Заходи адміністративного попередження — Вікіпедія

Заходи адміністративного попередження (також заходи адміністративного запобігання, адміністративно-запобіжні заходи) — вид адміністративного примусу, визначені нормами адміністративного законодавства способи офіційного фізичного або психічного впливу на фізичних або юридичних осіб з боку уповноважених на те осіб з метою профілактики або виявлення протиправних, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, попередження та локалізації наслідків надзвичайних ситуацій.

Особливості заходів адміністративного запобігання:

• застосовуються за умови відсутності протиправного діяння
• є профілактичними заходами
• застосовуються з метою попередження, недопущення правопорушень
• забезпечення громадського порядку і громадської безпеки під час надзвичайних ситуацій
• попередження настання шкідливих наслідків у цих ситуаціях.

Від адміністративних стягнень і заходів адміністративного припинення відрізняються тим, що застосовуються за відсутності правопорушень. Однак незважаючи на профілактичний характер, ці заходи можуть бути застосовані в примусовому порядку. Заходи адміністративного попередження є досить різноманітними та застосовуються різними об'єктами в різних галузях суспільного життя.

У законодавстві України такі заходи передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення і Митним кодексом України, законами України про Національну поліцію, про оперативно-розшукову діяльність, про Службу безпеки України, про дорожній рух тощо.

Крім того, слід зазначити, що чіткого переліку заходів адміністративного попередження не існує ані в законодавстві, ані в спеціалізованій літературі. Через це у законодавчих актах іноді трапляється плутанина, а в літературі можна побачити називання заходів адміністративного попередження заходами припинення.

До заходів адміністративного попередження відносять:

• перевірку документів
• вимогу припинення окремих дій
• огляд речей та/або особистий огляд
• тимчасове обмеження доступу громадян до окремих ділянок місцевості
• обмеження руху транспорту або пішоходів на окремих ділянках вулиць або автомобільних шляхів
• закриття ділянок кордону
• облік та офіційне застереження осіб
• обстеження (як різновид огляду)
• право входити на територію та в приміщення підприємств, установ, організацій, житлових та інших приміщень громадян
• обмеження прав громадян, пов'язаних із станом здоров'я, введення карантину при епідеміях та епізоотіях
• безоплатне використання транспортних засобів і засобів зв'язку в надзвичайних ситуаціях
• ревізування
• контроль, наглядові перевірки
• внесення подання про усунення умов і причин, які сприяють вчиненню правопорушень
• огляд медичного стану осіб і санітарного стану підприємств громадського харчування
• адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, а також за особами, засудженими до кримінального покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Перелік не є вичерпним.

Джерела[ред. | ред. код]

• Підручник «Адміністративне право України», автор Вадим Авер'янов; §3 «Адміністративно-запобіжні заходи» [Архівовано 25 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
• Підручник «Адміністративне право України», автор Юрій Битяк; «Адміністративний примус, його види» [Архівовано 13 травня 2012 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]

• Особистий огляд і огляд речей [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.