Камала Гарріс — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гарріс.
Камала Гарріс
Kamala Devi Harris
Камала Гарріс
Камала Гарріс
49-й Віцепрезидент США
Нині на посаді
На посаді з 20 січня 2021
Президент Джо Байден
Попередник Майк Пенс
Сенатор США від Каліфорнії
3 січня 2017 — 18 січня 2021
Президент Барак Обама
Дональд Трамп
Попередник Барбара Боксер
Наступник Алекс Паділья
Народилася 20 жовтня 1964(1964-10-20)[1][2][…] (59 років)
Аламеда, Каліфорнія, США[4][5]
Виборчий округ Каліфорнія
Відома як політична діячка, адвокат, прокурорка, юристка
Місце роботи Прокуратура округу Сан-Францискоd, Прокуратура округу Сан-Францискоd і Департамент юстиції Каліфорніїd
Громадянство США США
Національність афроамериканка
Alma mater Говардський університет, Каліфорнійський університет
Політична партія Демократична партія
Батько Дональд Дж. Гарріс
Мати Шаямала Ґопалан
У шлюбі з Даґлас Емгофф
Релігія баптизм[6]
Нагороди
Підпис
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Ка́мала Де́ві Га́рріс (англ. Kamala Devi Harris, [ˈkɑːmələ]; нар. 20 жовтня 1964(19641020), Окленд, Каліфорнія) — американська державна і політична діячка, юристка. Віцепрезидент США з 20 січня 2021 року.

2020 року Джо Байден обрав її своєю кандидаткою на віцепрезидента, у листопаді Байден та Гарріс перемогли на виборах. Гарріс стала першою в історії США жінкою — віцепрезидентом США, а також першою людиною афроамериканського та азійсько-американського походження на цій посаді.

Сенаторка США від Каліфорнії (2017—2021), генеральний прокурор Каліфорнії (2011—2017) та 27-а окружний прокурор Сан-Франциско (2004—2011).

Гарріс брала участь у президентських виборах у США 2020 року, балотуючись на здобуття номінації від Демократичної партії; нетривалий час була серед лідерів демократичних праймеріз, однак наприкінці 2019 року зняла свою кандидатуру й зрештою підтримала переможця. Вона також стала першою в історії жінкою азійсько-американського походження, що була кандидаткою на віцепрезидента чи президента від однієї із головних партій США[7].

Раннє життя, освіта, події[ред. | ред. код]

Камала Гарріс народилася 20 жовтня 1964 року в Окленді, штат Каліфорнія, у подружжі тамілки та ямайця. Її мати, Шаямала Ґопалан — дослідниця раку молочної залози, яка іммігрувала до Сполучених Штатів[en] з Мадраса (нині Ченнаї) у 1960 році.[8][9] Її батько, Дональд Гарріс — професор економіки Стенфордського університету, який емігрував з Ямайки в 1961 році для вступу в аспірантуру з економіки в Каліфорнійському університеті в Берклі.[10][11]

Незважаючи на це, Камалу Гарріс часто називають афроамериканкою. Пригадуючи життя своїх бабусь, Дональд Гарріс писав, що одна з них була родичкою власника плантації, а інша — невідомих коренів.[12]

Камала Гарріс (праворуч) з сестрою Маєю в мерії Сан-Франциско, 2014

Її ім'я, Камала, походить від санскритського слова на позначення квітки лотоса. Її сім'я жила в Берклі, Каліфорнія, де обоє її батьків навчалися в аспірантурі.[13] Вона мала близькі стосунки зі своїм дідом по матері, П. В. Гопаланом, індійським дипломатом.[9][14] У дитинстві вона часто відвідувала свою родину у Безант-Нагарі (район Ченнаї).[15] Змалку Гарріс ходила і до баптистської церкви чорношкірих, і до індуїстського храму.[16] Вона має одну молодшу сестру, Маю Гарріс.[17][18] Обидві сестри співали в баптистському хорі.[19]

Батьки Гарріс розлучилися, коли їй було сім років, і її мати отримала опіку над дітьми за рішенням суду.[13][12] Коли Гарріс було 12,[20] її мати переїхала з дітьми в Монреаль, Канада, де Ш'ямала отримала дослідницьку позицію у Єврейському госпіталі[en] і викладала в Університеті Макгілла.[21][22]

Після закінчення Вестмаунтської середньої школи[en] біля центру Монреаля в 1981 році[23][24] Гарріс навчалася в Університеті Говарда у Вашингтоні, округ Колумбія, за спеціальністю політичні науки й економіка[25][26]. В університеті Гарріс була обрана до студентської ради гуманітарних наук як представниця від першого курсу, була членкинею дебатної команди і сестринства Альфа Каппа Альфа[en][25].

Далі Гарріс повернулася до Каліфорнії, де в 1989 році отримала ступінь докторки юриспруденції[en] (JD) в Юридичному коледжі імені Гастінгса[en] Каліфорнійського університету[11][27] Її прийняли в юридичну асоціацію State Bar of California у 1990 році[28].

21 квітня 2022 року російська влада ввела проти Гарріс персональні санкції[29].

Рання кар'єра[ред. | ред. код]

Гарріс працювала заступницею окружного прокурора[en] в окрузі Аламеда, штат Каліфорнія, з 1990 до 1998 року. Гарріс говорить, що хотіла отримати кар'єру в правоохоронних органах, тому що прагнула бути «за столом, де приймаються рішення».[11] За цей час вона була призначена до кількох державних рад.[30] 2000 року новообрана міський прокурор[en] Сан-Франциско, Луїза Ренні[en], запросила Гарріс до свого офісу, де вона стала начальником Відділу послуг для сім'ї і дітей, здійснюючи контроль за випадками кривдження і занедбання дітей[31].

Окружний прокурор міста й округу Сан-Франциско[ред. | ред. код]

На виборах 2003 року Гарріс перемогла двічі обраного Теренса Голлінана[en] і стала окружним прокурором міста й округу Сан-Франциско[32].

