01′42″ сх. д. / 49.99250° пн. ш. 33.02833° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря | 92 м | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 37552, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Засулля | ||
| Карта | |||
  Засулля | |||
 Засулля | |||
| Мапа | |||
 | |||
| | |||
Засу́лля — село в Україні, у Лубенському районі Полтавської області. Населення становить 4544 осіб. Входить до складу Лубенської територіальної громади.
Географія[ред. | ред. код]
Село Засулля знаходиться на лівому березі річки Сула, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Піски, нижче за течією примикає село Солониця, на протилежному березі — місто Лубни. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера. Поруч проходять автомобільні дороги М03, Т 1718, Р42 та залізниця, станція Солоницька.
Назва[ред. | ред. код]
Походження назви «Засулля» — населений пункт «За річкою Сулою», який з'явився край переправи через річку Сула.
Історія[ред. | ред. код]
1578 р. польський король Стефан Баторій видає шляхтичу Михайлу Байбузі грамоту «На пустиню рік Сули, Удая, Солониці, неосажену людьми».
1582 р. угіддя перейшли до черкаського старости князя Олександра Вишневецького.
Засулля згадується в історичних джерелах XVII ст. 1727 р. Засулля, яке належало Роменській городовій старшині, захопив лубенський полковник Андрій Маркович.
За генеральним слідством про маєтності Лубенського полку 1729-30рр. Засулля — село, передмістя Лубен, 90 дворів.
Селяни залишалися вільними до 1752 року, коли Засулля, разом з Губським та іншими селами, віддано було Розумовським обозному Івану Кулябці. За даними Рум'янцевського перепису 1766 р. в селі постійно проживало: козаків 30 дв., 32 х., 32 с. підсусідки Корнійовича, Прійми і різних козаків — 33 дв., 42 х., 42 с. Селян вільних 4 дв., 4 х., 4 с. Підс. Оріховського та інших 10 дв., 10 х., 10 с. Б. Кз. 65 дв., 137 х., 21 бдв.х. Селян «коронних» 17 дв., 38 х., 1 бдв.х., Мгарського монастиря і Кулябок, Андрія і Семена 23 дв., 23 х., 4 бдв.х., Підс. 33 дв., 54 х., 8 бдв.х.
Адміністративне самоврядування[ред. | ред. код]
За Гетьманщини село Засулля входило до 2-ї Лубенської сотні Лубенського полку.
Зі скасуванням полково-сотенного устрою на Лівобережній Україні село перейшло до Лубенського повіту Київського намісництва[1].
У ХІХ ст. Засулля стало центром Засульської волості Лубенського повіту Полтавської губернії[2].
Станом на 1946 рік, до Засульської сільської ради Лубенського району входило також селище залізничної станції Солоницька[3].
Засульська сільська рада існувала до 2016 року. Після чого, до 2020 р., Засулля було вже центром Засульської сільської громади, а вже після її скасування перейшла до Лубенської територіальної громади.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 4759 осіб, з яких 2197 чоловіків та 2562 жінки[4].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 4516 осіб[5].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 96,13 % |
| російська | 3,46 % |
| білоруська | 0,22 % |
| циганська | 0,04 % |
| молдовська | 0,02 % |
| німецька | 0,02 % |
Репресовані радянською владою односельці[ред. | ред. код]
1. Дорошенко Павло Васильович — 1898 року народження, місце народження: Полтавська обл. с. Засулля Лубенського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, освіта: освіта неповна середня, останнє місце проживання: Полтавська обл. с. Солониця Лубенського р-ну, останнє місце роботи: Рахівник-приймальник Солоницького лісоскладу, Заарештований 28 грудня 1937 р., Засуджений Особливою нарадою при НКВС СРСР 29 січня 1938 р. за с. ст. 54-6 КК УРСР до розстрілу.
2. Захарченко Павло Петрович — 1896 року народження, місце народження: Полтавська обл. с. Засулля Лубенського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, освіта: освіта неповна середня, останнє місце проживання: Полтавська обл. с. Березова Рудка Пирятинського р-ну, останнє місце роботи: Робітник зоотехнікуму. Пресвітер місцевої нелегальної громади баптистів, Заарештований 24 жовтня 1937 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 23 листопада 1937 р. за ст.54-10 ч.1 КК УРСР до 8 років позбавлення волі.
Символіка[ред. | ред. код]
Герб[ред. | ред. код]
Герб Засульської територіальної громади прийнятий 28 квітня 2007 року на 13 сесії сільської ради п'ятого скликання.
Гербовий щит поділений біло-синьою хвилястою лінією на два поля: малинове та зелене. У верхньому полі на малиновому тлі — схрещені у андріївський хрест шабля та стріла, у нижньому — зелене тло спілої пшениці.
Економіка[ред. | ред. код]
- ВАТ «Лубенський коноплезавод».
- Фірма «Дзеркало», ТОВ.
- Лубенський комбінат будматеріалів, КП.
- Лубенський райавтодор, філія ДчП Полтаваоблавтодор.
- Лубенський насінняобробний завод, ДчП ДАК «Хліб України».
- «Посулля», ЗАТ.
- Лубенський цегельний завод (Райагробуд), ТОВ.
- Лубенський конопляний завод, ВАТ.
Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]
- ЗАСУЛЬСЬКИЙ ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КОЛОСОК».
- ОЗ «Засульський ліцей ЛМР».
- Будинок культури.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народились[ред. | ред. код]
- Кучеров Михайло Григорович — російський хімік-органік.
- Руденко Леонід Григорович — український географ, академік НАН України, директор Інституту географії НАН України.
- Приймачов Олег Миколайович — український спортсмен, майстер спорту міжнародного класу, тайський боксер. Двічі перемагав на Всесвітніх іграх. Повний кавалер ордену «За заслуги».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Описи Київського намісництва 70—80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін. — К.: Наукова думка, 1989. — 392 с. — ISBN 5-12-000656-6. — С. 116
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини 1648—2012 років. Довідник з історії Адміністративно-територіального поділу Полтавська обласна рада, Державний архів Полтавської області. — Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012. — 400 с. — ISBN 978-966-182-203-9. — С. 107, 195, 355
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. «Українське видавництво політичної літератури». 1947. — С. 416
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Засулля [Архівовано 15 травня 2009 у Wayback Machine.]
| ||||||||
