Збірна України з футзалу — Вікіпедія

Україна
Емблема Україна
Асоціація Асоціація футзалу України
Тренер Україна Олександр Косенко
Найкращий бомбардир Сергій Корідзе (62)
Код ФІФА UKR
Місце в рейтингу ФІФА 10
Домашня
Виїзна
Запасна
Перший матч
Білорусь Білорусь 1:2 Україна Україна
(Мінськ, Білорусь; 5 червня, 1994)
Найбільша перемога
Україна Україна 20:1 Вірменія Вірменія
(Словенія; 17 лютого, 2000)
Найбільша поразка
Бразилія Бразилія 16:0 УкраїнаУкраїна
(Ріо-де-Жанейро, Бразилія; 13 грудня 1998)
Чемпіонат світу
Виступів 6 (вперше у 1996)
Найвище досягнення 4-е (1996)
Чемпіонат Європи
Виступів 10 (вперше у 1996)
Найвище досягнення 2-е (2001, 2003)

Збі́рна Украї́ни з футзалу — національна збірна команда України з футзалу, якою керує Асоціація футзалу України, яка входить у структуру Української асоціації футболу.

Найвище досягнення в офіційних міжнародних змаганнях — срібні нагороди на чемпіонаті Європи 2001 р. і чемпіонаті Європи 2003 р.

Станом на 19 квітня 2023 року посідає 6-те місце у рейтингу найсильніших футзальних збірних Європи та 10-те у світовому (станом на 23 вересня 2023 року).

Історія[ред. | ред. код]

Асоціація міні-футболу України була заснована 9 березня 1993 року. Першим її президентом було обрано Геннадія Лисенчука.

У 1993 році у Санкт-Петербурзі проводився 2-й щорічний турнір «Санкт-Петербурзька осінь». Від України на цей турнір було запрошено дві команди - «Янус-Донбас» (Донецьк) і «СКІФ-Слід» (Київ) як переможця Кубка України. Фінансове становище столичної команди не дозволяло їй організувати таку поїздку і було вирішено відправити на турнір збірну України. Національної команди на той час не існувало і все довелося починати з початку. У тренерський штаб збірної увійшли: Валерій Шабельников («СКІФ-Слід», Київ) як головний тренер, а також Олександр Лизовенко (Ніке, Дніпропетровськ) і Олександр Ручинський («Ріта», Харків) як його помічники. Начальником команди став Ігор Тисячний, а усі витрати на себе взяв його брат Олег Назаренко. У склад збірної увійшли: воротарі – Ігор Ліщук («Механізатор» Дніпропетровськ), Олег Зозуля («Надія» Запоріжжя), а також польові гравці - Юрій і Сергій Усаковські, Сергій Ожегов (усі – «СКІФ-Слід» Київ), Олександр і Сергій Москалюки (обидва – «Ніке» Дніпропетровськ), Олександр Яценко, Сергій Дюженко, Валерій Петрух (усі – «Надія» Запоріжжя), Віктор Збаразський («Ріта» Харків), а капітаном призначили Юрія Миргородського («Ніке» Дніпропетровськ).

Свою першу гру на турнірі збірна провела 3 листопада 1993 року проти санкт-петербурзького «Будімпульсу» і перемогла з рахунком 5:2. У фіналі турніру збірній України протистояла московська «Діна». Рахунок вирішального матчу - 3:3, але в серії пенальті точнішими були москвичі - 4:3. Усі ці матчі не увійшли до офіційного реєстру національної збірної, а першою грою, з якої ведеться офіційна статистика національної команди стала зустріч українців проти команди Білорусі, 5 червня 1994 року, в якій українці здобули перемогу - 2:1. Головним тренером збірної на довгі роки став Геннадій Лисенчук. Упродовж двох років національна збірна України перемагала в ряді товариських турнірів в Катарі та Бельгії.

Міжнародні турніри[ред. | ред. код]

Чемпіонати світу[ред. | ред. код]

Результати виступів на чемпіонатах світу
Рік Місце І В Н П ЗМ ПМ РМ
Гонконг Гонконг 1992 Не брала участі, оскільки не мала збірної, визнаної ФІФА
Іспанія Іспанія 1996 4-те (матч за 3-тє місце) 8 3 2 3 36 25 +11
Гватемала Гватемала 2000 Не пройшла до фінальної частини чемпіонату
Тайвань Тайвань 2004 6-те (другий раунд) 6 3 1 2 16 15 +1
Бразилія Бразилія 2008 8-ме (другий раунд) 7 3 1 3 24 21 +4
Таїланд Таїланд 2012 5-те (1/4 фіналу) 5 3 1 1 21 13 +8
Колумбія Колумбія 2016 13-те (1/8 фіналу) 4 2 0 2 8 7 +1
Литва Литва 2021 Не пройшла до фінальної частини чемпіонату
Узбекистан Узбекистан 2024 очікується
Загалом 5/8 30 14 5 11 105 81 +24