Конгресменка Ненсі Пелосі на зустрічі з новим окружним прокурором Сан-Франциско, Камалою Гарріс 30 березня 2004 року.

У квітні 2004 року працівник Департаменту поліції Сан-Франциско Ісаак Еспіноза був застрелений на службі. Через три дні Гарріс оголосила, що не буде наполягати на смертній карі, розгнівавши Асоціацію поліцейських Сан-Франциско. Під час похорону офіцера Еспінози в соборі Святої Марії[en] сенаторка США і колишній мер Сан-Франциско Даян Файнстайн піднялася до кафедри і закликали Гарріс, яка сиділа на передній лаві, домогтися смертної кари, що викликало овації у двох тисяч полісменів у формі, що були на службі. Гарріс усе одно відмовилася. Вбивця офіцера Еспінози був засуджений за вбивство до довічного ув'язнення[11]. Незабаром після цього Гарріс перевела прокурора Пола Каммінса, головного помічника її попередника, на колишню посаду Гарріс в офісі окружного прокурора[33].

2004 року як окружний прокурор, Гарріс розпочала ініціативу «Знову на шляху» (англ. Back On Track) — програму повернення в суспільство осіб, що відбули покарання[11]. Учасники ініціативи (ненасильницькі правопорушники, засуджені вперше, чиї злочини не пов'язані зі зброєю або бандами) визнають себе винними в обмін на відстрочку покарання і регулярне звітування перед суддею упродовж одного року. Учасникам, які змогли отримати еквівалент атестата, підтримувати стабільну роботу, ходити на уроки батьківства і здати тести на наркотики, очищувалась історія правопорушень[34][35]. Протягом восьми років програма дала менше 300 випускників, але отримала дуже низький рівень рецидиву[11]. 2009 року був ухвалений закон штату Back on Track Reentry Act, Assembly Bill 750, який заохочував інші округи розпочати програми подібної моделі. Законопроєкт підписав Арнольд Шварценеггер[36][37]. Програма зазнала також критики, оскільки спочатку вона включала нелегальних іммігрантів — зокрема один з них, Александер Ізаґвайр, пізніше був заарештований за напад[38]. Гарріс визнала, що включати в програму осіб, які не мають права працювати в Сполучених Штатах, було помилкою[38], і згодом модифікувала програму, щоб виключити тих, хто не може легально працювати в Сполучених Штатах[39].

Гарріс переобрали у 2007 році без конкурентів[40].

2008 року Гарріс називали однією з жінок, які могли б стати президентом США[41].

2009 року у видавництві Chronicle Books[en] вийшла книжка Гарріс Smart on Crime: A Career Prosecutor's Plan to Make Us Safer («Розумний підхід до злочинності: Кар'єрний план прокурора з підвищення безпеки»)[34]. У книзі Гарріс пропагувала свою ініціативу «Знову на шляху» і виступала за «розумніший підхід до боротьби з ненасильницькими злочинами», наголошуючи на запобіганні злочинності, попередженні прогулів[en], лікуванні посттравматичного стресового розладу у дітей[34][35]. Книга торкається ряду «міфів» про систему кримінальної юстиції та містить пропозиції щодо зменшення та запобігання злочинності[35]. Гарріс визнана журналом Los Angeles Daily Journal[en] однією зі 100 найкращих юристів Каліфорнії і була членкинею правління Асоціації окружних прокурорів Каліфорнії і віцепрезидентом Національної асоціації окружних прокурорів[42].

2013 року газета San Francisco Weekly повідомила, що Департамент поліції Сан-Франциско та офіс Гарріс захищали Авраама Ґерра-старшого, високопоставленого члена банди Нортеньйо, від повернення до в'язниці через порушення умов звільнення, оскільки Ґерра був інформатором, який надавав інформацію органам влади[43].

Жорстокі злочини, злочинці, позбавлення волі та кількість засуджених[ред. | ред. код]

За час, поки Гарріс була окружним прокурором Сан-Франциско, загальний показник покарання за злочини зріс із 52 % у 2003 році до 67 % 2006 року, що було найвищим за десятиліття; показник покарань за вбивства склав 85 %, а за торгівлю наркотиками зріс із 56 % в 2003 році до 74 % в 2006 році[44]. Хоча ці статистичні дані враховують лише судові рішення, Гарріс також закрила багато справ через угоди про визнання вини[en][45]. При вступі на посаду Гарріс проявила особливий інтерес до закриття частини справ попередньої адміністрації; з 73 відкритих справ про вбивства, 32 справи було закрито за меншими звинуваченнями, на зразок ненавмисного вбивства[en] або за визнанням вини в інших злочинах, таких як напад чи крадіжка зі зломом, при відмові від обвинувачення у вбивстві[46].

Гарріс проводить пресконференцію з правоохоронними органами

Офіцери SFPD приписували Гарріс закриття шпарин щодо застав і програм наркоманії, якими раніше користувалися підсудні, але також звинувачували її в тому, що вона занадто повільна у переслідуванні підозрюваних у вбивстві[47].

Злочини на ґрунті ненависті та громадянські права[ред. | ред. код]

Гарріс на Сан-францискському прайді 2013 року

Як окружний прокурор Сан-Франциско, Гарріс створила спеціальну групу розслідування злочинів на ґрунті ненависті, яка зокрема займалася злочинами на ґрунті ненависті проти ЛГБТ-дітей та підлітків у школах. Вона скликала національну конференцію для боротьби з «гей-трансгендерною панікою[en]», якою пояснюють насильницькі злочини на ґрунті ненависті[48]. Гарріс підтримувала одностатеві шлюби в Каліфорнії[49].

2004 року Національна міська ліга назвала Гарріс «Владною жінкою». 2005 року вона отримала премію Тургуда Маршалла від Національної асоціації чорношкірих прокурорів. Під час кампанії на пост Генерального прокурора штату Каліфорнія її підтримали численні організації, включаючи EMILY's List, California Legislative Black Caucus, Asian American Action Fund, Black Women Organized for Political Action, National Women's Political Caucus, Mexican American Bar Association та South Asians for Opportunity[50].

