Калганівка — Вікіпедія

Калганівка, калганка — традиційна українська гірка настоянка горілки на калгані. Для класичної настоянки використовують дикий або лікарський калган (наукова назва альпінія), що росте в листяних і мішаних лісах, на узліссях і лісових галявинах. Нині в промисловому виробництві також застосовують його аналог — перстач прямостоячий.

Завдяки простому рецепту й відмінному смаку настоянка дуже цінується серед любителів домашнього спиртного. П'ється калганівка дуже легко і в невеликих кількостях не викликає похмілля. Разом з тим вживати її треба обережно, оскільки впливає на тиск.

Про неї у творі «Енеїда» згадує Іван Котляревський

                             «І кубками пили слив'янку,                                Мед, пиво, брагу, сирівець,                                Горілку просту і калганку,                                Куривсь для духу яловець.»[1] 

.

Приготування[ред. | ред. код]

Складники[ред. | ред. код]

  • горілка — 1 л або спирт 65-70 %
  • корінь калгану (перстачу) — 5-6 шт.

Рецепт[ред. | ред. код]

Залити горілкою (спиртом) висушені корінці кореня калгану, можна їх порізати на 2—3 частини. Витримувати 10—14 днів з періодичним збовтуванням вмісту. В результаті отримується напій коньячного кольору, з тонким ароматом і смаком.

За іншими рецептами додається коріння солодки, що пом'якшує смак калганівки, робить її більш м'якою і цілісною; кавові зерна, які надають більш насичене забарвлення.

Корисні якості[ред. | ред. код]

Вважається, що в помірній кількості (по 30 г — вдень і ввечері) лікує шлункові хвороби, від захворювання статевої залози. У народній медицині, враховуючи дезінфекційну і бактерицидну дію, використовується проти гнійників, прищів і фурункулів: порошком із розтертого кореневища посипають уражене місце. Широке застосування в народній медицині отримала настоянка калгану як засіб для чоловічої потенції.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Котляревський І.П. «Енеїда», I, 28. Архів оригіналу за 19 січня 2018. Процитовано 19 січня 2018.
  2. Перстачу прямостоячого (Калгану) кореневища. Ліктрави (укр.). Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26 січня 2020.

Джерела[ред. | ред. код]