Чемпіонати Європи[ред. | ред. код]

Результати виступів на чемпіонатах Європи
Рік Місце І В Н П ЗМ ПМ РМ
Іспанія Іспанія 1996 5-те (групова стадія) 2 0 0 2 5 9 -4
Іспанія Іспанія 1999 Не пройшла до фінальної частини чемпіонату
Росія Росія 2001 2-ге 5 2 1 2 18 12 +6
Італія Італія 2003 2-ге 5 3 0 2 19 11 +8
Чехія Чехія 2005 4-те 5 2 0 3 8 12 -4
Португалія Португалія 2007 7-ме (групова стадія) 3 0 0 3 5 13 -8
Угорщина Угорщина 2010 5-те (1/4 фіналу) 3 1 1 1 9 9 0
Хорватія Хорватія 2012 5-те (1/4 фіналу) 3 1 1 1 8 8 0
Бельгія Бельгія 2014 5-те (1/4 фіналу) 3 1 1 1 2 2 0
Сербія Сербія 2016 6-те (1/4 фіналу) 3 1 0 2 8 9 -1
Словенія Словенія 2018 5-те (1/4 фіналу) 3 1 0 2 6 8 -2
Нідерланди Нідерланди 2022 4-те 6 2 0 4 15 14 +1
Латвія Латвія / Литва Литва 2026 очікується
Загалом 41 14 4 23 103 107 -4

Офіційні матчі Збірної України з футзалу станом на 17.04.2024

І В Н П ЗМ ПМ
330 187 46 97 1189 758

Топ-15 кращих бомбардирів збірної України (1994-2024)[ред. | ред. код]

Станом на 17 квітня 2024 року

# Гравець Період виступів Голи (ігри)
1 Сергій Корідзе 1998 — 2005 62 (?)
2 Ігор Москвичов 1995 — 2004 56 (?)
3 Денис Овсянніков 2006 — 2016 49 (?)
4 Сергій Чепорнюк 2006 — 2017 43 (?)
= Євген Рогачов 2005 — 2016 43 (?)
6 Олександр Косенко 1995 — 2004 42 (?)
7 Петро Шотурма 2010 — донині 31 (99)
8 Сергій Журба 2008 — донині 28 (127)
= Федір Пилипів 2000 — 2010 28 (?)
= Сергій Ситін 2002 — 2007 28 (?)
13 Ігор Корсун 2016 — донині 27 (65)
11 Микола Білоцерківець 2013 — 2021 27 (63)
12 Дмитро Сорокін 2010 — 2022 24 (91)
14 Михайло Зварич 2016 - донині 21(51)
= Валерій Замятін 20 (?)

Невідомі автори 34 забитих м'ячів в офіційних матчах збірної України[1]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Сергій Корідзе двічі із сімома голами ставав кращим бомбардиром ЧЄ з футзалу: 2001, 2003 р.р.
  • Найбільше голів в одному матчі (5) забивали троє гравців: Сергій Корідзе - тричі: Вірменії (20:1, 17.02.2000), Кіпру (17:1, 06.11.2002), Португалії (7:4, 17.02.2003), Ігор Москвічов - Кіпру (17:1, 06:11.2002) та Микола Білоцерківець - Бельгії (9:2, 21.03.2015)
  • Михайло Романов забив найшвидший гол в історії збірної, який також є найшвидшим у фінальних стадіях чемпіонатів Європи (Азербайджан — Україна, 25.01.2010, 8 секунда)[2]
  • Найбільш зручний суперник - збірна Білорусії: 20 ігор, 15 перемог, 4 нічиї, 1 поразка, різниця забитих і пропущених м'ячів - 74:31
  • Найбільш не зручний суперник - збірна Іспанії: 19 ігор, 0 перемог, 1 нічия, 18 поразок, різниця забитих і пропущених м'ячів - 15:62.