Генеральний прокурор Каліфорнії[ред. | ред. код]

Вибори 2010 року[ред. | ред. код]

12 листопада 2008 року Гарріс висунула свою кандидатуру на посаду генерального прокурора штату Каліфорнія. Обидві сенаторки Сполучених Штатів від Каліфорнії, Даян Файнстайн і Барбара Боксер, а також спікер Палати Ненсі Пелосі, підтримали Гарріс під час праймеріз демократичної партії.[51] 8 червня 2010 року вона набрала 33,6 % голосів, перемігши Альберто Торріко[en] (який отримав 15,6 % голосів) і Кріса Келлі[en] (15,5 %).[52][53]

Під час своєї кампанії[якої?] на посаду генерального прокурора Каліфорнії, Гарріс отримала підтримку від співзасновниці Спілки сільськогосподарських робітників[en] Долорес Уерта, Спілки педагогів Сан-Франциско і Місцевого відділу 798 пожежників Сан-Франциско.[50] Її також підтримав мер Лос-Анджелеса Антоніо Вілларайгоса[en].[54] На загальних виборах вона конкурувала з окружним прокурором Лос-Анджелеса Стівом Кулі[en].[55] 3 січня 2011 року Гарріс стала першою жінкою-прокурором,[42] ямайсько-американським[54][56] та індійсько-американським генеральним прокурором у Каліфорнії.[57][58]

Вибори 2014 року[ред. | ред. код]

Гарріс оголосила про свій намір висуватися на переобрання в лютому 2014 року. Згідно з адміністрацією державного секретаря штату Каліфорнія Дебри Боуен, Гарріс зібрала гроші на свою кампанію упродовж попереднього 2013 року.[59] На перевиборах Гарріс підтримали видання The Sacramento Bee[en],[60] Los Angeles Daily News[en],[61] і Los Angeles Times.[62]

Конкурентом Гарріс був республіканець Рональд Ґолд; 4 листопада 2014 року вона була переобрана.[63]

Житло[ред. | ред. код]

Коли Гарріс обійняла посаду 2011 року, Каліфорнія ще відчувала наслідки іпотечної кризи[en]. 2012 року Гарріс взяла участь у Національному врегулюванні іпотеки проти п'яти банків, забезпечивши 12 мільярдів доларів скорочення боргу для власників державної власності та 26 мільярдів доларів загалом.[64][65]

Вона представила Білль про права каліфорнійських власників житла законодавчій владі штату Каліфорнія: ряд законів, які набрали чинності 1 січня 2013 року та заборонили практики «подвійного стеження» і автопідписання договорів, забезпечили домовласникам єдину контактну особу у кредитній установі, і надали Генеральному прокурору штату Каліфорнія більше повноважень для розслідування фінансових шахрайств.[66][67]

Переслідування фінансових злочинів[ред. | ред. код]

Гарріс оголошує про створення робочої групи із захисту домовласників від іпотечного шахрайства, 23 травня 2011 року

Гарріс провадила судове переслідування численних фінансових злочинів[en], таких як грабіжницьке кредитування.[68] 2011 року, виконуючи обов'язки генерального прокурора Каліфорнії, вона створила робочу групу із захисту домовласників від іпотечного шахрайства. Цільову групу критикували за те, що вона не подала стільки випадків, скільки у штатах з меншим населенням.[69]

2013 року Гарріс не переслідувала банк Стіва Мнучіна OneWest, незважаючи на докази, «що натякають на широкі порушення», згідно з оприлюдненою запискою з Міністерства юстиції.[70][71] У 2017 році Гарріс заявила, що рішення її адміністрації не переслідувати Мнучіна ґрунтується на «слідуванні фактам і доказам … як і в будь-якій іншій справі».[72] У 2016 році Мнучін пожертвував 2 000 доларів на кампанію Гарріс,[73] таким чином, це зробило її єдиним кандидатом від демократів до Сенату 2016 року, хто отримав готівку від Мнучіна,[74] але як сенаторка, Гарріс голосувала проти подовження терміну Мнучіна на посаді Міністра фінансів.[74][75]

Бюро дитячої юстиції[ред. | ред. код]

12 лютого 2015 року Гарріс оголосила, що засновує нове агентство під назвою Бюро дитячої юстиції, до справ якого належатимуть питання опікунства, системи ювенальної юстиції, прогулів у школі та дитячих травм. Гарріс призначила спеціального помічника генерального прокурора Джіл Габіґ очолювати це управління.[76]

Нафтогазові компанії[ред. | ред. код]

Після розливу нафти з трубопроводу, який завдав шкоди каліфорнійському узбережжю в травні 2015 року, Гарріс об'їхала узбережжя і спрямувала ресурси своєї адміністрації на розслідування можливих кримінальних порушень.[77] Розслідування призвели до десятків обвинувальних актів.[78] У червні 2016 року Гарріс виписала повістки компаніям Chevron, ExxonMobil, Shell, Phillips 66, Valero Energy та Tesoro, які стосувалися розслідування можливої змови при встановленні цін[79].

Сенат США[ред. | ред. код]

Логотип кампанії Гарріс під час виборів у Сенат США від Каліфорнії, 2016

Вибори 2016 року[ред. | ред. код]

Після того, як сенатор Барбара Боксер оголосила про свій намір піти у відставку із Сенату США наприкінці свого терміну у 2016 році (пробувши на посаді сенатора від Каліфорнії 24 роки), Гарріс стала першою кандидаткою, яка оголосила свій намір балотуватися на місце сенатора Боксер[80]. Офіційно про початок своєї кампанії Гарріс оголосила 13 січня 2015 року[81].

Після проведення масштабного збору коштів у Каліфорнії та Вашингтоні, Гарріс, як повідомлялося, зібрала для своєї кампанії 2,5 мільйони доларів[82].

