Зборівський договір — Вікіпедія

Зборівський договір
Мапа кордонів Гетьманщини за Договором
Тип	мирна угода
Підписано	18 серпня 1649
Місце	Зборів
Чинність	від моменту підписання
Умови	договору: Король визнавав самоврядність Війська Запорозького, Гетьманщини; Військо Запорозьке погодилося на автономію у складі Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств. На землях Війська Запорозького влада належала гетьману, резиденція якого розміщувалась у Чигирині. Уряди всіх рівнів на території Гетьманщини мали право займати лише православні шляхтичі. У контрольованій козаками Україні не мали права перебувати війська Речі Посполитої та євреї. Тільки козаки та православна шляхта мали права займати державні посади. Єзуїти не мали права утримувати освітні заклади. Чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб. Усі ті, хто не потрапив до козацького реєстру, мали повернутися до панів. Проголошувалась амністія всім учасникам Хмельниччини, православним і католицьким шляхтичам, які примкнули до козаків і воювали проти урядових сил. Православна Київська митрополія відновлювалася у своїх правах, а київський митрополит та двоє єпископів мали увійти до складу сенату Речі Посполитої. Питання про унію передавалось на розгляд сейму.
Сторони	Гетьманщина Річ Посполита
Текст у Вікіджерелах

Збо́рівський до́говір (18 серпня 1649) — мирна угода, укладена після Зборівської битви між королем Речі Посполитої Яном ІІ Казимиром з одного боку і Військом Запорозьким на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким з іншого поблизу міста Зборів. Ратифікований вальним сеймом Речі Посполитої 7 січня 1650 року.

Зборівський договір підсумував першу фазу в історії Хмельниччини, легалізував самоврядність українських козаків у межах Речі Посполитої. Ця самоврядність втілилася в козацькому державному утворенні — Війську Запорозькому, також відомому як Гетьманщина.

Відповідно до положень Зборівської угоди козацька Україна отримувала автономію лише у складі трьох воєводств — Брацлавського, Київського, та Чернігівського^[1].

Короткі відомості[ред. | ред. код]

Першою була українсько-кримсько-османська коаліція, утворена у 1647—1648 роках. Вона паралізувала небезпеку з боку польсько-московського союзу Адама Киселя 1647 року й допомогла Україні здобути великі мілітарні успіхи, завершені Зборівською угодою 1649 року, але, внаслідок трикратної зради кримського хана (Зборів — 1649, Берестечко — 1651, Жванець — 1653), та пасивності Османської імперії, Богдану Хмельницькому не вдалося повністю використати успіхи й здобути остаточну перемогу над Річчю Посполитою.

Повна назва Зборівського договору: «Декларація ласки Його королівської милості на пункти супліки Війська Запорозького». Він складається з 12 статей. Форма договору — жалувана грамота короля своїм підданим.

За умовами цього договору:

• Король визнавав самоврядність Війська Запорозького, Гетьманщини та «давні козацькі права і вольності». Військо Запорозьке погодилося на автономію у складі Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств. Кордон пролягав на зхід від лінії: Димер — Коростишів — Паволоч (нині село Житомирського району Житомирської області) — Вінниця — Брацлав — Ямпіль (нині місто Віницької області). Зазначена лінія проходила східніше лінії розмежування, встановленої перемир'ям у Переяславі.
• На землях Війська Запорозького влада належала гетьману, резиденція якого розміщувалась у Чигирині. Уряди всіх рівнів на території Гетьманщини мали право займати лише православні шляхтичі.
• На території козацької автономії не мали права перебувати війська Речі Посполитої та євреї. Тільки козаки та православна шляхта мали права займати державні посади^[2]. Єзуїти не мали права утримувати освітні заклади. Визнавалася діяльність в козацькій Україні лише руських шкіл.
• Чисельність козаків Війська Запорозького обмежувалась реєстром у 40 000 осіб. Усі ті, хто не потрапив до козацького реєстру, мали повернутися до панів.
• Проголошувалась амністія всім учасникам Хмельниччини, православним і католицьким шляхтичам, які примкнули до козаків і воювали проти урядових сил.
• Православна Київська митрополія відновлювалася у своїх правах, а київський митрополит та двоє єпископів мали увійти до складу сейм Речі Посполитої. Питання про унію передавалось на розгляд сейму.
• Під управління гетьманської адміністрації переходили Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства.

