Кальченко Валерій Михайлович — Вікіпедія

Валерій Михайлович Кальченко
Валерій Михайлович Кальченко
Валерій Михайлович Кальченко
3-й Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
31 серпня 1996 — 8 лютого 1999
Президент Леонід Кучма
Попередник Володимир Холоша
Наступник Василь Дурдинець
Народився 24 лютого 1947(1947-02-24) (77 років)
Кіровоград
Відомий як політик
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma mater Одеська державна академія будівництва та архітектури
Політична партія Батьківщина
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Україна Народний депутат України
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 25 травня 2006 12 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Вале́рій Миха́йлович Ка́льченко (нар. 24 лютого 1947, м. Кіровоград) — український політик. Народний депутат України. Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи з 31 серпня 1996 по 8 лютого 1999 року. Член партії ВО «Батьківщина», голова Кіровоградської обласної організації.

Освіта[ред. | ред. код]

З 1963 по 1967 рік навчався в Кіровоградському будівельному технікумі, а з 1970 по 1976 рік в Одеському інженерно-будівельному інституті за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво», інженер-будівельник.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Член Комісії з питань ядерної політики і екологічної безпеки при Президенті України (грудень 1997 — липень 2000). Довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Ющенка в ТВО № 101 (2004–2005).

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Батько Михайло Юхимович (1905–1992).
  • Мати Євдокія Степанівна (1906–1996).
  • Дружина Любов Бенівна (1951) — учитель.
  • Дочки Жанна (1970) і Світлана (1974).

Парламентська діяльність[ред. | ред. код]

Червень 2000 — кандидат в народні депутати України за виборчім округом № 99 Кіровоградська область. З'явилося 67.9 %, «за» 24.8 %, 2 місце з 10 претендентів. На час виборів: заступник голови торгово-економічної місії при Посольстві України в Російській Федерації, безпартійний.

Народний депутат України 5-го скликання з 25 травня 2006 до 12 червня 2007 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 28 в списку. На час виборів: заступник міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з травня 2006). Голова Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (з липня 2006). 12 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради України.

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 від «Блоку Юлії Тимошенко», № 28 в списку. На час виборів: пенсіонер, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (з листопада 2007). Голова підкомітету з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (з грудня 2007).

Народний депутат України 7-го скликання з 12 грудня 2012 до 27 листопада 2014 від партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина», № 51 в списку. На час виборів: народний депутат України, член партії ВО «Батьківщина». Член фракції ВО «Батьківщина» (з грудня 2012). Голова підкомітету з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, управління радіоактивно забрудненими територіями, соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (з січня 2013).

Нагороди та державні ранги[ред. | ред. код]

Державний службовець 1-го рангу (з лютого 1999).

Медаль Міжнародної організації цивільної оборони (липень 1999). Ордени «За заслуги» III ступеня (серпень 1998), II ступеня (жовтень 1999), I ступеня (грудень 2011), але від останнього відмовився[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України № 1094/2011 від 1 грудня 2011 року. Архів оригіналу за 28 листопада 2012. Процитовано 24 липня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]