French
DeutschЙохен Ріндт — Вікіпедія
Йохен Ріндт  | |
|---|---|
 | |
| Громадянство |  Австрія |
| Народився | 18 квітня 1942 Майнц, Німеччина Майнц, Третій Рейх[1] |
| Помер | 5 вересня 1970 (28 років) Монца, Італія Монца, Монца, Ломбардія, Італія |
| Статистика в чемпіонатах світу з Формули-1 | |
| Дебют | Гран-прі Австрії 1964 |
| Остання гонка |  Гран-прі Італії 1970 |
| Сезони | 1964—1970 |
| Команди | Бребгем, Купер, Лотус |
| Гран-прі (старти) | 62 (60) |
| Чемпіон світу | 1 (1970) (посмертно) |
| Перемоги | 6 |
| Подіуми | 13 |
| Поули | 10 |
| Найшвидші кола | 3 |
| Очки | 109 |
| Перша перемога |  Гран-прі США 1969 |
| Остання перемога |  Гран-прі Німеччини 1970 |
| Перший поул |  Гран-прі Франції 1968 |
Карл Йохен Ріндт (нім. Karl Jochen Rindt, (18 квітня 1942—5 вересня 1970) — австрійський автогонщик, єдиний чемпіон Формули-1 (1970), що отримав титул посмертно. Переможець 24 годин Ле-Мана у 1965 (разом з Мастеном Грегорі).
Біографія[ред. | ред. код]
Йохен Ріндт народився 18 квітня 1942 року в Майнці в родині виробника спецій, німця Карла Ріндта, та його дружини-австрійки Ілзе Мартіновіц. Підприємство «Klein & Rindt» мало філіал у Гамбурзі, там і загинули його батьки під час бомбардування союзниками у 1943.[2] Хлопець виріс у рідному місті матері — Граці, куди його забрали дідусь і бабуся. Навчався у міській гімназії Песталоцці та приватній гімназії доктора Гьотля у Бад-Аусзеє.[3] Одним із його однокласників був Гельмут Марко.[4]
Дід Ріндта, Уго Мартіновіц, був доктором юридичних наук та відомим адвокатом.[5] Онука він хотів бачити, як продовжувача своєї справи.[6]} У віці 15 років Йохена відправили до Чічістеру вивчати англійську. Зовсім недалеко від місця, де він жив, знаходився автодром Гудвуд.[4]
Досягнувши повноліття, Ріндт отримав доступ до спадку. До того часу грошима від прибутку «Klein & Rindt» розпоряджалися опікуни. Перш за все, юнак отримав права та придбав Simca Montlhéry.
Хоча Йохен Ріндт і вступив до Віденської Політехніки для вивчення світової торгівлі, серйозно навчанням не займався. Куди більше його приваблювали перегони, де він брав участь на власній автівці.[4] Проте, з 1963 до 1966 він працював виконавчим директором на батьківській фірмі «Klein & Rindt».[3]
У перегонах він досить вдало взяв участь в позаконкурсній Formula Junior Cooper в 1963 р., і був відмічений австрійським фордом, який підтримав свій F2 Brabham-Coswoth в 1964 р. Ріндт отримав популярність в результаті двох подій: він став другим в Меллорі Парк і переможцем в Крістал Пелес в Лондоні. Ґрунтуючись на цих результатах, Ріндта було запрошено приєднатися до Брюса Макларена в команді FL Cooper в 1965 р.
Cooper не претендували на перемогу, проте Ріндт став четвертим в Німеччині і шостим в Америці. Протягом цього періоду гонщики збільшували свої доходи, беручи участь у Формулі 2.
Ріндт почав працювати з приватною командою Роя Вінкельмана, вигравши в Пєї і посівши 3-тє місце в Пау. Він був вже майже національним героєм в Австрії, коли виграв гонки в Інсбруку. Абсолютно очевидно, що його стиль водіння сміливий, але насправді — упевнений і швидкий. Він посів 3-тє місце з Бонье на гонках в Нюрбургрінзі, а потім виграв Ле Ман з Мастеном Грегорі.
Макларен покинув команду в кінці сезону і Ріндт тимчасово став першим номером до того, як Сертіз прийшов у команду. Ріндт став другим в Іспанії (блискуче проїхавши по мокрій трасі); другим в Америці; третім в Німеччині, четвертим у Франції і Італії; і п'ятим у Великій Британії. Brabham-Honda була провідною командою в тому сезоні і Ріндт виграв Eifelrennen .
У 1967 році Coopers була командою вищого класу, але Йохен виграв тільки 4-і місця в Бельгії і Італії. Але тим часом Ріндт закріпився зверху турнірної таблиці Формули 2, завоювавши, принаймні, 9 перемог. Поле того, як він зазнав аварії, проходячи кваліфікацію в Індіанаполісі, за ним закріпилася репутація безстрашного гонщика. Йохен залишив машину, що горить, неначе настав час відпочити; і медичне обстеження показало, що його пульс був в нормі. Він став 24-м і описав Індіанаполіс як «місце де заробляють гроші, і нічого більшого».
