Йозеф Ольбріх — Вікіпедія

Йозеф Ольбріх
нім. Joseph Maria Olbrich
Народився 22 грудня 1867(1867-12-22)[4][5][…] або 22 листопада 1867(1867-11-22)[7]
Опава[8][7][…]
Помер 8 серпня 1908(1908-08-08)[1][2][…] (40 років)
Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія[8][9][…]
·лейкоз
Країна  Долитавщина
Діяльність архітектор, дизайнер, дизайнер ювелірних прикрас
Alma mater Віденська академія мистецтв[11]
Знання мов німецька[12][13]
Членство Deutscher Werkbundd і Віденська сецесія
Magnum opus Будинок сецесіону

Йозеф Марія Ольбріх (нім. Joseph Maria Olbrich; 22 грудня 1867 — 8 серпня 1908) — австрійський архітектор, майстер модерну, автор виставкової будівлі Віденської сецесії у Відні. З 1900 року жив і працював в Німеччині, в Дармштадті.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в багатодітній сім'ї підприємця-кондитера в Троппау. Батько архітектора володів цегляним заводом, і Йозеф познайомився з будівельними технологіями ще в дитинстві. У 1882 році, не закінчивши середньої школи, пішов працювати креслярем, в 1886–1890 роках завершив середню освіту у Відні, потім навчався в Академії образотворчих мистецтв у Відні у Карла фон Газенауера. З 1893 року — помічник Отто Вагнера на проєктуванні Віденської міської залізниці. Фактично виконував робочі креслення станцій.

У 1896 році в середовищі віденських художників стався розкол. Очолювана Густавом Клімтом група художників і архітекторів, незадоволена діями віденського Будинку Мистецтв, відкололася і заснувала власну організацію — Віденський сецессион. У 1897 році Ольбріх вибудував на Карлсплац пам'ятник модерну — виставковий зал Сецесії з куполом-кулею з золотих гілок.

У 1900 році, з ініціативи герцога Дармштадтського Ернста-Людвіга, покровителя мистецтв і організатора колонії художників на горі Матильди в Дармштадті, Ольбрих переїхав до Німеччини. Отримавши Гессенське громадянство і професорський титул, він фактично очолив колонію, виконавши велику частину проєктів і особисто очоливши будівництво, а в 1903 році одружився з німкенею Клер Мораві. У самій колонії і в околицях Дармштадта ним побудовані всього два десятка будівель; частина з них була знищена під час Другої світової війни.

У 1908 році Ольбрих побудував історичний універмаг Тіца в Дюссельдорфі і третю чергу селища художників в Дармштадтській колонії; в тому ж році, у 40-річному віці, помер від лейкемії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118589768 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Josef Maria Olbrich
  4. ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  5. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  6. ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
  7. ↑ а б Czech National Authority Database
  8. ↑ а б Sanna A. (unspecified title) — ISBN 978-88-6637-024-6, 978-88-6637-023-9, 978-88-6637-025-3
  9. ↑ Arkitekter verksamma i Sverige — 2014.
  10. ↑ Ольбрих Йозеф Мария // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  11. ↑ Vědecká knihovna v Olomouci REGO
  12. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  13. ↑ CONOR.Sl
  14. ↑ archINFORM — 1994.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Доричний ордер Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йозеф_Ольбріх&oldid=41734553