Зелений фургон (фільм, 1983) — Вікіпедія

Зелений фургон
рос. Зелёный фургон
Жанр	Пригодницький фільм
Режисери	Олександр Павловський (реж.-постановник), Валентина Судзиловська (2-й реж.)
Сценарист	Ігор Шевцов
На основі	Q4190963?
У головних ролях	Дмитро Харатьян, Олександр Дем'яненко, Борислав Брондуков, Олександр Соловйов
Оператори	Віктор Крутін (оператор-постановник) О. Чубаров, Валерій Махньов (2-гі оператори) Всеволод Шлемов (комб. зйомки)
Композитор	Максим Дунаєвський
Монтаж	Інна Чаусська
Художники	Іван Пуленко (худ.-постановник) С. Кучерявенко (грим) Е. Єлісаветська (комб. зйомки) В. Малюгін (декоратор)
Звукорежисер	Йосип Гольдман
Кінокомпанія	Одеська кіностудія
Тривалість	137 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1983
IMDb	ID 0086638
Наступний	Зелений фургон (телесеріал)

«Зелений фургон» (рос. «Зелёный фургон») — український радянський двосерійний художній фільм за мотивами однойменної повісті О. Козачинського, знятий Одеською кіностудією в 1983 році. Ремейк однойменного радянського фільму 1959 року. Ряд українських журналістів , зокрема Дарія Гірна та Роман Маленков викрили пропаганду українофобії не лише у «Зеленому фургоні» а і у багатьох інших фільмах часів радянської окупації України (українців , в першу чергу україномовних, часто зображали кумедними та карикатурними персонажами яких грали другорядні актори , протиставленням яких були "благородні" росіяни) , а Дмитро Харатьян що зіграв головного героя тепер підтримує путінський режим та війну проти України

Сюжет[ред. | ред. код]

Дія фільму відбувається у 1920 році. Колишній гімназист Володя Патрикеєв стає начальником одеського повітового відділення міліції і за наказом начальника оперативного відділу, разом з підлеглим міліціонером Грищенко бореться на селі ьа у його околицях з місцевими самогонщиками, конокрадами і спекулянтами і навіть кидає виклик кримінальному авторитету на прізвисько Червень ...

У ролях[ред. | ред. код]

• Дмитро Харатьян - Володя Патрикеєв
• Олександр Дем'яненко - Віктор Прокопович Шестаков
• Борислав Брондуков - Микола Грищенко, сільський міліціонер
• Олександр Соловйов - Красунчик, колишній футболіст, конокрад
• Регімантас Адомайтіс - Олександр Дмитрович Єрмаков, колишній адвокат, злочинець «Червень» (озвучення Олексій Золотницький)
• Костянтин Григор'єв - начальник оперативного відділу Карного розшуку
• Едуард Марцевич - батько Володі, професор філології
• Віктор Іллічов - Федько Бик, злодій і ведмежатник
• Катерина Дурова - Катерина Вертинська, колишня гімназистка, нальотчиця
• Рудольф Мухін - нальотчик
• Фауст Міндлін - французький кулеметник
• Текст читає Армен Джигарханян
• В епізодах: Лев Перфілов, Юрій Дубровін, Маргарита Криницина, І. Матвєєв, Борис Сабуров, В. Волков, Валерій Бассель, Віктор Павловський, Борис Астанков, Микола Невідничий, В. Федосов, С. Федосов, В. Меняйло, Валерій Мотренко, Ернест Штейнберг, Н. Попова та ін.

Див. також[ред. | ред. код]

• Зелений фургон (фільм, 1959)

Посилання[ред. | ред. код]

• Зеленый фургон [Архівовано 25 березня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• Наспpавді з Романом Маленковим як ПРИНИЖУВАЛИ УКРАЇНЦІВ у радянських фільмах
• Обличчя Незалежності - як Україна відроджує кінематограф останні 10 років

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво відео на YouTube (рос.) Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво ČSFD · elFilm · Filmweb · Internet Movie Database · LUMIERE · LUMIERE · MovieMeter · The Movie Database · The Movie Database Нормативний контроль GKG: /g/120xcwj8

п о р Фільми Олександра Павловського «Щасливий Кукушкін» (1970) · «Ар-хі-ме-ди!» (1975) · «Подарунок долі» (1977) · «Струни для гавайської гітари» (1977) · «Депутатська година» (1980) · «Трест, що луснув» (1982)  · «Зелений фургон» (1983) · «На вістрі меча» (1986)  · «Світла постать» (1989)  · «І чорт з нами» (1991)  · «Дитина до листопада» (1992)  · «Зефір у шоколаді» (1994)  · «Атлантида» (2002) · «Адвокат» (2003-2009) · «Бомба для нареченої» (2004) · «У ритмі танго» (2006) · «Діти білої богині» (2009) · «Літо Індиго» (2009) · «Петля» (2010) · «Земський лікар. Життя заново» (2012) · «Людмила» (2013)