Наприкінці лютого 2016 року Демократична партія Каліфорнії на своїй конвенції підтримала кандидатуру Гарріс, віддавши за неї 78 % голосів — на 18 % більше, ніж 60 %, необхідних для забезпечення підтримки[83][84]. Губернатор Джеррі Браун підтримав кандидатуру Гарріс 23 травня[85]. 19 липня Гарріс підтримали президент Барак Обама і віцепрезидент Джо Байден[86].

На загальних виборах Гарріс зіткнулася з конгресменкою Лореттою Санчес, також демократкою, що стало першим випадком, коли республіканець не кандидував на загальних виборах до Сенату, відколи Каліфорнія почала безпосередньо обирати сенаторів у 1914 році[87].

На виборах у листопаді 2016 року Гарріс набрала 62 % голосів і перемогла Санчес у всіх округах, крім чотирьох[88]. Після своєї перемоги Гарріс пообіцяла захистити іммігрантів від політики новообраного президента Дональда Трампа[89].

Після обрання в Сенат Сполучених Штатів, Гарріс оголосила про свій намір залишатися генпрокурором Каліфорнії до кінця 2016 року і подати у відставку незадовго до приведення до присяги як сенаторки 3 січня 2017 року[90]. Її наступником губернатор Джеррі Браун призначив конгресмена Хав'єра Бесерру[91].

Термін на службі[ред. | ред. код]

На початку лютого Гарріс виступила проти призначення Трампом Бетсі Девос на посаду Міністра освіти[92] і Джеффа Сешнса на посаду Генерального прокурора США[93]. Пізніше того ж місяця, у своєму першому виступі у Сенаті, Гарріс критикувала імміграційну політику Трампа[94]. На початку березня Гарріс закликала Генерального прокурора подати у відставку, після того, як стало відомо, що Сешнс двічі зустрічався з послом Росії в США Сергієм Кисляком[95]. 14 березня Гарріс заявила, що скасування Закону про доступне медичне обслуговування зробить охорону здоров'я радше «привілеєм», ніж «громадянським правом»[96].

7 червня 2017 року Гарріс привернула увагу ЗМІ своїми запитаннями до Рода Розенстайна[en], заступника Генерального прокурора, щодо ролі, яку він зіграв у травневому звільненні Джеймса Комі, директора Федерального бюро розслідувань[97]. 13 червня Гарріс ставила запитання Генеральному прокурору Джеффу Сешнсу на ту ж тему[98]. На слуханнях у січні 2018 року Гарріс допитувала Міністра внутрішньої безпеки Кірстен Нільсен за надавання переваги норвезьким іммігрантам перед іншими[99].

На слуханні у квітні 2018 року Гарріс ставила запитання генеральному директору Facebook Марку Цукербергу у справі зловживання даними користувачів Facebook[100].

У жовтні 2018 року Гарріс була однією з цілей спроби бомбардування поштою[101].

Членство у комітетах[ред. | ред. код]

  • Комітет з питань бюджету
  • Комітет з національної безпеки та урядових справ
    • Підкомітет з федерального контролю за витратами та надзвичайних ситуацій
    • Підкомітет з питань регулювання та федерального управління
  • Вибраний комітет з розвідки
  • Комітет судової влади[102]
    • Підкомітет з Конституції
    • Підкомітет з питань нагляду, дії агентств, федеральних прав і федеральних судів
    • Підкомітет з питань конфіденційності, технології та закону

Передвиборча кампанія 2020 року[ред. | ред. код]

Гарріс оголошує про висування своєї кандидатури на посаду президента 27 січня 2019 року.

Гарріс вважалася головною претенденткою і потенційною лідеркою на праймеріз Демократичної партії з висунення кандидата на посаду президента[103][104][105].

21 січня 2019 року Гарріс офіційно оголосила про свою кандидатуру на посаду президента США на президентських виборах у Сполучених Штатах 2020 року[106]. Упродовж перших 24 годин після того, як Гарріс оголосила про свою кандидатуру, вона побила рекорд зібраних коштів за день після оголошення кандидатури, встановлений Берні Сандерсом у 2016 році[107]. Проте пізніше Сандерс знову побив цей рекорд своїм оголошенням президентської кампанії 2020 року[108].

27 січня офіційне відкриття її передвиборчої кампанії у Франк-Огава-Плаза[en] в її рідному місті Окленд, Каліфорнія, відвідали понад 20 тисяч осіб. Гарріс нетривалий час була серед лідерів демократичних праймеріз, однак згодом не змогла зберегти цю популярність та була змушена знятися з виборів у кінці 2019 року. 8 березня 2020 року Гарріс підтримала кандидатуру Джо Байдена[109]. Зрештою Байден виграв праймеріз Демократичної партії та став кандидатом від демократів на загальних виборах.

Гарріс тривалий час вважалася однією із найбільш імовірних кандидатур на віцепрезидента від Демократичної партії разом із Байденом, зокрема після того, як Байден публічно пообіцяв обрати кандидатом на віцепрезидента жінку. 11 серпня 2020 року Байден офіційно анонсував, що він обрав кандидаткою на віцепрезидента Гарріс. У цій ролі Гарріс стала першою в історії чорношкірою жінкою, а також першою жінкою азійського походження[110]. Суперник Джо Байдена Дональд Трамп розкритикував Гарріс, ствердивши, що вона дотримується радикальних лівих поглядів[111][112][113].

