Збройні сили Чеченської Республіки Ічкерії — Вікіпедія

Збройні сили Чеченської Республіки Ічкерії
чеч. Noxçiyn Paçẋalq Noxçiyçönan Thеman Niċq̇aş Нохчийн Пачхьалкх Нохчийчоьнан ТӀеман НицӀкъаш
Нарукавний знак
Прапор
Засновані	1991
Поточна форма	15 жовтня 2022 року
Види збройних сил
Сухопутні війська Повітряні сили Національна гвардія
Командування
Командувач	Джохар Дудаєв Аслан Масхадов Руслан Гелаєв Іса Мунаєв
Людські ресурси
Вік	19-26 років
Історія
Перша російсько-чеченська війна Друга російсько-чеченська війна Російсько-українська війна (з 2014)

Збройні сили Чеченської Республіки Ічкерії (чеч. Noxçiyn Paçẋalq Noxçiyçönan Thеman Niċq̇aş, Нохчийн Пачхьалкх Нохчийчоьнан ТӀеман НицӀкъаш) — військові формування Чеченської Республіки Ічкерії, що існували у 1991—2007 роках.^[1][2][3]. Брали участь в першій та другій російсько-чеченських війнах^[1][2][3]. 15 жовтня 2022 року були офіційно відроджені в Україні під час відбиття російського вторгнення урядом Ічкерії (в екзилі)^[4].^[5]

Історія[ред. | ред. код]

У результаті подій вересня-листопада 1991 року Чеченська Республіка фактично вийшла зі складу СРСР й РСФСР. 1 листопада 1991 року президент Джохар Дудаєв підписав указ про державну незалежність Чеченської Республіки, 13 березня 1992 року набрала чинності прийнята Парламентом ЧР Конституція, відповідно якої Чечня оголошувалася «суверенною демократичною правовою державою, створеною в результаті самовизначення чеченського народу». 31 березня 1992 року влада ЧР відмовилася підписати Федеративний договір^[6].

Відповідно до указу Дохара Дудаєва № 2 від 8 листопада 1991 року, було створене військове міністерство, й всі військові формування «незалежно від порядку підпорядкованості» переходили у повне розпорядження міністерства. На основі закону ЧР «Про президентську діяльність» й указу № 16 від 9 грудня 1991 року президенту підпорядковувалися «всі збройні формування на території Чеченської республіки»^[7].

Роль військового відомства виконував Головний штаб Збройних сил. Начальником Головного штабу був генерал-лейтенант Вісхан Шахабов (колишній полковник радянської авіації), заст.начальника Головного штабу — полковник Аслан Масхадов, начальником Оперативного управління Головного штабу — полковник Алі Мацаєв^[6].

Закон про оборону ЧР від 24 грудня 1991 р. запровадив обов'язкову військову службу для всіх громадян Чечні чоловічої статі; при цьому на дійсну службу закликалися юнаки 19-26 років. На підставі указу Дудаєва № 29 від 17 лютого 1992 р. військовослужбовці громадяни ЧР, які самовільно залишили військові частини на території колишнього СРСР і виявили бажання служити в ЗС ЧР реабілітувалися, а порушені проти них кримінальні справи припинялися. З метою комплектування армії оголошувався призов офіцерів та сержантів запасу. За період 1991-1994 рр. було проведено шість мобілізацій до лав ЗС ЧР^[8]. Основою командного складу чеченської армії стали колишні офіцери радянської армії, у багатьох із яких був досвід бойових дій в Афганістані, грузино-абхазького конфлікту й інших гарячих точках^[7].

Структура[ред. | ред. код]

• Головний штаб збройних сил ЧРІ;
• Президентський полк Національної гвардії;
• Полк спеціального призначення «Борз»;
• танковий полк;
• «абхазькі» і «афганські» батальйони;
• Окремий авіаційний загін;
• Авіаційний навчальний центр;
• Військово-транспортна авіація;
• інші підрозділи забезпечення;
• військовий коледж;
• підрозділи цивільної оборони;
• військкомати та інші структури^[9].

