Західний тюркський каганат — Вікіпедія

Західний тюркський каганат
Дата створення / заснування	581
Західний тюркський каганат (підписи казахською мовою)
Континент	Євразія
Столиця	Суяб
На заміну	Тюркський каганат
Мова комунікації	старотюркські мови і булгарські мови
Час/дата припинення існування	659
Офіційна релігія	тенгріанство
Західний тюркський каганат у Вікісховищі

Західний тюркський каганат — тюркська держава яка існувала у VI-VII століттях на теренах Центральної Азії, Південно-Західного Сибіру та Південно-Східної Європи. Мала свою столицю у Суябі (за 6 км на південний схід від сучасного киргизького міста Токмок) й літню столицю Навекат — обидві над річкою Чу.

Історія[ред. | ред. код]

Автономний стан західної частини Тюркського каганату (552—584)[ред. | ред. код]

Західний тюркський каганат почав формуватися з призначенням брата хана Бумина, Істемі (помер 576 року) у етнічно інший західний Туркестан і який носив титул «ябгу Заходу». Він спільно з перськими Сассанідами переміг й знищив білих гунів, що були спільниками жужан. Ця перемога зміцнила владу тюрків над шовковим шляхом й підштовхнула аварів до їх військового просування у Руський степ. Саме політика Істемі, яку продовжив його син Тарду привела тюрків до експансії у Східну Європу. 576 року тюрки переправилися через Кімерійський Боспор у Крим, 581 року орда оволоділа Корсунем (Херсонес Таврійський) й гуляла по степах Криму до 590 року.

Тюрки й білі гуни (вже були під васалітетом тюрків), перейшли взаємний кордон з Персією по річці Вакш (Амудар'я) й поширили свою владу на Бактрію разом з Балхом, якими володіли до кінця сторіччя. Перша персько-тюркська війна у 588—589 закінчилися перемогою Сассанідів військами перського спагбода Баграма Чобини. Найпівденніше тюрки з ефталітами доходили до стін Герата. Перси повернули кордон по річці Вакшу.

Внутрішня боротьба між Заходом й Сходом (584—603)[ред. | ред. код]

По смерті в 584 Таспара тюркського хана його бажання обрати каганом сина Мухана Талопьєна було відкинено тюркськими вищими зборами, натомість був обраний Ішбара. Сформувалися прихильники царювання Таспара й Ішбара. У внутрішню політику Тюркії партії претендентів на титул кагана задіювала китайська династія Суй (до 618 року).

Син західного тюркського володаря Істамі Тарду, що став ябгу Заходу 575 року вже після смерті батька оголосив себе незалежним володарем, а за подіями боротьби за владу у Отукані він сам оголосив себе тюркським каганом й пішов з військом заходу на схід на столицю. Каган сходу Ішбар за підмогою звернувся до китайського імператора Ян. На те Тарду атакував китайську столицю Чан'ань приблизно 600 року. Китайці вдалися до підбурення васала західних тюрків Тєле на повстання. До повстанців приєдналися уйгури та сир-тардуши. 603 року Тарду був ймовірно вбитий.

Утворення каганату[ред. | ред. код]

В кінці VI століття від Тюркського каганату відокремилася його східна частина. З тих пір незалежно один від одного стали існувати Західний і Східний каганати.

Західні тюркські хани Джегуй (Шекуї; 610—618) та його молодший брат Токджабгу (Тун ябгу; 618—628) склали угоду з Візантійською імперією проти Персії. Це дало їм змогу поновити кордон по річці Вакш (Амудар'я), на Алтаї та у краї річки Тарим.

У 619 Західний тюркський каганат захопив Бактрію, але був переможений у Другій персо-тюркській війні.

У 626 Тун ябгу почав вторгнення у перське Закавказзя з силами хозарів та візантійського імператора Іраклія, яке також відоме як Третя персько-тюркська війна. Були взяті Дербент, Кавказька Албанія та Тбілісі (разом з візантійцями у 626 році). У квітні 630 року посланець Туна ябги на Закавказзі Бурі-сад послав кінноту у похід на Вірменію, де хозарський генерал Чорпан-Тархан з 3000 вершниками знищив 10000 вершників посланих перським шахом Шахрбаразом. Вторгнення закінчилося вбивством кагана й війська відійшли з Закавказзя.

Територіальний поділ[ред. | ред. код]

Етнічне ядро каганату продовжувало зосереджуватися у Семиріччі. У Трансоксанії мешкали осілі іраномовні согдійці. Під час правління кагана Ішбара (634—639) проведено територіальну реформу, розділивши країну на 10 племінних провінцій — стріл. Після чого, у візантійських джерелах, західних тюрків почали називати Онок. Країна була розділена на дві племінні спілки: дулу (тулу; район Джунґарії) та нушибі (Захід Тянь-Шану) з межею по річці Чу які мали по 5 «стріл» на чолі кожної стояв шаб. Ці дві племінні спілки ворогували у 630—651 роках.