Політичні погляди[ред. | ред. код]

Аборти[ред. | ред. код]

З моменту свого обрання до Сенату, Гарріс утримує 100 % рейтинг групи з адвокації прав на аборти під назвою Фонд дій з планованого батьківства, і 0 % рейтинг групи проти абортів під назвою Національний комітет з права на життя.[114]

Марихуана[ред. | ред. код]

Гарріс спочатку не підтримувала легалізацію рекреаційної марихуани, але пізніше підтримала легалізацію.[115] У травні 2018 року Гарріс оголосила, що підтримає законопроєкт сенатора Корі Букера, який дозволить усунути статус марихуани як препарату Списку I відповідно до Закону про контрольовані речовини[en]. Цей крок також вимагає, щоб федеральні суди автоматично скасовували попередні федеральні засудження за використання або володіння марихуаною, а також встановлює грантову програму, спрямовану на стимулювання погашення судимостей за володіння марихуаною.[116][117]

Смертна кара[ред. | ред. код]

Гарріс виступає проти смертної кари, але говорить, що розглядатиме кожну справу окремо.[118]

Гарріс з сенатором Даян Файнштайн і губернатором Джеррі Брауном в жовтні 2017 року

Гарріс заявила, що життя без можливості умовно-дострокового звільнення є кращим і більш економічним покаранням.[119] За даними Каліфорнійської комісії з питань справедливого адміністрування правосуддя, смертна кара коштує 137 мільйонів доларів на рік.[120] Якби система змінилася на довічні ув'язнення без можливості дострокового звільнення, щорічні витрати становили б приблизно 12 мільйонів доларів на рік.[120] Гарріс зауважила, що завдяки отриманому надлишку лише у Сан-Франциско можна поставити на службу ще 1000 співробітників поліції.[119]

Ліквідація наслідків стихійного лиха[ред. | ред. код]

У серпні 2018 року Гарріс була однією з восьми сенаторів, які підписали листа до Федерального управління з надзвичайних ситуацій, звинувативши управління у «значному рівні» ненадання допомоги переміщеним домовласникам з Пуерто-Рико після урагану Марія згідно з «Програмою осіб та домашніх господарств».[121]

У лютому 2019 вона ініціювала закон про захист статей допомоги жертвам стихії, який забороняв президентові Трампу потенційно перепрофільовувати ці кошти і використовувати їх для будівництва стіни на кордоні з Мексикою[122].

Освіта[ред. | ред. код]

Гарріс і Малала Юсафзай, пакистанська активістка жіночої освіти і лауреат Нобелівської премії

У інтерв'ю з Меттом Лауером[en] у телепрограмі The Today Show[en] та на місцевому телеканалі KGO-TV Гарріс висловилася за трактування «хронічного прогулювання» серед дітей у початковій школі як злочину батьків дітей-прогульників. Вона стверджує, що існує прямий зв'язок між прогулами за звичкою в початковій школі і злочинністю пізніше в житті.[123][124] Вона отримала підтримку від Каліфорнійської федерації вчителів.[50]

Захист виборів[ред. | ред. код]

21 грудня 2017 року Гарріс стала однією із шести сенаторів, які запропонували «Законопроєкт про захищені вибори», який дозволяє блочні гранти[en] для штатів на оновлення застарілих технологій голосування. Акт також створить програму для незалежної групи експертів для розробки настанов з принципів кібербезпеки для виборчих систем, які штати можуть прийняти за своїм бажанням, а також надасть штатам ресурси для реалізації рекомендацій.[125]

Довкілля[ред. | ред. код]

Під час перебування на посаді окружного прокурора Сан-Франциско, Гарріс створила відділ екологічного правосуддя в адміністрації окружного прокурора Сан-Франциско[126] і переслідувала кілька галузей і осіб за забруднення, зокрема, U-Haul, Alameda Publishing Corporation і Cosco Busan. Вона також виступала за строге дотримання законів про охорону навколишнього середовища.[127]

Зовнішня політика[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення. (березень 2019)

Зброя[ред. | ред. код]

Гарріс отримала рейтинг «F»[уточнити термін] від Національної стрілецької асоціації за свої послідовні зусилля, спрямовані на підтримку контролю зброї.[128] Як окружний прокурор Сан-Франциско, Гарріс разом з іншими окружними прокурорами подала до суду записку amicus curiae у справі «Округ Колумбія проти Геллера», в якій (записці) стверджувалося, що закон округу Колумбія про зброю не порушує Другу поправку.[129] У своєму другому терміні на посаді окружного прокурора вона сказала, що усунення зброї з вулиць є пріоритетом.[130]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення. (березень 2019)

Імміграція[ред. | ред. код]

Зустріч з «мрійниками» (DREAMers) у грудні 2017 року

Гарріс висловила підтримку політики Сан-Франциско щодо непідняття питання імміграційного статусу у процесі кримінального розслідування.[131] Гарріс стверджує, що важливо, аби іммігранти могли розмовляти з правоохоронними органами без страху.[132]

Права ЛГБТ[ред. | ред. код]

Під час свого перебування на посаді Генерального прокурора штату Каліфорнія, Гарріс відмовилася захищати заборону штату на шлюб для одностатевих пар у суді. Вона підтримала настанову Обами з підтримки трансгендерних студентів. Після того, як Верховний суд скасував заборону на шлюб для одностатевих пар, Гарріс узаконила перший шлюб одностатевої пари у Каліфорнії.[133]

Мережева нейтральність[ред. | ред. код]

У вересні 2017 року Гарріс була однією з дев'яти сенаторів, які підписали листа до голови Федеральної комісії зі зв'язку (FCC) Ажіта Пая, у якому FCC звинувачувалася у "незабезпеченні зацікавленим сторонам можливості прокоментувати десятки тисяч поданих скарг, які безпосередньо проливають світло на пропоновані зміни до наявних засобів захисту мережевої нейтральності.[134]

Податки[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення. (березень 2019)

Особисте життя[ред. | ред. код]

