Золотоверхий Іван Демидович — Вікіпедія

Золотоверхий Іван Демидович
Народився 27 вересня 1905(1905-09-27)
Тарандинці, Лубенський район
Помер 8 грудня 1978(1978-12-08) (73 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Нагороди
медаль «Партизанові Вітчизняної війни» I ступеня медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці»

Іван Демидович Золотоверхий (27 вересня 1905(19050927) село Тарандинці Полтавської губернії, тепер Лубенського району Полтавської області — 8 грудня 1978, місто Київ) — український історик, культуролог, книгознавець, бібліограф,  педагог, директор Київського педінституту імені О. М. Горького. Кандидат історичних наук (1950).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 27 вересня 1905 року в селянській родині. Навчався у двокласній, потім семикласній сільській школі. У 1922 році був одним із організаторів осередку комсомолу в селі Тарандинцях.

У 1923—1925 роках — піонервожатий, вихователь-практикант дитячих будинків Полтавської губернії.

У 1925—1927 роках — бібліотекар при Тарандинцівському районному сільському будинку, завідувач Оржицького районного сільського будинку, завідувач політосвітнього відділу ЛКСМУ та районний інспектор політосвіти в селі Оржиця на Полтавщині.

У 1927—1929 роках — служба в Червоній армії: червоноармієць 225-го стрілецького полку, навчання на курсах підготовки до вузу.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У 1929—1933 роках — навчання на бібліотечному факультеті політосвіти Харківського інституту професійної освіти(Всеукраїнський інститут комуністичної освіти).

Одночасно в 1930—1933 роках — завідувач Центрального бібліотечно-книжкового колектору Народного комісаріату освіти УСРР.

У 1933—1936 роках — завідувач бібліотеки палацу культури при тепловозобудівному заводі імені Жовтневої революції міста Ворошиловграда.

У 1936—1938 роках — директор Центральної міської бібліотеки міста Ворошиловграда, паралельно викладав західноєвропейську літературу у Ворошиловградському педагогічному інституті імені Т. Г. Шевченка.

У 1938—1939 роках — інструктор культосвітнього відділу ЦК КП(б)У в Києві.

У лютому 1939 — 1941 року — секретар Сумського обласного комітету КП(б)У із пропаганди та агітації.

У 1941 році брав участь у підготовці радянського партизанського руху опору на Сумщині. Наприкінці 1941 року евакуйований до Мордовської АРСР.

У 1942—1943 роках — завідувач інструкторського відділу Саранського міського комітету ВКП(б) Мордовської АРСР, 1-й секретар Ромодановського районного комітету ВКП(б) Мордовської АРСР, директор курсів ЦК КП(б)У в евакуації.

У 1943 — квітні 1944 року — секретар Сумського обласного комітету КП(б)У із пропаганди та агітації.

З квітня 1944 по листопад 1946 року — відповідальний секретар Президії Спілки радянських письменників України.

У 1944 році — завідувач сектору агітації відділу пропаганди та агітації ЦК КП(б)У. У квітні 1944 — вересні 1945 року — в.о. заступника, заступник завідувача відділу пропаганди та агітації ЦК КП(б)У по культурі.

У вересні 1945 — серпні 1946 року — завідувач відділу літератури та мистецтва Управління агітації та пропаганди ЦК КП(б)У. У серпні 1946—1948 роках — завідувач відділу культури Управління агітації та пропаганди ЦК КП(б)У.

У серпні 1948 — січні 1951 року — директор Публічної бібліотеки АН УРСР.

1950 року став кандидатом історичних наук, дисертація на тему: «Борьба КП(б)У за культурную революцию на Украине в годы перехода на мирную работу по восстановлению народного хозяйства (1921—1925 гг.)».

У січні 1951—1956 роках — директор Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького, старший викладач та завідувач кафедри історії СРСР.

У 1956—1960 роках — доцент кафедри історії Київського державного університету У імені Т. Г. Шевченка.

З 1961 року — персональний пенсіонер.

У 1961—1968 роках — доцент кафедри історії Київського філіалу заочного відділу Харківського державного бібліотечного інституту, завідувач кафедри суспільних наук.

У 1968—1972 роках — доцент кафедри історії Київського державного інституту культури імені О. Є. Корнійчука.

