Зовнішні Східні Карпати — Вікіпедія

1. Зовнішні Західні Карпати
2. Внутрішні Західні Карпати
3. **Зовнішні Східні Карпати**
4. Внутрішні Східні Карпати
5. Трансильванські Альпи (Південні Карпати)
6. Західні Румунські Карпати
7. Трансильванське плато
8. Сербські Карпати

Зо́внішні Схі́дні Карпа́ти — зовнішня частина провінції Східних Карпат. Розташована в Румунії, Україні та (частково) Польщі і Словаччині. Простягається від межі із Західними Карпатами, яку проводять через Тилицький перевал на кордоні Словаччини і Польщі, до перевалу Передял та долини річки Прахова у Румунії у південно-східному напрямку.

На території Польщі і Словаччини до Зовнішніх Східних Карпат належать Низькі або Центральні Бескиди та Бещади з найвищою вершиною Тарниця (1366 м). У межах території України до підпровінції відносять фізико-географічні області Зовнішньофлішових (Скибових) Карпат, Вододільно-Верховинських та Полонинсько-Чорногірських Карпат. Довжина їх у межах України від витоків Сяну (права притока Вісли) та лівих приток Дністра до верхньої течії Сучави становить близько 270 км, ширина 80–90 км. У масиві Чорногора Полонинсько-Чорногірських Карпат знаходиться найвища вершина усіх Зовнішніх Східних Карпат гора Говерла (2061 м). На території Румунії до підпровінції відносять групу гірських хребтів і масивів під загальною назвою Молдавсько-Мунтенські Карпати. Найвищою вершиною серед них є пік Ому (1932 м) у горах Сухард, які розташовані неподалік українського-румунського кордону, східніше масиву Родна.

В Україні[ред. | ред. код]

В Україні розташовані в межах Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької і Закарпатської областей. До цієї частини Карпат належать Зовнішньофлішеві Карпати (Східні Бескиди, Скибові Ґорґани, Покутсько-Буковинські Карпати), Вододільно-Верховинські Карпати (Сянсько-Ріцька Верховина, Привододільні Ґогани, Бистрице-Селятинське низькогір'я) а також Полонинсько-Чорногірські Карпати (Полонинське пасмо, Свидовецько-Чорногірський та Гринявсько-Яловичорський масиви).

Джерела[ред. | ред. код]

«Фізична географія Європи».— І. П. Половина; Київ, «АркЕк», 1998; с. 172.
Волощук М. Д., Гілецький Й. Р. Водно-ерозійні процеси у природних комплексах Українських Карпат: монографія. Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2022. 124 с.
Гілецький Й.Р., Тимофійчук Н.М. Фізико-географічне районування Українських Карпат для цілей пізнавального туризму. / Й. Р. Гілецький, Н.М. Тимофійчук. //Географія та туризм: Науковий збірник, Випуск 53. – Київ, 2020. С. 103–109.