Зорі (Кальміуський район) — Вікіпедія

село Зорі
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Кальміуський район
Громада Бойківська селищна громада
Код КАТОТТГ UA14100010130070087
Облікова картка Зорі 
Основні дані
Населення 197
Поштовий індекс 87100
Телефонний код +380 6279
Географічні дані
Географічні координати 47°21′44″ пн. ш. 38°11′35″ сх. д. / 47.36222° пн. ш. 38.19306° сх. д. / 47.36222; 38.19306Координати: 47°21′44″ пн. ш. 38°11′35″ сх. д. / 47.36222° пн. ш. 38.19306° сх. д. / 47.36222; 38.19306
Середня висота
над рівнем моря
28 м
Водойми р. Грузький Яланчик
Відстань до
обласного центру
97,4 км
Відстань до
районного центру
17,5 км
Найближча залізнична станція Карань
Відстань до
залізничної станції
48,2 км
Місцева влада
Адреса ради 87170, Донецька обл., Бойківський р-н, с. Михайлівка, вул. Центральна, 13а
Сільський голова Бродяной Олександр Васильович
Карта
Зорі. Карта розташування: Україна
Зорі
Зорі
Зорі. Карта розташування: Донецька область
Зорі
Зорі
Мапа
Мапа

Зо́рі — село в Україні, у Бойківській громаді Кальміуського району Донецької області. Населення становить 197 осіб.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Розташоване на лівому березі річки Грузький Яланчик. Відстань до райцентру становить близько 17 км і проходить переважно автошляхом місцевого значення. Землі села межують із територією Некліновського району Ростовської області Росії.

Перебуває на території, яка тимчасово окупована російськими терористичними військами.

Історія[ред. | ред. код]

З кінця 1934 року село входило до складу новоутвореного Остгеймського району, який 1935 року перейменували у Тельманівський на честь лідера німецьких комуністів Ернста Тельмана[1]. У 2016 році в рамках декомунізації в Україні адміністративна одиниця, до якої належало село, перейменована рішенням Верховної Ради України у Бойківський район[2]. 2020 року у процесі адміністративно-територіальної реформи Бойківський район увійшов до складу Кальміуського району[3].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 197 осіб, із них 82,74% зазначили рідною мову українську та 17,26% — російську[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область, 1970, с. 799.
  2. Постанова Верховної Ради України від 12 травня 2016 року № 1351-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей»
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 серпня 2016. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тронько П. Т. (голова головної редколегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.

Посилання[ред. | ред. код]