French
DeutschЗахоплення Джерби (1520) — Вікіпедія
| Захоплення Джерби (1520) | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Карта острова Джерба з мілинами, що захищають його від затоплення моря, та місце фортеці, збудованої християнами для захисту тих п’ять тисяч хоробрих солдат, що залишились там, і добре забезпечені зброєю та припасами, що за допомогою Бога буде достатньо, щоб захистити його від нападів турецької армії | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Іспанська імперія | .svg){kind=small} Хафсідський султанат | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Уго де Монкада | Шейх Саїд | ||||||
| Втрати | |||||||
| 200 піхотинців 60 вершників | 500 осіб | ||||||
Захоплення Джерби — іспанська військова експедиція 1520 року проти острова Джерба в Тунісі. Іспанський флот висадив на острів понад 10-тисячну армію на чолі з Уго де Монкада, похід якої закінчився капітуляцією шейха острова, який став васалом і данником імператора Карла V.
Передумови[ред. | ред. код]
У 1510 році, під час правління Фернандо II Арагонського, Гарсія Альварес де Толедо-і-Зуніга намагався взяти острів. Його експедиція зазнала невдачі і стала відомою іспанською мовою як катастрофа на Джербі («Desastre de los Gelves»). Карл V також відправив невдалу експедицію в Алжир на чолі з Уго де Монкада в 1519 році і в тому ж році Уго де Монкада був розбитий на морі корсарами[1]. Острів Джерба номінально відносився до хафсідського султанату (халіфату) в Іфрікії, яким на момент нападу іспанців правив Мухаммад IV аль-Мутавакіль, але фактично він знаходився під контролем берберських корсарів Арудж-реїса та його брата Хайр-ад-Діна Барбароси[2][3].
У 1519 р. Карл V вирішив підготувати експедицію для захоплення острова та ліквідації загрози піратства. Командування флотом отримав віце-король іспанської Сицилії Уго де Монкада з титулом головного капітана. Влітку 1519 року в Барселоні, Валенсії, Картахені та Малазі проводилася підготовка, а після зустрічі кораблів на Ібіці та Форментері, вони перезимували на Сицилії. У середині квітня 1520 флот вийшов в напрямку берегів Тунісу. Монкада прибув до Джерби з 13 галерами, 70 кораблями та з військом чисельністю від 10 до 13 тисяч солдатів.
Битва[ред. | ред. код]
Після висадки армії приблизно в 30 кілометрах від замку Джерби, 28 травня розпочався похід проти острова. На іспанців напала армія шейха Саїда, що складалася з десяти або дванадцяти тисяч піхотинців і двохсот кіннотників. Незважаючи на початкові складнощі, Уго де Монкада та фламандські лицарі під його командуванням змогли дати відсіч своїм ворогам, які були змушені рятуватись втечею. В результаті нападу місцеві війська втратили близько 500 чоловік, тоді як іспанці втратили 200 піхотинців та 60 вершників.
Перепочивши деякий час, армія Монкади відновила свій наступ і укріпилась на пагорбі на півдорозі до замку. Розуміючи марність подальшого самостійного спротиву і не сподіваючись на допомогу халіфа з Тунісу, шейх Саїд розпочав переговори і незабаром капітулював.
Наслідки[ред. | ред. код]
На острові терміново була зведена нова іспанська фортеця в якій залишився іспанський гарнізон. Шейха не було позбавлено влади, але він став данником Іспанії, погодившись платити суму в 12 000 франків на рік та утримуючи острів без корсарів[4].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Vatin, Nicolas (2010-2011). Études Ottomanes. Annuaire – EPHE, SHP — 143e année (2010-2011): 52. Архів оригіналу за 10 липня 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
- ↑ Quadir, Iqbal F. (2001). When Barbarossa brothers ruled the Mediterranean. Defence Journal. 4 (7). Архів оригіналу за 4 січня 2020. Процитовано 13 лютого 2021.
- ↑ Alan G. Jamieson (15 лютого 2013). Lords of the Sea: A History of the Barbary Corsairs. Reaktion Books. с. 224. ISBN 978-1-86189-946-0. Архів оригіналу за 10 липня 2021. Процитовано 13 лютого 2021.
- ↑ Leo Africanus (3 червня 2010). The History and Description of Africa: And of the Notable Things Therein Contained. Cambridge University Press. с. 764. ISBN 978-1-108-01290-4. Архів оригіналу за 10 липня 2021. Процитовано 28 лютого 2021.