Головні тренери (1994-2023)[ред. | ред. код]

Склад збірної України на ЧЄ-2022[ред. | ред. код]

Воротарі Команда Рік народження
Кирило Ципун «Продексім» 30.07.1987
Юрій Савенко «Продексім» 21.01.1992
Польові гравці
Михайло Зварич «Продексім» 23.11.1992
Петро Шотурма (к) «Продексім» 27.06.1992
Ігор Корсун «Продексім» 15.06.1993
Олександр Педяш «ХІТ» 04.03.1994
Сергій Журба «ХІТ» 14.03.1987
Євген Сірий «ХІТ» 08.08.1992
Ігор Чернявський «ХІТ» 14.09.1995
Ярослав Лебідь «ХІТ» 26.05.1995
Артем Фаренюк «Ураган» 09.11.1992
Даниіл Абакшин «Ураган» 22.12.1997
Віталій Радевич «Ураган» 13.11.1997
Володимир Разуванов «Динамо-Самара» (Росія) 01.08.1992

Середній вік: 28,3 роки

Досягнення[ред. | ред. код]

Неофіційні[ред. | ред. код]

  • Переможець турніру «Граау» (Нідерланди) (2): 1996, 1998 рр.
  • Переможець турніру «Каттара-94» (ОАЕ): 1994 р.
  • Переможець турніру «Артус-Кап» (Німеччина): 1995 р.
  • Переможець турніру «Фландрія Кап» (Бельгія): 1998 р.
  • Переможець турніру «Кубок Пірамід» (Єгипет): 2003 р.
  • Переможець турніру «Кубок Донбасу»: 1994 р.
  • Переможець турніру «Кубок Великого Дніпра»: 1996 р.
  • Переможець турніру «Київська Русь»: 1996 р.
  • Переможець турніру «Кубок Іллічівського порту»: 1998 р.
  • Переможець турніру «CFA International Futsal Tournament»: 2016 р.[9]
  • Срібний призер турніру «Санкт-Петербурзька осінь»: 1993 р.
  • Срібний призер турніру «Кубок ЗІЛа» (Москва, Росія): 1999 р.
  • Срібний призер турніру «Кубок Алгарве» (Португлія): 2006 р.
  • Срібний призер турніру «Кубок пам'яті Наталії Лисенчук»: 2000 р.
  • Срібний призер турніру «Quadrangular international futsal tournament»: 2018 р.[10]
  • Бронзовий призер турніру «Гран-прі» (Форталеза, Бразилія): 2008 р.
  • Бронзовий призер турніру «Каттара-95» (ОАЕ): 1995 р.
  • Бронзовий призер турніру «Хамме-95» (Бельгія): 1995 р.
  • Бронзовий призер турніру на приз щотижневика «Футбол Review» (Москва, Росія): 2000 р.
  • Бронзовий призер турніру «Кубок пам'яті Наталії Лисенчук»: 1998 р.[11]

Ювілейні голи[ред. | ред. код]

У складі збірної України (станом на 29 грудня 2021 року[12])[ред. | ред. код]

Гол Футболіст Суперник Рахунок Дата
1 Андрій Суббота Білорусь (г) 2:1 5 червня 1994
500 Артем Ковальов Андорра (г) 9:2 1 березня 2007
600 Ху Ліє (у свої ворота) Китай (д) 4:2 9 жовтня 2008
700[13] Сергій Чепорнюк Молдова (д) 8:2 13 грудня 2010
800 Петро Шотурма Парагвай (ЧС-2012) 3:3 1 листопада 2012
900 Євгеній Іваняк Азербайджан (д) 3:2 21 березня 2015
1000 Ігор Корсун Іран (г) 1:2 26 вересня 2018
1100 Михайло Зварич Азербайджан (г) 4:0 18 грудня 2021

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. "Український футбол" №11 (2771), 15 лютого 2013 року
  2. Футзал: півфінал — без України. Архів оригіналу за 21 березня 2015. Процитовано 21 березня 2015.
  3. Геннадій Лисенчук про ситуацію в українському футзалі. Інтерв'ю. Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 5 червня 2019.
  4. Геннадий Лисенчук подал в отставку с поста президента АМФУ [Архівовано 5 червня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Призначено нового головного тренера національної збірної з футзалу. Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 5 червня 2019.
  6. Евгений РЫВКИН: Для себя я увидел цель, к которой нужно идти [Архівовано 5 червня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ОЛЕКСАНДР КОСЕНКО ЗАТВЕРДЖЕНИЙ ГОЛОВНИМ ТРЕНЕРОМ ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ. Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 5 червня 2019.
  8. Каравай Іван. Є з кого брати приклад // Газета «Український футбол». — 1996. — Вип. 47 (271) (грудень). — С. 3.
  9. Мексика - Україна - 1-6. Україна - переможець CFA International Futsal Tournament 2016. Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 26 вересня 2018.
  10. Україна посіла друге місце на Quadrangular international futsal tournament. Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 26 вересня 2018.
  11. Достижения сборной команды Украины по футзалу. (рос.)
  12. ІГОР КОРСУН ЗАБИВ 1000-Й ГОЛ «УРАГАНУ» В ЧЕМПІОНАТАХ УКРАЇНИ. Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 5 червня 2019.
  13. ЮБИЛЕИ украинской борной Украины по футзалу. [Архівовано 14 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]