Знаки поштової оплати СРСР 1923 — Вікіпедія

Знаки поштової оплати СРСР 1923 — перелік поштових марок, введених в обіг поштою СРСР у 1923 році[1][2].

З 19 серпня по 1 грудня 1923 року було випущено 17 поштових марок, у тому числі 8 пам'ятних (художніх, комеморативних) та 9 стандартних першого випуску або «золотого стандарту» (1923—1927), номінал якого (на відміну від совзнаків) було надано у золотому еквіваленті. Дизайн стандартних марок відповідав останньому випуску стандартніх марок РРФСР. Тематика комеморативних марок охопила події першої виставки на терені СРСР — сільськогосподарської і кустарно-промислової виставки в Москві (1923 рік). До обігу надійшли знаки поштової оплати номіналом від 0,01 до 7,00 карбованців[1][2].

Перелік відсортований за датою введення.

Список комеморативних марок[ред. | ред. код]

Перша серія з чотирьох поштових марок Союзу Радянських Соціалістичних Республік була присвячена Першої Всеросійської сільськогосподарської і промислово-кустарної виставці в Москві, представлена ​​слайдами, яки були надруковані літографським способом на простому білому папері з зубцями і без зубців. Перші знаки поштової оплати із зазначенням держави СРСР продавалися на виставці в спеціальних поштових відділеннях протягом всього одного місяця: 15 вересня в зв'язку з введенням нових поштових тарифів їх продаж було припинено. Випуск був здійснений Головним виставковим комітетом, за угодою з Організацією Уповноваженого з філателії і бонам (особливої ​​секцією при Всеросійському комітеті сприяння сільському господарству ВЦВК) та Народним комісаріатом пошти і телеграфів СРСР. Відомі також варіанти на сірувато-кремовом папері. Таким чином, першою емісією поштових марок СРСР стала «виставкова» серія, яка була випущена за розпорядженням радянського уряду[3].

№ у
каталозі
Зображення Опис та джерело Номінал,
карб.
Дата
введення в обіг
Тираж Дизайн
№ 91
(Mi #224)
рос. Жнец (Жнець)[Ком 1][1][2]. 1,00 19 серпня
1923 року
500 000 Георгій Пашков[ru]
№ 92
(Mi #225)
рос. Сеятель (Сіяч)[Ком 2][4][1][5]. 2,00 19 серпня
1923 року
500 000 Георгій Пашков
№ 93
(Mi #226)
рос. Трактор (Трактор)[Ком 3][4][1][5]. 5,00 19 серпня
1923 року
500 000 Георгій Пашков
№ 94
(Mi #227)
рос. Общий вид выставки (Загальний вигляд виставки)[Ком 4][4][1][5]. 7,00 19 серпня
1923 року
500 000 Георгій Пашков
№ 95
(Mi #224A)
рос. Жнец (Жнець)[Ком 5][4][1][5]. 1,00 19 серпня
1923 року
100 000 Георгій Пашков
№ 96
(Mi #225A)
рос. Сеятель (Сіяч)[Ком 6][4][1][5]. 2,00 19 серпня
1923 року
200 000 Георгій Пашков
№ 97
(Mi #226A)
рос. Трактор (Трактор)[Ком 7][4][1][5]. 5,00 19 серпня
1923 року
200 000 Георгій Пашков
№ 98
(Mi #227A)
рос. Общий вид выставки (Загальний вигляд виставки)[Ком 8][4][1][5]. 7,00 19 серпня
1923 року
150 000 Георгій Пашков

Перший випуск стандартних марок (1923—1927)[ред. | ред. код]

Докладніше: Стандартна марка

11 жовтня 1923 року надійшли до обігу перші п'ять стандартних марок номіналом в 0,01; 0,03; 0,04; 0,06 і 0,1 карб. які було надруковано літографським способом на звичайному білому папері без водяного знака та без зубців. Малюнок на поштових марках першого стандартного випуску СРСР повторював зображення на марках четвертого стандартного випуску РРФСР (1922—1923 років). Відмітна особливість поштових марок «золотого» стандарту: їх продавали на пошті за номіналом, який було встановлено котировальной комісією Московської товарної біржі відповідно до курсу дня золотого карбованця. В зв'язку з тим, що перерахунок поштових тарифів на грошові знаки протягом 1923 року проводився за курсом червонця, котрий щодня коливался і слідом відповідно змінювалися поштові тарифи, яки були виражені в радзнаках[6].

№ у
каталозі
Зображення Опис та джерело Номінал,
карб.
Дата
введення в обіг
Тираж Дизайн
№ 99
(Mi #228)

рос. Рабочий (Робітник)[Ком 9][4][1][7]. 0,01 11 жовтня
1923 року
масовий Іван Шадр[ru]
№ 100
(Mi #229)

рос. Крестьянин (Селянин)[Ком 10][4][1][7] 0,02 15 листопада
1923 року
масовий Іван Шадр
№ 101
(Mi #230)

рос. Красноармеец (Червоноармієць)[Ком 11][4][1][7] 0,03 11 жовтня
1923 року
масовий Іван Шадр
№ 102
(Mi #231)

рос. Рабочий (Робітник)[Ком 12][4][1][7] 0,04 11 жовтня
1923 року
масовий Іван Шадр
№ 103
(Mi #232)

