Заява — Вікіпедія

Зая́ва — це документ, у якому приватна чи посадова особа звертається з проханням або пропозицією, на адресу установи чи посадової особи[1], в такому випадку адресант, який подав заяву, називається заявником.[2] Офіційне повідомлення в усній формі, в якому викладається певне прохання, теж називається заявою. За місцем виникнення розрізняють заяви внутрішні і зовнішні, які бувають від організацій, установ (службові) та особистості.

Типи заяв[ред. | ред. код]

За складом[ред. | ред. код]

  • Простою (викладається тільки прохання);
  • Мотивованою (вказується мотивація прохання);
  • Складною (заява містить додатки).

За охопленням[ред. | ред. код]

  • зовнішні, особисті, у яких обов'язково зазначається повна домашня адреса чи дані документа (паспорта, військового білета, посвідчення та ін.). Подаючи їх, слід уникати абревіатур та скорочень (окрім загальноприйнятих);
  • зовнішні, службові, у яких подається повна поштова та юридична адреса установи, підприємства з усіма належними реквізитами.
  • внутрішні, де не є обов'язковими викладені вище вимоги.

За суттю звернення[ред. | ред. код]

Реквізити[ред. | ред. код]

У заяві реквізити рекомендується розташовувати в такій послідовності:

  1. Адресат (назва установи або посада, прізвище та ініціали керівника у давальному відмінку, на ім'я яких подається заява), ліворуч вказується назва організації чи установи, куди подається заява (назва установи або посада, прізвище та ініціали керівника у давальному відмінку, на ім'я яких подається заява).
  2. Адресант (назва установи або посада, прізвище, ім'я, по батькові у родовому відмінку (іноді адреса і паспортні дані) особи, яка звертається із заявою);
    Нижче у стовпчик - назва професії, місце роботи, прізвище, ім'я, по-батькові, адреса того, хто подає заяву. Якщо заява адресується до тієї організації, де працює адресант, домашню адресу не зазначається. (назва установи або посада, прізвище, ім'я, по батькові у родовому відмінку (іноді адреса і паспортні дані) особи, яка звертається із заявою);
  3. Назва виду документа нижче реквізиту адресату, посередині рядка слово "Заява" пишеться з великої літери й крапка не ставиться.
  4. Текст з великої літери й з абзацу починається текст заяви, де чітко викладається прохання з коротким його обґрунтуванням.
  5. Підстава (додаток): перелік документів, доданих до заяви на підтвердження її правомірності. Цей реквізит застосовується у написанні складної заяви.
  6. Після тексту заяви ліворуч вміщується дата, а праворуч - підпис особи, яка писала заяву.

Заява може писатись власноручно або бути надрукована та підписана заявником. Заява може писатись в одному примірнику, або може писатись в багатьох примірниках (з однаковим текстом, але до різних адресантів). Різновидами заяви є заява-зобов’язання (прохання про надання позики), заява про відкриття рахунку, про притягнення до відповідальності тощо.

Приклад написання[ред. | ред. код]

                                                    Ректорові                                                      Українського католицького університету                                                      проф. Гудзяку Б.І.                                                      Листяка Олександра Володимировича                                                                                           Заява о 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Навч. посібник. — К.: Літера, 2003 ISBN 966-7543-25-0 с.45-47
  • Глущик С. В., Дияк О. В., Шевчук С. В. Сучасні ділові папери: навч. посібник. — К.: А. С.К. ,2008 ISBN 978-966-539-533-1 С. 71-73

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Визначення поняття «заява». pharmencyclopedia.com.ua. Фармацевтична енциклопедія. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 12 березня 2016. 
  2. Визначення терміну «Заявник». sum.in.ua. Академічний тлумачний словник (1970—1980). Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 8 червня 2016.