French
DeutschЗубрицький Денис Іванович — Вікіпедія
| Денис Іванович Зубрицький | |
|---|---|
 авторства Алоїзія Рейхана авторства Алоїзія Рейхана | |
| Народився | 1777 с. Батятичі, Львівський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Габсбурзька монархія |
| Помер | 4 січня 1862 Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія |
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
| Місце проживання | Львів |
| Діяльність | історик, бібліотекар, архівіст, етнограф |
| Галузь | історія |
| Заклад | Ставропігійський інститут |
| Членство | Краківське наукове товариствоd[2] |
| Відомий завдяки: | започаткуванням в Україні розвитку археографії, сфрагістики, геральдики |
 Зубрицький Денис Іванович у Вікісховищі | |
Дени́с Іва́нович Зубри́цький (1777, с. Батятичі, нині Кам'янка-Бузького району Львівської області — 4 січня 1862, Львів) — український історик, етнограф, архівіст. Член-кореспондент Археографічної комісії при Петербурзькій академії наук (1842). Член-кореспондент Петербурзької академії наук (1855).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в 1777 р. у с. Батятичі Жовківської округи в родині посесора. Належав до давньої шляхетної родини гербу Венява, яка походить із Сяноцького повіту[3].
Початкову освіту здобув вдома. В 1790-95 рр. навчався у Львівській гімназії. Саме тут вперше долучився до упорядкування Львівського міського архіву.
Служив дрібним урядовцем магістрату міста Березів. 1809 — став секретарем Перемишльського повітового управління адміністрації Варшавського князівства. 1811—1822 — член Краківської масонської ложі. На початку 1820-х років працював судовим перекладачем з російської мови у Львівському магістраті. 1829—1847 — співпрацівник Ставропігійського інституту у Львові. 1838—1839 — на прохання Львівського магістрату упорядковував міський архів.
1848 — висунутий на посаду редактора першого літературно-наукового часопису «Галицька бджола». Був членом польської Центральної національної ради. Згодом повністю присвятив себе науковій роботі. Друкувався в часописах Відня, Лейпцига, Кракова, Варшави, Львова. Писав «язичієм», російською, польською та німецькою мовами. Був членом Київської археографічної комісії, підтримував зв'язки з Одеським товариством історії та старожитностей, з Михайлом Максимовичем, Михайлом Погодіним та ін.
Похований на Личаківському цвинтарі Львова.
Погляди[ред. | ред. код]
.jpg)
За політичними поглядами Зубрицький був палким прихильником панщини в Галичині[4] та самодержавства в особі російського імператора Миколи I. Українську мову вважав лише діалектом російської[5], яким не можна розвивати ні науки, ні літератури[джерело?]. Український народ вважав частиною великоросійського[5]. Водночас своїми працями завдав нищівного удару[джерело?] по польській історіографії, яка намагалася довести, що Галичина була споконвічно польською землею[джерело?].
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Зубрицький упорядкував низку львівських архівів. У своїх працях спирався виключно на архівні матеріали, які не були досліджені. Започаткував в Україні розвиток археографії, сфрагістики, геральдики та інших спеціальних історичних дисциплін.
Основні праці:
- «Нарис з історії руського народу і церковної ієрархії в тому ж королівстві» (1837),
- «Хроніка міста Львова» [Архівовано 13 лютого 2015 у Wayback Machine.] (1844, власне хроніка — з С. 30)
- «Критико-історична повість временних літ Червоної або Галицької Русі» [Архівовано 5 липня 2020 у Wayback Machine.] (1845),
- «Кордони між руським та польським народами у Галичині» (1849)
- «Історія стародавнього Галицького князівства» в трьох томах (1852—1855).
Чимало творів Зубрицького залишилися неопублікованими.
Українські переклади[ред. | ред. код]
Зубрицький, Денис (2011). Хроніка Ставропігійського братства. Переклад з польської: Іван Сварник. Львів: Апріорі. с. 404+4. ISBN 978-966-2154-46-7. {{cite book}}: Недійсний |nopp=n (довідка)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 229. — ISBN 978-966-8955-00-5
- ↑ http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/zburzycki-dionizy/
- ↑ Куций І. Денис Зубрицький. — Вип. 15. — С. 3–34 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 жовтня 2020. Процитовано 22 жовтня 2020.
- ↑ Зубрицький, 2011, с. 34.
- ↑ а б та Зубрицький, 2011, с. 35.
Література[ред. | ред. код]
- Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 218.
- Ісаєвич Я. Д. І. Зубрицький і його діяльність в галузі спеціальних історичних дисциплін // Науково-інформаційний бюлетень Архівного управління УРСР. — 1963. — № 1.
- Ісаєвич Я. Д. Зубрицький Денис Іванович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К. — С. 283.
- Кріль М. Зубрицький Денис // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів: Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 498—499. — ISBN 978-966-7007-69-0.
- Марченко М. І. Українська історіографія: (з давніх часів до середини XIX ст.). — К., 1959.
- Скрипник П. І. Зубрицький Денис Іванович [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. — С. 386—387.
- Студинський К. З кореспонденції Дениса Зубрицького (рр. 1840—1853) [Архівовано 23 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Записки НТШ. 1901. Том 43
Посилання[ред. | ред. код]
- Зубрицький Денис Іванович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 174.
|
 | Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |