Уряд Японії — Вікіпедія

Уряд Японії
Герб
Дата створення / заснування 22 грудня 1885
Посада керівника організації прем'єр-міністр Японії[1][2]
Країна  Японія
Юрисдикція Японія
Батьківська організація Виконавча влада в Японії
Дочірня організація Законодавчий відділ Кабінету Міністрів Японії і Intellectual Property Strategy Headquartersd
На заміну Дайдзьокан
Регуляторний документ Закон Японії про Кабінет Міністрів, Q11394654? і Q11394713?
Офіційний сайт(яп.)
CMNS: Уряд Японії у Вікісховищі
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
Японії
Категорія КатегоріяІнші країни

Кабінет міністрів Японії (яп. 内閣, ないかく, найкаку — «кабінет») — вищий орган виконавчої влади Японії[3].

Діяльність[ред. | ред. код]

Конституційні повноваження[ред. | ред. код]

Кабінет Міністрів є підзвітним Парламенту Японії, найвищому органу державної влади в країні (Конституція. Стаття 66). Парламент має право висловлювати недовіру Кабінету, автоматично відсилаючи усіх його членів у відставку (Конституція. Стаття 70).

Згідно з діючою Конституцією, Кабінет Міністрів виконує наступні функції:

  1. втілює закони у життя і веде загальний нагляд за державними справами (Стаття 73);
  2. проводить зовнішню політику Японії (Стаття 73);
  3. укладає договори за ратифікації їх Парламентом (Стаття 73);
  4. керує і наглядає за функціями посадовців (Стаття 73);
  5. складає бюджет і подає його на розгляд Парламенту (Стаття 73);
  6. видає урядові накази для виконання положень Конституції та законів (Стаття 73);
  7. затверджує амністії, помилування, пом'якшення покарання, звільнення від виконання вироку та відновлення прав (Стаття 73);
  8. номінує Голову Верховного Суду Японії на затвердження Імператорові (Стаття 6. Абзац 2);
  9. здійснює поради і затверджує церемоніальні дії Імператора, які не стосуються державного управління (Стаття 7)[4];
  10. призначає суддів Верховного суду Японії та судів нижчих рівнів (Стаття 79. Абзац 1; Стаття 80. Абзац 1).[5]

Структура[ред. | ред. код]

Кабінет міністрів Японії складається не менш як з 14, а у особливих випадках — з 17 міністрів, які очолюють відповідні міністерства (Закон про Кабмін. Стаття 2). Їх призначає і звільняє голова Кабінету міністрів — прем'єр-міністр Японії, а затверджує призначення — імператор Японії. Кожен міністр повинен бути цивільною особою. Більше половини членів Кабінету повинні обиратися з депутатів парламенту Японії (Конституція. Стаття 66, 68). До складу Кабінету міністрів входить Секретаріат Кабінету міністрів Японії — відомство, що виконує функції радника і речника прем'єр-міністра.

Голова уряду[ред. | ред. код]

Емблема Прем'єр-міністра Японії — золота павловнія на синьому тлі, також символ Кабінету міністрів Японії

Кабінет міністрів[ред. | ред. код]

Склад чинного уряду подано станом на 5 серпня 2016 року[3].

Логотип Міністерство Міністр Фото Час на посаді Партія Вебсайт
Міністр кабінету міністрів Японії Йошихіде Суга
(Yoshihide Suga)
Міністерство відповідальності за аварію на Фукусімі Масахіро Імамура
(Masahiro Imamura)
Міністерство у справах Олімпіади і Паралімпіади в Токіо Тамайо Марукава
(Tamayo Marukawa)
Міністерство у справах адміністративної реформи Козо Ямамото
(Kozo Yamamoto)
Міністерство у справах економічного пожвавлення Нобутеру Ішихара
(Nobuteru Ishihara)
Міністерство у справах загальної реформи, соціальної безпеки і податків Нобутеру Ішихара
(Nobuteru Ishihara)
Міністерство у справах перебудови освіти Хіроказу Мацуно
(Hirokazu Matsuno)
Міністерство у справах подолання депопуляції та підживлення регіональних економік Козо Ямамото
(Kozo Yamamoto)
Міністерство у справах подолання дефляції ієни Таро Асо
(Taro Aso)
Міністерство у справах політики обігу води Кеїчі Ішиї
(Keiichi Ishii)
Міністерство у справах проблеми викрадень Кацунобу Като
(Katsunobu Kato)
Міністерство у справах промислової конкурентоспроможності Хірошиге Секо
(Hiroshige Seko)
Міністерство у справах підсилення ролі жінок Кацунобу Като
(Katsunobu Kato)
Міністерство у справах реакції на економічний вплив аварії на Фукусимі Хірошиге Секо
(Hiroshige Seko)
Міністерство у справах реформи державної служби Козо Ямамото
(Kozo Yamamoto)
Міністерство у справах реформи робочих практик Кацунобу Като
(Katsunobu Kato)
Міністерство у справах розбудови національної стійкості Юн Мацумото
(Jun Matsumoto)
Міністерство у справах розбудови суспільства де 100 мільйонів можуть бути активними Кацунобу Като
(Katsunobu Kato)
Міністерство у справах скорочення американських військових баз на Окінаві Йошиніде Суга
(Yoshihide Suga)
Міністерство у справах стратегії «Крута Японія» Йосуке Цурухо
(Yosuke Tsuruho)
Міністерство у справах ініціативи «Новий виклик» Кацунобу Като
(Katsunobu Kato)
Міністерство внутрішніх справ і комунікації Санає Такаїчі
(Sanae Takaichi)
Міністерство екології Коїчі Ямамото
(Koichi Yamamoto)
Міністерство економіки, торгівлі та промисловості Хірошиге Секо
(Hiroshige Seko)
Міністерство земель, інфраструктури, транспорту і туризму Кеїчі Ішії
(Keiichi Ishii)
Міністерство закордонних справ Фуміо Кішида
(Fumio Kishida)
Міністерство оборони Томомі Інада
(Tomomi Inada)
Міністерство освіти, культури, спорту, науки і технологій Хіроказу Мацуно
(Hirokazu Matsuno)
Міністерство охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення Ясухіса Шіозакі
(Yasuhisa Shiozaki)
Міністерство політики у справах інформаційних технологій Йосуке Цурухо
(Yosuke Tsuruho)
Міністерство реконструкції Масахіро Імамура
(Masahiro Imamura)
Міністерство сільського, лісового і рибного господарств Юдзі Ямамото
(Yuji Yamamoto)
Міністерство у справах океанської і територіальної політики Юн Мацумото
(Jun Matsumoto)
Міністерство фінансів Таро Асо
(Taro Aso)
Міністерство юстиції Кацутоші Канеда
(Katsutoshi Kaneda)