Розпад каганату[ред. | ред. код]

Скориставшись внутрішньою боротьбою за владу від каганату відпали булгари (створили державу у Поозів'ї Велика Булгарія) разом з сабірами; й хозари на заході каганату. Булгари зорганізовані провідниками з тюркського племені Дуло (Дулу), а хозари — з тюркського племені Ашина.

Китайський імператор Тайцзун був проголошений тюркським каганом. 657 року китайський генерал Су Дінфан захопив східну частину каганату. 659 року китайський імператор оголосив увесь «шовковий шлях» своєю власністю, що включало споконвічні західно-тюркські землі: Джунгарія, Семиріччя.

Джерела[ред. | ред. код]

• Гумилёв Л. Н. Великая распря в первом тюркском каганате в свете византийских источников // Византийский временник. — 1961. — Т. XX. — С. 75-89.
• Иакинф (Бичурин Н. Я.). Собрание сведений о народах, обитавших в Средней Азии в древние времена. — Л.: Изд-во Акад. наук СССР, 1950. — С. 335.

Нормативний контроль Freebase: /m/025wws5

п о р Державні утворення тюркських народів Держави  Азербайджан (Нахічевань) •  Казахстан •  Киргизстан •  Туреччина • Північний Кіпр1 •  Туркменістан •  Узбекистан (Каракалпакстан) Територіальні утворення у складі інших держав  Іран (Зенджан • Південний Азербайджан) •  Монголія (Баян-Улегейський аймак) •  КНР (Сіньцзян-Уйгурський автономний район) •  Молдова (Гагаузія) •  Росія (Алтай • Башкортостан • Дагестан • Кабардино-Балкарія • Карачаєво-Черкесія • Саха • Татарстан • Тива • Хакасія • Чувашія) •  Україна (АР Крим) Історичні держави Аварський каганат •  Ак-Коюнлу • Астраханське ханство •  Алаш-Орда • Біла Орда • Білгородська орда •  Бухарське ханство • Велика Орда • Волзька Булгарія • Джамбуйлуцька орда • Єдисанська орда • Єдичкульська орда •  Золота Орда •  Казанське ханство •  Казахське ханство •  Кара-Коюнлу • Караханідська держава • Карлуцький каганат • Касимовське ханство • Кимацький каганат • Кипчацький каганат • Киргизький каганат •  Кокандське ханство • Кок-Орда • Конійський султанат •  Кримське ханство • Монгольська імперія •  Ногайська орда •  Османська імперія • Огузька держава • Сибірське ханство • Стара Велика Болгарія •  Східний Туркестан •  Тимуридська Імперія • Туркестанська автономія • Тюменське ханство • Тюргеський каганат • Тюркський каганат (Західний • Перший східний • Другий східний) • Узбецьке ханство • Уйгурський каганат •  Хівинське ханство • Хозарський каганат • Чагатайський улус 1 Турецька Республіка Північного Кіпру визнана лише Туреччиною | 2 Неповний суб'єктивний список

п о р Історичні державни, що існували на території сучасного Казахстану Стародавній світ Андроновська культура, Саки VIII — III до н.е. Масагети VIII — III до н.е. Усунь III до н.е. — III Кангюй III до н.е. — IV Сармати VII до н.е. — IV Гуни 370—469 Жужанський каганат 402—552 Ефталіти до 565 Юебань 160—490 Гаоцзюй 480—540 Раннє середньовіччя Тюркський каганат 552—603 Західний тюркський каганат 603—704 Тюргеський каганат 704—756 Карлуцький каганат 756—940 Кангарський союз 659—750 Хозарський каганат 650—969 Кимацький каганат 750—1035 Огузька держава 756—1055 Карлуцьке ханство 960—1224 Караханідська держава 942—1212 Західнокараханідське ханство 1042—1212 Східнокараханідське ханство 1042—1212 Каракитайське ханство 1128—1213 Кипчацький каганат 1030—1219 Хорезмська імперія 1097—1231 Найманське ханство 1210—1218 Пізнє середньовіччя Монгольська імперія 1205—1291 Золота Орда 1224—1242 Чагатайський улус 1224—1346 Уґедейський улус 1224—1242 Золота Орда 1242—1481 Улус Орда-Іхена 1227—1309 Улус Шибана 1227—1280 Біла Орда 1309—1446 Синя Орда 1227—1280 Ханство Абулхаїра 1428—1598 Ногайська орда 1440—1634 Мангістауське ханство 1362—1375 Сигнакський улус 1340—1446 Могулістан 1346—1706 Ташкентська держава 1501—1627 Від ханства до жузів і Букеєвської Орди Казахське ханство 1465—1847 Старший жуз 1715—1822 Середній жуз 1715—1822 Молодший жуз 1715—1731 Букеєвська орда 1801—1872 У складі Російської імперії Алашська автономія 1917—1920 Радянська Росія 1920—1922 Новітня історія Киргизька АРСР 1920—1925 Казахська АРСР 1925—1936 Казахська РСР 1936—1991 Республіка Казахстан з 1991