рос. Рабочий (Робітник)[Ком 13][4][1][7] 0,05 15 листопада
1923 року
масовий Іван Шадр
№ 104
(Mi #233)

рос. Крестьянин (Селянин)[Ком 14][4][1][7] 0,06 11 жовтня
1923 року
масовий Іван Шадр
№ 105
(Mi #234)

рос. Красноармеец (Червоноармієць)[Ком 15][4][1][7] 0,10 11 жовтня
1923 року
масовий Іван Шадр
№ 106
(Mi #235)

рос. Рабочий (Робітник)[Ком 16][4][1][7] 0,20 10 грудня
1923 року
масовий Іван Шадр
№ 107
(Mi #236)

рос. Крестьянин (Селянин)[Ком 17][4][1][7] 0,50 24 листопада
1923 року
масовий Іван Шадр

Авіапоштові марки[ред. | ред. код]

Докладніше: Авіапоштова марка

Крім того, з 1 серпня 1923 року випускалися перші авіапоштові марки СРСР чотирьох номіналів в золотій валюті, розміром 21×25,5 мм на марочних аркушах (5×5 примірників на кожному аркуші). Перші авіапоштові марки СРСР були підготовлені до жовтня 1923 року, однак у зв'язку з настанням осені і припиненням польотів до весни такі знаки поштової оплати до обігу не надійшли. Навесні 1924 року у зв'язку зі зміною курсу валюти та разом з нею поштових тарифів, на марках випуску 1923 була проведена друкарська надпечатка чорного кольору нового номіналу (5; 10; 15; 20 копійок золотом). Серія вийшла в обіг тільки в травні 1924 року і використовувалася для оплати поштових відправлень, що пересилаються авіапоштою[8][9].

№ у
каталозі
Зображення Опис та джерело Номінал,
карб.
Дата
введення в обіг
Тираж Дизайн
№ 203А
(Mi #XVI)

рос. Летящий моноплан
(Моноплан)[Ком 18][10][11].
3,00 1 серпня
1923 року
50 000 Ріхард Зариньш
№ 204А
(Mi #XVII)

рос. Летящий моноплан
(Моноплан)[Ком 19][10][11].
5,00 1 серпня
1923 року
50 000 Ріхард Зариньш
№ 205А
(Mi #XV)

рос. Летящий моноплан
(Моноплан)[Ком 20][10][11].
1,00 1 серпня
1923 року
50 000 Ріхард Зариньш
№ 206А
(Mi #XVIII)

рос. Летящий моноплан
(Моноплан)[Ком 21][10][11].
10,00 1 серпня
1923 року
50 000 Ріхард Зариньш

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. темно-коричнева на світло-коричневому фоні, без зубців[1].
  2. темно-зелена на світло-зеленому фоні, без зубців[1].
  3. синя на блакитному фоні, без зубців[1].
  4. кармінова на рожевому фоні, без зубців[1].
  5. темно-коричнева з палевим фоном, перфорована[1].
  6. темно-зелена на світло-зеленому фоні, перфорована[1].
  7. синя на блакитному фоні, перфорована[1].
  8. кармінова на рожевому фоні, перфорована[1].
  9. помаранчева, без зубців[1].
  10. зелена, без зубців[1].
  11. цегляно-червона, без зубців[1].
  12. кармінова, без зубців[1].
  13. лілова, без зубців[1].
  14. блакитна, без зубців[1].
  15. темно-синя, без зубців[1].
  16. зелена, без зубців[1].
  17. коричнева, без зубців[1].
  18. Fokker F III, синій, без зубців, без надпечатки нового номіналу, до обігу не надходили[10][11].
  19. Fokker E.III, зелений, без зубців, без надпечатки нового номіналу, до обігу не надходили[10][11].
  20. Fokker F III, коричневий, без зубців, без надпечатки нового номіналу, до обігу не надходили[10][11].
  21. Fokker E.III, червоний, без зубців, без надпечатки нового номіналу, до обігу не надходили[10][11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан Каталог почтовых марок России и СССР: почтовые марки СССР 1923 года (рос.). stamprus.ru. Архів оригіналу за 6 червня 2017. Процитовано 23 жовтня 2018.
  2. а б в USSR: 1923. Former Soviet Union New Issues (англ.). home.nestor.minsk.by. Архів оригіналу за 22 листопада 2017. Процитовано 24 жовтня 2018.
  3. B-first, 1982, с. 23.
  4. а б в г д е ж и к л м н п р с т Solo-4, 2009, с. 27—30.
  5. а б в г д е ж MICHEL-Sowjetunion, 2017, с. 19—24.
  6. G-stamps, 1982, с. 24—27.
  7. а б в г д е ж и к MICHEL-Sowjetunion, 2017, с. 21—24.
  8. Владинец Н. И. Почтовые эмиссии Советской России и СССР. Почта России (рос.). fmus.ru; Филателистический музей и библиотека. Архів оригіналу за 15 лютого 2012. Процитовано 1 листопада 2018.
  9. Филателистический словарь: авиапочта (рос.). stamprus.ru. Архів оригіналу за 19 липня 2017. Процитовано 1 листопада 2018.
  10. а б в г д е ж и Solo-4, 2009, с. 30—31.
  11. а б в г д е ж и MICHEL-Sowjetunion, 2017, с. 19.

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]