Йосип Немирич — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Немирич.
Йосип Немирич
Псевдо Єсип, Йосиф
Народився невідомо
Помер 1594
Київ, Київське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Підданство Річ Посполита
Посада київський земський суддя
Термін 1566—1598 роки
Попередник засновано
Наступник Матвій Немирич
Конфесія православ'я
Рід Немиричі
Батько Івашко Немирич
Мати Йордана Скобейко
У шлюбі з 1) Богдана Семенівна Бабинська
2) Софія Іванівна Скумін-Тишкевич
Діти Семен, Андрій (від 1-го шлюбу)
Матвій, Іван (від 2-го шлюбу)
Герб
Герб

Йосип (Єсип) Іванович Немирич (д/н — 1594) — руський (український) земський діяч часів Речі Посполитої. Став першим магнатом з роду Немиричів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з волинського шляхетського роду Немиричів гербу Клямри. Син Івашка Немирича, київського зем'янина, та Йордани Скобейко.

Розпочав службу королівським дворянином Сигізмунда II Августа. У 1545 році за «пописом» володів Олевськом і навколишніми селами (отримав ці землі від короля Сигізмунда II Августа). Наприкінці 1540-х років женився з Богданою Семенівною Бабинською, вдовою Льва Полоза, дворянина королеви Бони.

У 1560 році успадкував володіння в Черняхівській волості після смерті стриєчного брата Івана Скобейка. У 1562—1564 роках він згадується як намісник київського воєводи князя Костянтина Василя Острозького. 1564 року київський війт Богуш Ленкевич поскаржився на Йосипа Немирича за образу честі й поранення. У скарзі згадується, що намісник «на поштивост єго сєгал и словы доткливыми ку почтивости єго примовлял», «и раненьє на члонках єго руки правоє и о кривды, и о тиски над привилья и вольности ихъ местьскиє». 1566 році стає київським земським суддею (першим, хто обійняв цю посаду після впровадження).

Йосип Немирич був послом київської шляхти на сейми 1570, 1576 і 1582 років. Протягом 1583—1591 років Немиричу довелося обстоювати в суді своє право на Черняхів та околиці, на які претендував князь Яким Корецький. При цьому боровся зі збройними наїздами останнього за підтримки козаків з Черкащини, з якими на той час встановив дружні стосунки. У 1584—1591 роках тримав у заставі 1/3 Норинська.

В 1588 році обміняв село Кузьмичі з околицями у його північній частині в Богдана Дешковського на Івницю неподалік Житомира. Почав боротьбу з Григорієм Яцьковичем-Бутовичем за Топориську волость, яку 1591 року відсудив для себе. Втім, невдовзі, її зуміли відібрати Олізари. Помер Йосип Немирич у 1598 році.

Майно[ред. | ред. код]

Йосип Немирич володів Черняхівською волостю (Черняхів) у Житомирському повіті, сусідніми, розташованими в Овруцькому повіті, маєтками навколо Шершні, Приборською волостю над Тетеревом, олевськими землями (Олевськ) у північно-західному куті воєводства, село Івницю, кілька сіл, розкиданих Овруцьким повітом.

Родина[ред. | ред. код]

Одружений двічі: перша дружина (кінець 1540-их) — Богдана Семенівна Бабинська, вдова Льва Полоза (пом. до 1550). Друга дружина — Софія, дочка Скуміна (Івана) Тишкевича, чорнобильського старости. Діти:

  • Семен, стольник київський (від 1-го шлюбу)
  • Андрій, родоначальник черняхівської гілки роду (від 1-го шлюбу)
  • Матвій, родоначальник олевської гілки роду (від 2-го шлюбу)
  • Іван, зем'янин (від 2-го шлюбу)

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йосип_Немирич&oldid=42207182