Державні міністри[ред. | ред. код]

Логотип Міністерство Міністр Фото Час на посаді Партія Вебсайт
Державний міністр Японії з гендерної рівності Кацунобу Като
(Katsunobu Kato)
Державний міністр Японії з готовності до радіаційних надзвичайних ситуацій Коїчі Ямамото
(Koichi Yamamoto)
Державний міністр Японії з економічної і податкової політики Нобутеру Ішихара
(Nobuteru Ishihara)
Державний міністр Японії з надзвичайних ситуацій Юн Мацумото
(Jun Matsumoto)
Державний міністр Японії з регуляторної реформи Козо Ямамото
(Kozo Yamamoto)
Державний міністр Японії із заходів у справі зниження народжуваності Кацунобу Като
(Katsunobu Kato)
Державний міністр Японії космічної політики Йосуке Цурухо
(Yosuke Tsuruho)
Державний міністр Японії науки і технологічної політики Йосуке Цурухо
(Yosuke Tsuruho)
Державний міністр Японії з соціальної безпеки і податків Санає Такаїчі
(Sanae Takaichi)
Державний міністр Японії у справах Окінави і Північних територій Йосуке Цурухо
(Yosuke Tsuruho)
Державний міністр Японії у справах споживачів та продовольчої безпеки Юн Мацумото
(Jun Matsumoto)
Державний міністр Японії у справі компенсацій, відшкодувань та виведення з експлуатації атомної станції у Фукусимі Хірошиге Секо
(Hiroshige Seko)
Державний міністр Японії з фінансових служб Таро Асо
(Taro Aso)
Державний міністр Японії з інтелектуальної власності Йосуке Цурухо
(Yosuke Tsuruho)

Будівля[ред. | ред. код]

Урядова резиденція прем'єр-міністра Японії

Історія[ред. | ред. код]

Пам'ятна монета з білої міді з нагоди 100-річчя заснування Кабінету Міністрів Японії.[7]

Кабінет міністрів Японії було засновано 1885 року і затверджено Конституцією Великої Японської імперії та імператорським рескриптом № 135 Про урядову систему Кабінету Міністрів 1889 року. Згідно з цими постановами повнота виконавчої влади належала Імператорові, який мав право формувати і переформовувати Кабінет Міністрів та призначав Прем'єр-міністра Японії, голову над іншими міністрами.

Після поразки Японії у Другій світовій війні була прийнята нова Конституція Японії 1947 року, яка позбавила японського монарха впливу на державне управління і передала функції виконавчої влади Кабінету Міністрів Японії на чолі з Прем'єр-міністром. Статус та повноваження Кабінету були уточнені Законом про Кабінет Міністрів 1947 року. Юридичні норми, визначені у цих двох документах, є чинними по сьогодні.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Article 66 of the Japanese Constitution
  2. 第二条 // 内閣法 — 1947.
  3. а б (англ.) Japan // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 28 березня. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  4. Детальніше з цією функцією можна ознайомитися у статті Імператор Японії.
  5. Детальні повноваження Кабінету Міністрів Японії розписані у Конституції Японії [Архівовано 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.].
  6. 官公庁 [Архівовано 8 березня 2010 у Wayback Machine.]、首相官邸ホームページ。
  7. На аверсі — Урядова резиденція Прем'єр-міністра Японії, на реверсі — відбиток офіційної печатки Кабінету Міністрів Японії.

Література[ред. | ред. код]

  • Державний лад країн світу : довідник / В. М. Шаповал. — К. : Український центр правничих студій, 1999. — 318 с. — ISBN 966-7630-00-5.
  • Конституційне право зарубіжних країн : підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів і факультетів / В. М. Шаповал. — вид. 4-те. — К. : Вища школа, 2001. — 262 с. — ISBN 966-505-126-1.
  • 清宮四郎, 佐藤功編『国会・内閣』(憲法講座 3)東京: 有斐閣、1964年 (яп.)
  • 日本行政学会編『内閣制度の研究』(年報行政研究 21)東京: ぎょうせい、1987年 (яп.)
  • 内閣制度百年史編纂委員会編『内閣制度百年史』東京: 内閣官房、1985年—1995年 (яп.)
  • 川北隆雄, 尾上進勇編『内閣府』(完全新官庁情報ハンドブック 1)、東京: インタメディア出版、2001年 (яп.)

Посилання[ред. | ред. код]



Шаблон:Уряди Японії