У 1968 році Йохен став другим номером після Джека Бребхама в команді. Він поважав здібності і уміння Джека Бребхама як механіка і гонщика, але тільки після 4-х років у Формулі 1, йому вдалося виграти свою першу гонку. Дехто почав питати, чи виграє він коли-небудь. Серед них був і Деніс Дженкінсон, відомий спортивний журналіст. Він заявляв всім і кожному, що якщо Ріндт коли-небудь виграє Гран-прі, він збриє свою знамениту бороду. Що незабаром і трапилося. В кінці року Ріндт підписав контракт з командою Lotus разом з Грехемом Хіллом. Його перший рік в Lotus був відмічений страшною аварією на Гран-прі Іспанії, коли ушкодилася його аеродинамічна поверхня, результатом чого була зламана щелепа і струс мозку. На щастя, Ріндт швидко видужав, хоча у нього якийсь час були проблеми із зором і рівновагою. Видужуючи, він написав лист в пресу, закликаючи накласти заборону на аеродинамічні поверхні. Ріндт вважав, що вони не мають нічого спільного з гонками і небезпечні як для гонщиків, так і для глядачів. У Watkins Glen він завоював свою першу довгождану перемогу в чемпіонаті, і Дженкинсону довелося розлучитися з своєю бородою. Гонка була зіпсована жахливою аварією Грехема Хілла, який був викинутий з своєї машини і зламав обидві ноги. Після цієї аварії Йохен став лідером команди в 1970 році.
Lotus був готовий представити свій новий Lotus 72, але після першого заїзду цієї революційно нової машини на гонках Брендс Хетч, Ріндт відмовився в цьому брати участь. Для Гран-прі Монако команда узяла пару 49Cs. Йдучи за Piers Courage, у якого були невеликі технічні проблеми, Бребхам несподівано вирішив обігнати de Tamaso перед останнім поворотом. Але, обійшовши de Tamaso, він зрозумів, що зробив помилку. Його швидкість була дуже велика, і Бребхам врізався в огорожу. Ріндт виграв гонку. Здавалося, фортуна повернулась до нього лицем. Потім здобув перемогау на Гран-прі Голландії, яка була затьмарена смертю Пьера Куража, одного з близьких друзів Ріндта. Це був страшний удар для нього, і багато хто вважав, що Ріндт залишить гонки вже в кінці року. Але цього не трапилося. Ріндт виграв Гран-прі Франції, Великої Британії і Німеччини. До Гран-прі в Monza, в Італії він вже вирішив, що залишить гонки в кінці цього сезону, і говорив про те, що хоче зайнятися продажем спортивного одягу. Тренування були призначені на п'ятницю і суботу, 4 і 5 вересня. У суботу, 5 вересня на треку відбулася аварія, в результаті якої Ріндт одержав травми, несумісні з життям. Він помер в автомобілі швидкої допомоги по дорозі в Міланський госпіталь.
Трагічна загибель Ріндта приголомшила весь спортивний світ. У Жакі Ікса все ще був шанс обійти Ріндта по сумі очок, але коли Lotus 72 Емерсона Фітіпальді обійшов Ferrari на Гран-прі США, Карл Йохен Ріндт став першим і останнім чемпіоном світу, нагородженим посмертно.
Приватне життя[ред. | ред. код]
На Різдво 1963 відомий фінський гонщик Курт Лінкольн, на прохання своєї доньки Ніни, познайомив її з Йохеном. Від початку, незграбний Ріндт не сподобався матері дівчини, та після наданих ним знаків уваги, вона змінила свою думку.[7] У березні 1967 року Ріндт одружився із Ніною Лінкольн, що працювала тоді фотомоделлю. 7 серпня 1968 народилась їхня донька Наташа.
На момент загибелі батька дівчинці було два роки. Наташа виросла у будинку, спроєктованому особисто Ріндтом, на березі Женевського озера. Всі відмічають її зовнішню схожість із славетним гонщиком. Вона має двох доньок: Індію[2] та Софію.[8]
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- У 1982 на честь Йохена Ріндта була названа вулиця Jochen-Rindt-Straße у Відні.