Гарріс одружена з юристом Даґласом Емгоффом,[135] який раніше працював партнером в офісі компанії Venable в Лос-Анджелесі.[136] Вони одружилися 22 серпня 2014 року в Санта-Барбарі, штат Каліфорнія.[137] Сестра Гарріс, Мая Гарріс, — політичний аналітик MSNBC, а її зять, Тоні Вест — генеральний радник Uber і колишній високопосадовець Міністерства юстиції США.[17][18] Гарріс не має дітей, але її чоловік натомість має двох.[138]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Бібліотека Конгресу — 1800.
  3. ↑ GeneaStar
  4. ↑ Martichoux A. https://abc7news.com/who-is-kamala-harris-california-senator-bay-area-prosecutor/6365951/ — KGO-TV, 2020.
  5. ↑ State File Number 64-295984 , Local Registration District and Certificate Number 6015 15318 // (unspecified title)
  6. ↑ Caldera C. Fact check: Kamala Harris was sworn in on the Bible, identifies as Baptist
  7. ↑ Байден обрав кандидата на посаду віцепрезидента. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  8. ↑ : The New Face of Politics… An Interview with Kamala Harris. DesiClub. Архів оригіналу за 11 грудня 2010. Процитовано 2 лютого 2011.
  9. ↑ а б Obituary: Dr. Shyamala G. Harris. San Francisco Chronicle. 22 березня 2009. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 11 червня 2017.
  10. ↑ * PM Golding congratulates Kamala Harris-daughter of Jamaican – on appointment as California's First Woman Attorney General. Jamaican Information Service. 2 грудня 2010. Архів оригіналу за 15 січня 2012. Процитовано 2 лютого 2011. {{cite news}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  11. ↑ а б в г д е Bazelon, Emily (25 травня 2016). Kamala Harris, a ‘Top Cop’ in the era of Black Lives Matter. The New York Times Magazine. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 16 березня 2019.
  12. ↑ а б Kamala Harris' Jamaican Heritage. jamaicaglobalonline.com. 1 жовтня 2018. Архів оригіналу за 5 лютого 2020. Процитовано 1 листопада 2018.
  13. ↑ а б Martinez, Michael (23 жовтня 2010). A 'female Obama' seeks California attorney general post. CNN. Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 22 січня 2014.
  14. ↑ Egelko, Bob (7 листопада 2012). Kamala Harris mixing idealism, political savvy. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 28 листопада 2017.
  15. ↑ Sreevatsan, Ajai (28 листопада 2010). California's next A-G, city's pride. The Hindu. Архів оригіналу за 2 березня 2020. Процитовано 11 червня 2017.
  16. ↑ Finnegan, Michael (30 вересня 2015). How race helped shape the politics of Senate candidate Kamala Harris. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 28 лютого 2020. Процитовано 1 грудня 2018.
  17. ↑ а б Sari Horwitz (27 лютого 2012). Justice Dept. lawyer Tony West to take over as acting associate attorney general. The Washington Post. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  18. ↑ а б Shaban, Hamza (27 жовтня 2017). Uber hires PepsiCo's Tony West as general counsel. The Washington Post. Архів оригіналу за 28 жовтня 2017. Процитовано 16 березня 2019.
  19. ↑ Bazelon, Emily (25 травня 2016). Kamala Harris, a ‘Top Cop’ in the Era of Black Lives Matter. The New York Times Magazine. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 1 грудня 2018.
  20. ↑ Kamala Harris, The Truths We Hold: An American Journey (New York: Penguin Press, 2019), p. 19.
  21. ↑ Sam Whiting (14 травня 2009). Kamala Harris grew up idolizing lawyers. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 31 серпня 2016. Процитовано 11 січня 2014.
  22. ↑ Brilliant Careers. Super Lawyers. 1 серпня 2010. Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 2 лютого 2011.
  23. ↑ Rising Democratic party star Kamala Harris has Montreal roots. CTV News. The Canadian Press. 9 жовтня 2017. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 2 лютого 2019.
  24. ↑ Dale, Daniel (29 грудня 2018). U.S. Sen. Kamala Harris’s classmates from her Canadian high school cheer her potential run for president. Toronto Star. Архів оригіналу за 14 вересня 2019. Процитовано 2 лютого 2019.
  25. ↑ а б Owens, Donna (8 листопада 2016). Meet Kamala Harris, the second Black woman elected to the U.S. Senate. NBC News. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 18 лютого 2017.
  26. ↑ Howard Alumna Becomes First Woman Elected as California Attorney General (Пресреліз). 17 грудня 2010. Архів оригіналу за 26 листопада 2014. Процитовано 14 листопада 2014.
  27. ↑ Kamala Harris ’89 Wins Race for California Attorney General. UC Hastings News Room. 24 листопада 2010. Архів оригіналу за 30 листопада 2010. Процитовано 2 лютого 2011.
  28. ↑ California, The State Bar of. State Bar of CA :: Kamala Devi Harris. members.calbar.ca.gov. Архів оригіналу за 13 липня 2016. Процитовано 18 лютого 2017.
  29. ↑ В списку Цукерберг і віце-президент Харріс. Росія розширила санкції проти громадян США. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 21 квітня 2022.
  30. ↑ Richardson, James (1996). Willie Brown: A Biography. University of California Press. с. 390, 394, 402, 404.
  31. ↑ Women's Radio: This DA Makes a Difference For Women. Womensradio.com. Архів оригіналу за 19 грудня 2010. Процитовано 18 листопада 2010.
  32. ↑ Martin, Nina (August 2007). Why Kamala Matters. San Francisco Magazine. Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 12 травня 2015.
  33. ↑ van Debenkern, Jaxon (13 квітня 2005). DA Demotes Head Criminal Prosecutor: 33-year veteran assigned to job overseeing 2 people. San Francisco Chronicle. San Francisco, California: Hearst Corporation. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 16 березня 2019.
  34. ↑ а б в Fraley, Malaika (26 жовтня 2009). Book 'em, Kamala — S.F. District Attorney Harris adds author to list of credits. Walnut Creek, California: Bay Area News Group. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 16 березня 2019.
  35. ↑ а б в Marteau Emerson, Kimberly (24 листопада 2009). Smart on Crime Q&A. New York City: Huffington Post Media Group. Архів оригіналу за 25 травня 2017. Процитовано 16 березня 2019.