Чисельність збройних формувань Ічкерії до початку Першої чеченської війни становила близько 15 тисяч осіб. Президентська гвардія налічувала 2 тис. осіб, підрозділи МВС – 3,5 тис. співробітників. Ополчення налічувало до 40 тис. осіб.^[10]

Повітряні Сили[ред. | ред. код]

До складу Військово-повітряних сил Чеченської Республіки Ічкерія увійшли ті літаки та гелікоптери, які раніше входили до складу ВПС СРСР та ВПС РФ, зокрема 39 навчально-бойових літаків L-39C, 80 літаків L-29, 3 винищувачів МіГ-17, 2 тренувальні літаки МіГ-15УТІ, 6 біпланів Ан-2 та 2 гелікоптери Mi-8T ("23 Yellow" та "39 Yellow"). У складі Збройних Сил також перебували 52 навчальних L-39, 94 начальних L-29, 6 транспортних літаків Ан-22 та 5 пасажирських Ту-134.^[11]

• 
  Рондель ВПС ЧРІ
• 
  Рондель ВПС ЧРІ (альтернативний варіант)
• 
  Герб Чеченської Республіки Ічкерія наносився на гелікоптери

Народне ополчення[ред. | ред. код]

Наурський батальйон — сформований 1 січня 1995 року з мешканців сіл Наурського району^[12]. Командир батальйону — полковник Апті Баталов^[ru].

Військові звання[ред. | ред. код]

Наказ № 164 від 7 грудня 1993 року «Про встановлення військових та спеціальних звань військовослужбовцям збройних сил Чеченської Республіки, військовим формуванням та поліції»

Генерали й офіцери

підофіцери й солдати

Нарукавні знаки

• 
  Ічкерія
• 
  Національна Армія, невідомий компонент
• 
  Національна Армія, невідомий компонент
• 
  Військові навчальні заклади

Міністри оборони[ред. | ред. код]

• Магомед Ханбієв (1998—2004)
• Рустам Махаурі^[en] (2004—2007)

Див. також[ред. | ред. код]

• Чеченські добровольці на боці України
• Вікінг (УНСО)^[13][14][15]
• Ісламський полк особливого призначення

Джерела[ред. | ред. код]

• Владислав Морозов. «Одинокие волки». ВВС Чеченской Республики Ичкерия в 1992-1994 гг. / Морозов В.Ю. // Авиация и Время : наук.- попул. авіац. журн. України/ ВЦ "АероХобі" ; голов. ред. О. М. Ларіонов. - Київ : АероХобі, 2013. – 1 (132). – С. 40-44. ISSN 2304-1501
• Владислав Морозов. У страха глаза велики (ВВС Чеченской Республики Ичкерия в 1992-1994 гг.) / Морозов В.Ю. // М-Хобби : журнал любителей масштабного моделизма и военной техники. – Москва : Цейхауз, 2013. – 3 (142). – С. 38-41. ISSN 0236-0586

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

• Чеченські бійці України застосовують саморобні РСЗВ. https://mil.in.ua/. Мілітарний. 22 лютого 2023. Процитовано 22 лютого 2023.

Це незавершена стаття про Чеченську Республіку Ічкерія. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

п о р Збройні сили країн Європи Незалежні держави Австрія • Азербайджан² • Албанія • Андорра • Бельгія • Білорусь • Болгарія • Боснія і Герцеговина • Ватикан • Велика Британія • Вірменія² • Греція • Грузія² • Данія • Естонія • Ірландія • Ісландія • Іспанія¹ • Італія • Казахстан² • Кіпр² • Латвія • Литва • Ліхтенштейн • Люксембург • Мальта • Молдова • Монако • Нідерланди • Німеччина • Норвегія • Північна Македонія • Польща • Португалія • Росія² • Румунія • Сан-Марино • Сербія • Словаччина • Словенія • Туреччина² • Угорщина • Україна • Фінляндія • Франція • Хорватія • Чехія • Чорногорія • Швейцарія • Швеція Невизнані і частково визнані держави Республіка Абхазія²³ • Республіка Косово³ • Нагірно-Карабаська Республіка² • Республіка Південна Осетія²³ • Турецька Республіка Північного Кіпру²³ • Придністровська Молдавська Республіка  • Чеченська Республіка Ічкерія ¹ Частково в Африці      ² Переважно в Азії      ³ Визнана хоча б однією державою-членом ООН