Землетрус у Чорногорії та Албанії (1979) — Вікіпедія

Землетрус у Чорногорії та Албанії
Землетрус у Чорногорії та Албанії (1979). Карта розташування: Чорногорія
Землетрус у Чорногорії та Албанії (1979)
Землетрус у Чорногорії та Албанії (1979) (Чорногорія)
Дата 15 квітня 1979 року
Місцевий час 06:19/06:30 UTC (07:19/07:30 за місцевим часом)
Магнітуда 6.9 Mw[1]
Глибини 12 кілометрів[1]
Епіцентр 41°58′ пн. ш. 18°58′ сх. д. / 41.967° пн. ш. 18.967° сх. д. / 41.967; 18.967
Постраждалі країни (території) Чорногорія Чорногорія
Албанія Албанія
Повторні поштовхи 6.3 Mw 24 травня о 17:23 UTC[2]
Жертви 136 загиблих, 1000+ поранені

Землетрус в Чорногорії (на той момент входила до складу Югославії) стався о 06:19 UTC 15 квітня 1979 року. Це був найбільш руйнівний землетрус у Чорногорії, тодішній частині Югославії[3].

Територія[ред. | ред. код]

Головним чином, відчувався уздовж узбережжя Чорногорії та Албанії. Магнітуда землетрусу склала 7 балів за шкалою Ріхтера[3][4] та IX балів за шкалою Меркаллі[5]. Епіцентр землетрусу розташовувався в морі на відстані 15 кілометрів від берега між Баром та Ульцинем. Поштовхи тривали десять секунд. Це відчувалося і в інших частинах країни (у Подгориці та Дубровнику[6] з інтенсивністю VII, у Сараєво та Скоп'є V—VI, у Белграді IV, у Загребі та Любляні III—IV), а за ним слідувало понад 90 афтершоки сильніші за 4,0 за шкалою Ріхтера.[4]

Збитки[ред. | ред. код]

Зруйнований готель «Славія» (Будва)

101 людина загинула в Чорногорії[3][4] та 35 — в Албанії. Більше 100 тисяч жителів залишилися без даху над головою.[5]

Було зруйновано або серйозно постраждали різні історико-архітектурні пам'ятки в таких прибережних містах як Котор, Херцег-Новий, Будва, Бар та Ульцинь. Міста внутрішньої частини країни Цетинє, Даниловград, Никшич і столиця Чорногорії Тітоград (нині Подгориця) також зазнали руйнувань, але менш серйозно.[5]

28 травня 1979 року генеральний директор ЮНЕСКО закликав світове співтовариство надати грошову допомогу для усунення наслідків землетрусу.[5] У жовтні 1979 року Комітет всесвітньої спадщини вирішив включити природний і культурно-історичний район Яка до Переліку об'єктів Світової спадщини , що знаходиться під загрозою[5] (з 2003 року статус «знаходиться під загрозою» скасовано з причини «поліпшення ситуації»).

ЮНЕСКО через ICCROM надав допомогу Республіканському інституту охорони пам'яток культури для відновлення фресок у церкві Богородиці в монастирі Підляства. Аналогічна допомога була надана для відновлення церкви Олександра Невського на острові Святий Стефан[5].

Перші оцінки вартості пошкоджених культурних цінностей склали близько 10 527 690 000 югославських динарів (10,5 мільярдів доларів США), що становить трохи менше 15 % загальних втрат від землетрусу. Уряд Югославії погодився сплатити 82 % від загальної кошторисної вартості пошкоджених культурних цінностей, а решту 18 % заплатили місцеві муніципалітети. Щоб допомогти покрити загальні витрати внаслідок катастрофи, уряд створив статутний фонд, згідно з яким кожен робітник у СФР Югославія вносив 1 % своєї щомісячної зарплати на реставрацію протягом десяти років, з 1979 по 1989 роки. До 1 вересня 1983 року уряд акумулював бюджет на загальну суму 54,7 мільярда динарів, з яких 21,0 мільярд було виділено на відновлення культурних цінностей.

До 1984 року Чорногорія ще реставрувалась, все Чорногорське узбережжя, особливо Будва та Котор, а також Cetinje отримували найважчі обсяги реставрації. За цей час повністю відновлено, зокрема Меморіальний музей Йована Томашевича в Барі; Монастир святого Олександра Невського в Будві; Республіканський інститут охорони пам'яток культури (колишнє посольство Австрії), Державний музей (колишній Палац короля Миколая), Національна галерея та єпископський дім на Цетинє; Архів і галерея Йосипа Бепо Бенковича в Герцег-Нові, Культурний центр в Которі, Церква Святого Георгія в Ораховці (Котор), Церква Богоматері в Кримовичах (Котор), Церква Іоанна в Дубі (Котор), Церква Георгія в Сісічі (Котор), Церква Святого Георгія в Сутварі (Котор), Церква Святого Георгія в Прераді (Котор), Церква Св. Євстасія в Доброті (Котор), Церква Богоматері Скелевої у Пересті (Котор), римські мозаїки в Рісані (Котор) та дванадцять церковних споруд у Грбаллі (Котор).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б ISC (2015), ISC-GEM Global Instrumental Earthquake Catalogue (1900–2009), Version 2.0, International Seismological Centre, архів оригіналу за 25 листопада 2016, процитовано 4 червня 2020
  2. ↑ Strong-Motion Records of Earthquakes in 1979, Ambraseys, N., Smit, P., Sigbjornsson, R., Suhadolc, P. and Margaris, B. (2002), Internet-Site for European Strong-Motion Data, European Commission, Research-Directorate General, Environment and Climate Programme. Архів оригіналу за 8 жовтня 2009. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  3. ↑ а б в (Montenegrin): Crnogorski zemljotres ukroćen u Skoplju[недоступне посилання], Vijesti
  4. ↑ а б в Zemljotres od 15. aprila 1979. godine. Seizmološki zavod Crne Gore. 16 квітня 2010. Архів оригіналу за 4 липня 2010. Процитовано 11 жовтня 2010.
  5. ↑ а б в г д е Montenegro Earthquake: The Conservation of the Historic Monuments and Art Treasures [Архівовано 17 червня 2017 у Wayback Machine.], 1984, UNESCO
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 4 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Землетрус_у_Чорногорії_та_Албанії_(1979)&oldid=34955934