  36. ↑ Kamala Harris: Finding the Path Back on Track. HuffPost. New York City: Huffington Post Media Group. 9 листопада 2009. Архів оригіналу за 7 червня 2011. Процитовано 18 листопада 2010.
  37. ↑ Begin, Brent (14 жовтня 2009). District Attorney program is now statewide example. San Francisco, California: San Francisco Media Company LLC. Архів оригіналу за 23 січня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  38. ↑ а б Finnegan, Michael (22 червня 2009). San Francisco D.A.'s program trained illegal immigrants for jobs they couldn't legally hold. Los Angeles Times (амер.). ISSN 0458-3035. Архів оригіналу за 18 березня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  39. ↑ Willon, Phil (6 липня 2016). 8 things to know about Senate candidate Kamala Harris' career gold stars and demerits. Los Angeles Times. Los Angeles, California: Tronc. ISSN 0458-3035. Архів оригіналу за 10 січня 2017. Процитовано 10 січня 2017.
  40. ↑ Knight, Heather (7 листопада 2007). Kamala Harris celebrates unopposed bid for district attorney. San Francisco Chronicle. San Francisco, California: Hearst Corporation. Архів оригіналу за 7 січня 2012. Процитовано 2 лютого 2011.
  41. ↑ Zernike, Kate (18 травня 2008). She Just Might Be President Someday. The New York Times. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 16 листопада 2018.
  42. ↑ а б Kamala Harris wins Dem nomination for California AG. Z News. 9 червня 2010. Процитовано 19 серпня 2010.
  43. ↑ Winston, Ali (8 травня 2013). Cover of Darkness: S.F. Police Turned a Blind Eye to Some of the City's Most Dangerous Criminals — Who Were Also Some of Their Most Trusted Sources. San Francisco Weekly. San Francisco, California: San Francisco Media Co. Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 8 травня 2013.
  44. ↑ Convicting Felons – Kamala Harris. 3 січня 2008. Архів оригіналу за 3 січня 2008. Процитовано 19 квітня 2017. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=bot: unknown (довідка)
  45. ↑ Peter Jamison (5 травня 2010). A Lack of Conviction. SF Weekly. Архів оригіналу за 10 липня 2016. Процитовано 16 березня 2019.
  46. ↑ Van Derbeken, Jaxon (20 березня 2006). Trials and tribulations of Kamala Harris, D.A. / 2 years into term, prosecutor, police have their differences. San Francisco Chronicle. San Francisco, California: Hearst Corporation. с. 4. Архів оригіналу за 18 січня 2012.
  47. ↑ Van Derbeken, Jaxon (20 березня 2006). Trials and tribulations of Kamala Harris, D.A. / 2 years into term, prosecutor, police have their differences. San Francisco Chronicle. San Francisco, California: Hearst Corporation. Архів оригіналу за 28 лютого 2009. Процитовано 9 березня 2019.
  48. ↑ Choksi, Niraj (5 вересня 2014). California could become the first state to ban the 'gay panic' defense. Washington DC: Nash Holdings LLC. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 15 вересня 2014.
  49. ↑ Marriage Equality. Kamalaharris.org. Архів оригіналу за 25 листопада 2010. Процитовано 18 листопада 2010.
  50. ↑ а б в Endorsements. Kamalaharris.org. 24 вересня 2010. Архів оригіналу за листопад 25, 2010. Процитовано 18 листопада 2010.
  51. ↑ Smith, Ben (24 грудня 2010). Kamala Harris: Democrats' anti-Palin. Politico. Arlington, Virginia: Capitol News Company. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016.
  52. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 липня 2019. Процитовано 16 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  53. ↑ Statement of Vote June 8, 2010, Direct Primary Election (PDF). California Secretary of State. Архів оригіналу (PDF) за 31 липня 2019.
  54. ↑ а б Rizo, Chris (16 квітня 2010). Villaraigosa eschews local candidates, backs Harris for Calif. attorney general. Legal Newsline. Архів оригіналу за 23 липня 2011. Процитовано 20 серпня 2010.
  55. ↑ Kamala Harris wins attorney general's race as Steve Cooley concedes. Los Angeles Times. 24 листопада 2010. Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 16 березня 2019.
  56. ↑ Olopade, Dayo (9 червня 2010). Kamala Harris, the "Female Obama", Wins Primary for California Attorney General. Daily Beast. New York City: IAC. Архів оригіналу за 10 грудня 2010. Процитовано 3 листопада 2010.
  57. ↑ Martinez, Michael (22 жовтня 2010). A 'female Obama' seeks California attorney general post. CNN. Atlanta, Georgia: Turner Broadcasting Systems. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 16 березня 2019.
  58. ↑ Cabanatuan, Michael (3 листопада 2010). Brown, Boxer, Newsom win; Prop. 19 goes down. San Francisco Chronicle. San Francisco, California: Hearst Corporation. Архів оригіналу за 6 листопада 2010. Процитовано 19 червня 2022.
  59. ↑ Chitnis, Deepak (14 лютого 2014). As Kamala Harris announces bid for re-election, GOP scratching their heads for a candidate to face her. The American Bazaar. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 16 березня 2019.
  60. ↑ Endorsement: Attorney General Kamala Harris, all but unchallenged, deserves a second term. The Sacramento Bee. 25 серпня 2014. Архів оригіналу за 5 лютого 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  61. ↑ Re-elect Kamala Harris as attorney general — but demand more: Endorsement. Los Angeles Daily News. 3 жовтня 2014. Архів оригіналу за 25 травня 2017. Процитовано 16 березня 2019.
  62. ↑ For attorney general, Kamala Harris. Los Angeles Times. 23 вересня 2014. Архів оригіналу за 6 жовтня 2012. Процитовано 16 березня 2019.
  63. ↑ Kamala Harris Re-Elected As California Attorney General. HuffPost. 5 листопада 2014. Архів оригіналу за 25 травня 2017. Процитовано 16 березня 2019.
  64. ↑ Parker, Barbara; Rebecca Kaplan (5 березня 2012). Kamala Harris' foreclosure deal a win for state. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 6 листопада 2012. Процитовано 18 червня 2012.
  65. ↑ Lazo, Alejandro (12 травня 2012). Mortgage deal cash is divvied. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 5 червня 2012. Процитовано 18 червня 2012.
  66. ↑ Attorney General Kamala D. Harris Announces Passage of Bills in California Homeowner Bill of Rights Package. California Attorney General. 30 травня 2012. Архів оригіналу за 13 червня 2012. Процитовано 18 червня 2012.