Помер 8 грудня 1978 року, похований на Берковецькому цвинтарі міста Києва.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Наукова діяльність І. Д. Золотоверхого присвячена проблемі культурного будівництва в Україні у 20-60-х рр. 20 ст. Один з ініціаторів заснування Українського товариства охорони пам'ятників історії у культури (1966)

Основні праці[ред. | ред. код]

  • «До питання про диференційоване культурне обслуговування» // Бібліотека в соціалістичному будівництві. — 1934. — № 5.
  • «З досвіду самоосвітньої роботи бібліотеки Луганського паровозобудівельного заводу» // Бібліотека в соціалістичному будівництві. — 1934. — № 7.
  • «До методики складання національної бібліографії» // Радянська бібліотека — 1937. — № 9
  • «3 історії Луганської бібліотеки» // Радянська бібліотека — 1938. — № 4.
  • «Розквіт української радянської культури». — К., 1947.
  • «Культурне будівництво на Україні за 30 років» // Радянська Україна. — 1948. — 17 січня
  • «Розвиток радянської книги на Україні» // Культурно-освітня робота. — 1948. — № 5.
  • «Бібліографічні видання Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Короленка» // Культурно-освітня робота. — 1949. — № 5.
  • «Бібліографія — могутній засіб пропаганди книги» // Радянська Україна. — 1949. — 22 березня
  • "Бібліотека і книга: як користуватись бібліотекою: посіб.для читачів. — К., 1949. — у співавторстві.
  • «3 історії чудової книги: („Путешествие из Петербурга в Москву“ О. М. Радищева)» // Радянська Україна. — 1949. — 1 вересня.
  • «Произведения Й. В. Сталина на украинском и белорусском языках» // Советская книга. — 1949. — № 12.
  • "Проти космополітичної брехні та наклепів на українську радянську літературу: (Про біобібліографічний словник української літератури Л. Хінкулова) // Більшовик України. –1949. — № 4.
  • «Розквіт соціалістичної культури Радянської України» // Культурно-освітня робота. — 1949. — № 10.
  • «Українська радянська книга 1948 року» // Вітчизна. — 1949. — № 4.
  • «Українська радянська книга 1949 року» // Вітчизна. — 1950. — № 5.
  • «В. І. Ленін і Й. В. Сталін про радянську соціалістичну культуру». — К., 1952.
  • «Перші заходи Радянської влади на Україні в галузі культурного будівництва (листопад 1917 — лютий 1918 рр.)» // Наукові записки Київського державного педагогогічного інституту ім. О. М. Горького, 1956. — Т. 23.
  • «Розвиток Української радянської соціалістичної культури». — К., 1957.
  • «3 історії початку культурної революції на Україні» // Дукля: альманах.– Пряшев (Чехословаччина),1958. — № 2
  • «Из истории культурного строительства на Украине в 1917—1918 гг.» // Учёные записки Института повышения квалификации преподавателей общественых наук при КГУ. — К., 1958. — Т. 1.
  • «Радянська культура і завдання ідейно-політичного та естетичного виховання молоді» // Радянська культура. — 1958. — 21 грудня.
  • «Становлення української радянської культури (1917—1920 рр.)». — К., 1961.
  • «Історія радянської культури: короткий нарис» — К., 1966.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела і література[ред. | ред. код]

  • Золотоверха І. І. Золотоверхий Іван Демидович / І. І. Золотоверха // Українські бібліографи. Біографічні відомості. Професійна діяльність. Бібліографія / ДЗ «НПБУ»; Авт.-уклад.: Р. С. Жданова, Н. І. Абдуллаєва, В. О. Кононенко; наук. ред. В. О. Кононенко, Н. Я. Зайченко; відп. ред. Т. І. Вилегжаніна. — Київ, 2008. — С. 165—166.
  • Іван Золотоверхий: ректор 1951—1956 рр. // В. Андрущенко. Наш Університет: дорога до храму… Київ: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. — С.38-64.
  • Золотоверхий Іван Демидович // І воїни і педагоги: слово про ветеранів / за ред. В. П. Андрущенка. — вид. 3-е доп. і уточн. — Київ: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. — С. 75-76.
  • Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. – 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л.В. Гарбар ; ред. кол.: Г.В. Боряк, Л.А. Дубровіна (голова), В.І. Попик та ін. ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського, Ін-т рукопису. – Київ, 2017. – C. 174–175 . http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0002146 [Архівовано 27 березня 2019 у Wayback Machine.]
  • Іван Демидович Золотоверхий : біографічний нарис. Київ: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2018 [1].

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Іван Демидович Золотоверхий : біографічний нарис (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 червня 2019. Процитовано 7 червня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Золотоверхий_Іван_Демидович&oldid=41178284