Укладена мирна угода не задовольняла ні козаків Богдана Хмельницького, ні уряд Речі Посполитої. Обидві сторони почали підготовку до нового етапу війни.

Див. також[ред. | ред. код]

• Зборівський договір Кримського ханства з Річчю Посполитою 1649

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

• Струкевич О. К. Зборівський договір 1649, Зборівський договір між Військом Запорозьким і Річчю Посполитою 18 серпня 1649 // Енциклопедія історії України: Додатковий том. Кн. 1: А–Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова редкол.) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: «Наукова думка», 2021. — С. 253. — 773 с. — ISBN 978-966-00-1858-7.
• Грушевський М. С. Історія України-Руси [Архівовано 11 листопада 2007 у Wayback Machine.]: В 11 т., 12 кн. — Т. 8. Розділ XIV. Зборівська угода й її безвиглядність [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]. — К. : Наук. думка, 1995. — 856 с. — ISBN 5-12-004812-9.
• Гуцал П. Зборівський договір // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 637—638. — ISBN 966-528-197-6.
• Сергійчук В. І. Зборівський договір 1649 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760 с. ISBN 966-316-039-X
• Чехович В. А. Зборівський договір 1649 [Архівовано 1 червня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Декларация его кор. млсти, Войска Запорожского на пункты суплики данная // Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. — T. III. — C. 415–416. (ст. укр.)
• 1649. Список с договоров, учиненных под Зборовым, между Поляками и Хмельницким // Источники малороссийской истории, собранные Д. Н. Бантыш-Каменским. — Ч. І. — M.,1858. — C. 19–20. (рос. дореф.)

Посилання[ред. | ред. код]

• Зборівський договір // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 484. — 1000 екз.

У Вікіджерелах є Зборівський договір

• Зборівський договір від серпня 1649 року при звичайній королівській титлі [Архівовано 27 січня 2022 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

п о р Українсько-польські відносини Населення та кордон Поляки в Україні (Посольство Польщі в Україні) • Українці Польщі (Посольство України в Польщі) • Польсько-український кордон (Блокада) Посли Польщі в Україні Якуб Смяровський1 (1648) • Адам Кисіль1 (1648—1651) • Станіслав Ванькович2 (1918) • Богдан Кутиловський2 (1919—1920) • Францішек Ян Пуласький3 (1921) • Францішек Харват3 (1921—1923) • Марцелі Шарота3 (1923—1924) • Єжи Козакевич (1992—1997) • Єжи Бар (1997—2001) • Марек Зюлковський (2001—2005) • Яцек Ключковський (2005—2010) • Даріуш Гурчинський (2010—2011) • Генрик Літвін (2011—2016) • Ян Пєкло (2016—2019) • Бартош Ціхоцький (2019—2023) • Ярослав Гузи (2023—) Посли України в Польщі Олександр Карпинський4 (1918) • Пилип Пилипчук5 (1919) • Андрій Лівицький5 (1919—1920) • Ісай Хургин6 (1920) • Мечислав Логановський6 (1921) • Олександр Шумський6 (1921—1922) • Григорій Беседовський6 (1922—1923) • Дмитро Капка6 (1923—1924) • Феодосій Старак (1991) • Анатолій Шевчук (1991—1992) • Геннадій Удовенко (1992—1994) • Петро Сардачук (1994—1998) • Дмитро Павличко (1999—2002) • Олександр Никоненко (2002—2003) • Ігор Харченко (2003—2005) • Олександр Моцик (2005—2010) • Маркіян Мальський (2010—2014) • Владислав Каневський (2014) • Андрій Дещиця (2014—2022) • Василь Зварич (2022—) Візи Пункт прийому візових анкет до Польщі Важливі угоди Замостське перемир'я (1648) • Зборівський договір (1649) • Білоцерківський мирний договір (1651) • Гадяцький договір (1658) • Слободищенський трактат (1660) • Підгаєцька угода (1667) • Острозька угода (1670) (1) посланець короля Яна Казимира до гетьмана Богдана Хмельницького; (2) посол Другої Польської республіки в УНР; (3) повірений у справах Польщі в Харкові; (4) посол Української Держави; (5) посол УНР; (6) посол УСРР