Земля Бранковича — Вікіпедія

Земља Бранковића
Земля Бранковича
Сербська імперія
1371 – 1412 Сербський деспотат
Сербія: історичні кордони на карті
Сербія: історичні кордони на карті
Земля Бранковича
Столиця Приштина
Мови Давньо сербська, Староцерковнослов'янська.
Релігії Сербська православна церква
Форма правління Монархія
Князь
 - 1371–1396 Вук Бранкович
 - 1396-1412 Юрій Бранкович
Історичний період Середньовіччя
 - Відійшло від Сербська імперія (1345-1371) 1371
 - Сербська деспотовина 1412
Валюта Сербський перпер

Земля Бранковича (серб. Земља Бранковића) або Вукова земля (серб. Вукова земља) або Область Бранковича (серб. Област Бранковића) — одна з держав, що виникли після розпаду Сербського царства у 1371 році зі смертю його правителя, царя Стефана Уроша V. Єдиним правителем держави був Вук Бранкович, син севастократора Бранко Младеновича. Через шлюб з дочкою царя Лазаря Вук отримав під управління більшу частину Косова. Пізніше їм були приєднані землі Рашки, Полімя і Метохії. Найважливішими містами держави були Приштина, Прізрен, Печ, Скоп'є, Рас та інші[1].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. M. Ćirković, Vuk Tošić, The Serbs,Wiley-Blackwell, 2004,p.79

Література[ред. | ред. код]

Історія Сербії