- Удо Юргенс написав на честь гонщика пісню «Чемпіон» («Der Champion»).[9][10]
- У 2009 раллійний клуб Зальцбурга заявив про постановку опери, присвяченої життю та смерті Ріндта, на автодромі Зальцбургринг.[11][12]
Повна таблиця результатів[ред. | ред. код]
| Приклад | Опис |
|---|---|
| 1 | Переможець |
| 2 | Друге місце |
| 3 | Третє місце |
| 5 | Фінішував у очковій зоні |
| 12 | Фінішував поза очковою зоною |
| НКЛ | Фінішував, але не класифікований |
| Схід | Не фінішував і не класифікований |
| НКВ | Не кваліфікований |
| НПКВ | Не передкваліфікований |
| ДСК | Дискваліфікований |
| тест | Тестер по п'ятницях |
| НС | Брав участь у Гран-прі як бойовий пілот, але не стартував у гонці |
| Т | Травмований чи хворий |
| Викл | Виключений із протоколу |
| Від | Відмова від участі |
| НТР | Не брав участі в тренуваннях |
| НПР | Не прибув на Гран-прі |
| С | Гонка скасована |
| Не брав участі | |
| Жирний шрифт | Поул-позиція |
| Курсив | Швидке коло |
Жирним шрифтом позначені етапи, на яких гонщик стартував з поулу. Курсивом позначені етапи, на яких гонщик мав найшвидше коло.
| Рік | Команда | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | Місце в чемпіонаті | Очки в чемпіонаті |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1964 | Роб Волкер Тім | МОН | НІД | БЕЛ | ФРА | ВЕЛ | НІМ | АВТ Схід | ІТА | США | МЕК | НС | 0 | |||
| 1965 | Купер | ПАР Схід | МОН ДНС | БЕЛ 11 | ФРА Схід | ВЕЛ 14 | НІД Схід | НІМ 4 | ІТА 8 | США 6 | МЕК Схід | 13 | 4 | |||
| 1966 | Купер | МОН Схід | БЕЛ 2 | ФРА 4 | ВЕЛ 5 | НІД Схід | НІМ 3 | ІТА 4 | США 2 | МЕК Схід | 3 | 22 (24) | ||||
| 1967 | Купер | ПАР Схід | МОН Схід | НІД Схід | БЕЛ 4 | ФРА Схід | ВЕЛ Схід | НІМ Схід | КАН Схід | ІТА 4 | США Схід | МЕК | 13 | 6 | ||
| 1968 | Бребгем | ПАР 3 | ІСП Схід | МОН Схід | БЕЛ Схід | НІД Схід | ФРА Схід | ВЕЛ Схід | НІМ 3 | ІТА Схід | КАН Схід | США Схід | МЕК Схід | 12 | 8 | |
| 1969 | Лотус | ПАР Схід | ІСП Схід | МОН | НІД Схід | ФРА Схід | ВЕЛ 4 | НІМ Схід | ІТА 2 | КАН 3 | США 1 | МЕК Схід | 4 | 22 | ||
| 1970 | Лотус | ПАР 13 | ІСП Схід | МОН 1 | ІСП Схід | НІД 1 | ФРА 1 | ВЕЛ 1 | НІМ 1 | АВТ Схід | ІТА ДНС | КАН | США | МЕК | 1 | 45 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119343185 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б [1] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ а б Коротка біографія Йохена Ріндта [2] [Архівовано 30 липня 2010 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Чемпіони. Йохен Ріндт. Архів оригіналу за 9 серпня 2012. Процитовано 23 червня 2012.
- ↑ Історія Йохена Ріндта [3] [Архівовано 8 листопада 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Австрійському чемпіону виповнилося б 70 [Архівовано 14 січня 2016 у Wayback Machine.] {{ref-de}
- ↑ Курт Лінкольн [4] [Архівовано 1 вересня 2010 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ «Що сталося із красивою удовою Ніною Ріндт?». Стаття у Bild.de від 04.09.2010 [5] [Архівовано 7 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Відео на YouTube. Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 21 червня 2012.
- ↑ Йохен Ріндт - чемпіон [6] [Архівовано 8 серпня 2010 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Відео. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 21 червня 2012.
- ↑ На честь Ріндта буде виконана опера. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 21 червня 2012.
Література[ред. | ред. код]
- Nye, Doug (1986). Autocourse history of the Grand Prix car 1966–85. Hazleton publishing. ISBN 0-905138-37-6.
- Prüller, Heinz (1970). Jochen Rindt. Kimber Publishing. SBN 7183-0162-5.
- Mappes-Niediek, Norbert (2008). Österreich für Deutsche: Einblicke in ein fremdes Land. Links Verlag. ISBN 978-3-86153-454-9.
- Rendall, Ivan (2007). The Chequered Flag - The complete history of motor racing. Weidenfeld & Nicolson. ISBN 978-1-4072-0683-7.
Посилання[ред. | ред. код]
 | Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йохен Ріндт |
- Історія Йохена Ріндта на офіційному сайті Ф1 [Архівовано 22 січня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Йохен Ріндт [Архівовано 10 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Спогади Жакі Ікса [Архівовано 7 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- Історія Ф1. Йохен Ріндт (словац.)
- Біографія Йохена Ріндта [Архівовано 15 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Стаття про Йохена Ріндта (нім.)
- Форум присвячений загибелі Ріндта [Архівовано 1 квітня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- Велика історія Формули-1. Йохен Ріндт [Архівовано 9 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
| ||||||||||||||
 | Це незавершена стаття про гонщика (гонщицю) Формули-1. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |