Золоте — Вікіпедія

Золоте
Герб Золотого Прапор Золотого
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Сєвєродонецький район
Громада Гірська міська громада
Засноване 1878
Статус міста з 1938 року
Населення 13 744 (01.01.2018)[1]
Площа 27,1919[2] км²
Густота населення 505 осіб/км²
Поштові індекси 93294
Телефонний код +380-6455
Координати 48°41′ пн. ш. 38°31′ сх. д.H G O
Водойма р. Балка Комишуваха
Назва мешканців золо́тенець, золо́тенка, золо́тенці
Відстань
Найближча залізнична станція Мар'ївка, Комишуваха
До станції 4 км
До обл./респ. центру
 - автошляхами 10 км
Міська влада
Рада Золотівська міська рада
Адреса 93294, Луганська обл., Сєвєродонецький район, м. Золоте, квартал Сонячний, 8а

Золоте у Вікісховищі

Карта
Золоте. Карта розташування: Україна
Золоте
Золоте
Золоте. Карта розташування: Луганська область
Золоте
Золоте
Мапа

Золоте́ — місто в Україні, у Гірській міській громаді Сєвєродонецького району Луганської області.

Географія[ред. | ред. код]

Місто Золоте розташоване на березі річки Балка Комишуваха. Через місто проходить кілька залізничних гілок (станції Гірське, Гірницький та Мар'ївка) і автомобільна дорога Т 1316.

Населені пункти-сателіти[ред. | ред. код]

До складу міста входять кілька селищ, які називають за номерами поштових скриньок:[3]

  • Золоте-1 (квартал «Сонячний» «Карбоніт»)
  • Золоте-2 («Завод»)
  • Золоте-3 («Стахановець»)[4][5]
  • Золоте-4 («Родіна», раніше — Партизанське)[6]
  • Золоте-5 («Михайлівка»)
  • Хутір Вільний

Населення[ред. | ред. код]

Національний склад за даними Всеукраїнського перепису населення такий: українці — 68.6 % населення міста, росіяни — 23.9 %, білоруси — 1.2 %.

Чисельність[ред. | ред. код]

1939 1959 1968 1970 2001 2014 2015 2016 2019
13079 27592 27700[7] 26000[8] 17816 14261[9] 14138 13957 13549

Мова[ред. | ред. код]

Мовний склад населення
рік українська мова російська білоруська
2001 43,93 % 50,34 % 0,35 %

Історія[ред. | ред. код]

Засноване на початку XX століття. Населення 17 816 мешканців (2001). Залізнична станція (Мар'ївка).

Поклади вугілля були виявлені в 1840 році. Почало бурхливо розвиватися з 1860-х років з відкриттям вуглевидобувної шахти в Слов'яносербському повіті Катеринославської губернії. На території міста є три шахти, що входять в об'єднання «Первомайськвугілля». Найстарша Шахта «Золоте», Шахта «Карбоніт», Шахта «Первомайська», центральна збагачувальна фабрика.

В XIX столітті шахта «Золоте» була у власності французів і бельгійців. Пожвавлення життя міста наступило у 1960-1970-ті роки з активізацією в цьому районі стахановського руху. З 1990-х місто повільно вмирає.

1896 року в Золотому був споруджений Свято-Миколаївський храм, який діє донині. Довгий час — єдина діюча церква на всю округу.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

2014[ред. | ред. код]

7 жовтня 2014 року місто було виключено зі складу Первомайської міськради і приєднано до Попаснянського району Луганської області[10].

2015[ред. | ред. код]

12 травня 2015 року СБУ повідомила про затримання в Маріуполі міського голови м. Золоте, який у травні 2014 року організував у місті проведення псевдореферендуму й активно підтримував угруповання терористів.[11]

2016[ред. | ред. код]

Більша частина міста (за винятком селища Мар'ївка[12]) перебуває, як і раніше, під контролем ЗСУ.

2022[ред. | ред. код]

Станом на 21 червня ЗСУ через загрозу оточення відійшли із населеного пункту.[13]

Відомі особистості[ред. | ред. код]

В поселенні народився:

Загинули в боях за місто

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кількість наявного населення України на 1 січня 2018 року (PDF). Державна служба статистики України (Звіт). Кількість наявного населення України. Київ. 11 червня 2018. с. 47. ISBN 978-966-8459-82-5. Архів оригіналу (PDF) за 31 березня 2020. Процитовано 6 вересня 2018.
  2. Постанова 1517-VIII Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Луганської області, зміну і встановлення меж міст Золотого та Гірського Попаснянського району Луганської області. Верховна Рада України (Звіт). 8 вересня 2016. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 6 вересня 2018.
  3. Українська армія і бойовики «ЛНР» розводять війська поблизу міста Золоте. Напередодні ветерани «Азову» пообіцяли зайняти позиції, які залишить ЗСУ. Карта і хронологія подій. thebabel.com.ua (укр.). 29 жовтня 2019. Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 3 листопада 2019.
  4. Стахановець (Золоте 3) – мертве селище на лінії конфлікту на Луганщині (фотогалерея). Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 2 жовтня 2019.
  5. Детальна інформація про відділення поштового зв’язку. services.ukrposhta.com. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 2 жовтня 2019.
  6. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою :0 не вказано текст
  7. Золоте. Радянська Енциклопедія Історії України. Т. 2. Київ: Головна Редакція Української Радянської Енциклопедії. 1970. с. 224. {{cite encyclopedia}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); Текст «http://history.org.ua/LiberUA/REIU2_1970/REIU2_1970.pdf» проігноровано (довідка)
  8. Золотое. Велика радянська енциклопедія. Т. 9 (вид. 3). Москва: Советская Энциклопедия. 1972. с. 566.
  9. Кількість наявного населення України на 1 січня 2017 року. Державна служба статистики України (Звіт). Кількість наявного населення України. Київ. 9 червня 2017. с. 47. ISBN 978-966-8459-82-5. Архів оригіналу (PDF) за 15 листопада 2018. Процитовано 6 вересня 2018.
  10. Постанова Верховної Ради України від 7 жовтня 2014 року № 1693-VII «Про зміни в адміністративно-територіальному устрої Луганської області, зміну і встановлення меж Перевальського і Попаснянського районів Луганської області»
  11. СБУ затримала мера-втікача, який організовував псевдореферендум на Луганщині. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 12 травня 2015.
  12. Без крыши над головой: как помогают, оставшимся без дома жителям Луганщины. tribun.com.ua (ru-RU) . Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.
  13. Битва під Лисичанськом. ЗСУ вивело важке озброєння з Гірського котла. Сватове.City (укр.). Процитовано 23 червня 2022.
  14. Указ президента України 868—2019. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 4 травня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]