  67. ↑ How does the California Homeowner Bill of Rights Help You?. ForeclosureHelpSCC. 4 червня 2013. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 11 січня 2014.
  68. ↑ S.F. attorney Kamala Harris enters attorney general race. Lodi News-Sentinel. 13 листопада 2008. Архів оригіналу за 13 січня 2016. Процитовано 20 серпня 2010.
  69. ↑ BondGraham, Darwin (29 травня 2014). The Strike Force That Never Struck. East Bay Express. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  70. ↑ Kamala Harris has complicated history with Wall Street. CNBC. 26 січня 2019. Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 16 березня 2019.
  71. ↑ Dayen, David (3 січня 2017). Treasury Nominee Steve Mnuchin's Bank Accused of "Widespread Misconduct" in Leaked Memo. The Intercept. New York City: First Look Media. Архів оригіналу за 15 березня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  72. ↑ Lane, Sylvan (4 січня 2017). Dem defends decision not to charge Trump Treasury pick over foreclosures. Архів оригіналу за 18 березня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  73. ↑ Donor Lookup. OpenSecrets. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 16 березня 2019.
  74. ↑ а б Garcia, Eric (14 лютого 2017). Harris Was Only 2016 Senate Democratic Candidate to Get Cash From Mnuchin. Roll Call. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 2 серпня 2017.
  75. ↑ PN26 - Nomination of Steven T. Mnuchin for Department of the Treasury, 115th Congress (2017-2018). congress.gov. 13 лютого 2017. Архів оригіналу за 10 березня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  76. ↑ Heimpel, Daniel (28 лютого 2015). Kamala Harris' Bureau of Children's Justice Takes Shape. The Chronicle of Social Change. San Francisco, California. Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 2 березня 2015.
  77. ↑ White, Randol; Bell, Jordan; Osborn, Lisa (4 червня 2015). State Attorney General investigates whether oil spill was result of criminal activity. KCBXfm. Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 9 листопада 2018.
  78. ↑ Smith, Doug; Mejia, Brittny (17 травня 2016). Pipeline company indicted in 2015 Santa Barbara County oil spill. Los Angeles Times. Los Angeles, California: Tronc. Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 9 листопада 2018.
  79. ↑ Brown, Lincoln (1 червня 2016). California Issues Subpoenas To Oil And Gas Companies In Price-Fixing Probe. OilPrice.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 9 листопада 2016.
  80. ↑ Kamala Harris to announce U.S. Senate bid Tuesday. CNN. 12 січня 2015. Архів оригіналу за 13 січня 2015. Процитовано 12 січня 2015.
  81. ↑ Mehta, Seema (13 січня 2015). Kamala Harris launches U.S. Senate bid, begins raising money. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 13 січня 2015. Процитовано 13 січня 2015.
  82. ↑ Cadelago, Christopher (6 квітня 2015). Kamala Harris raises $2.5 million for U.S. Senate run. The Sacramento Bee. Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  83. ↑ Kamala Harris receives California Democratic Party endorsement. The Sacramento Bee. 27 лютого 2016. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  84. ↑ Artz, Matthew (27 лютого 2016). Kamala Harris wins state Democratic Party's endorsement. The Mercury News. Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 16 березня 2019.
  85. ↑ Willon, Phil (23 травня 2016). California Gov. Jerry Brown backs Kamala Harris for U.S. Senate. Архів оригіналу за 16 березня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  86. ↑ Willon, Phil (19 липня 2016). Obama, Biden endorse Kamala Harris for U.S. Senate. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 19 липня 2016. Процитовано 19 липня 2016.
  87. ↑ Myers, John (8 червня 2016). Two Democrats will face off for California's U.S. Senate seat, marking first time a Republican will not be in contention. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 12 грудня 2016. Процитовано 16 березня 2019.
  88. ↑ Live California election results. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 9 листопада 2016.
  89. ↑ Willon, Phil (10 листопада 2016). Newly elected Kamala Harris vows to defy Trump on immigration. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 5 квітня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  90. ↑ Willon, Phil (1 грудня 2016). Essential Politics November archives. Los Angeles Times. ISSN 0458-3035. Архів оригіналу за 17 грудня 2016. Процитовано 20 грудня 2016.
  91. ↑ Brown taps Becerra as next state attorney general. ABC7 Los Angeles. 1 грудня 2016. Архів оригіналу за 4 грудня 2016. Процитовано 20 грудня 2016.
  92. ↑ Sen. Kamala Harris speaks out against Betsy DeVos as part of Democrats' 24-hour blitz on Senate floor. Los Angeles Times. 6 лютого 2017. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 16 березня 2019.
  93. ↑ Sen. Kamala Harris: ‘You Deserve An Attorney General Who Recognizes The Full Human Quality Of All People’. newsone.com. 8 лютого 2017. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 16 березня 2019.
  94. ↑ Taking on Trump puts Kamala Harris in spotlight. San Francisco Chronicle. 19 лютого 2017. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 16 березня 2019.
  95. ↑ Cockerham, Sean (2 березня 2017). Kamala Harris calls on attorney general to resign over contacts with the Russians. Sacramento Bee. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 16 березня 2019.
  96. ↑ Sullivan, Bartholomew D. (14 березня 2017). Sen. Kamala Harris: ACA repeal involves 'moral values'. USA Today. Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 16 березня 2019.
  97. ↑ Jalonick, Mary Clare (7 червня 2017). Harris Reminded to Be Respectful During Intel Hearing. U.S. News & World Report. Washington, D.C. Associated Press. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 16 березня 2019.
  98. ↑ Finnegan, Michael (14 червня 2017). Sen. Kamala Harris leaves Sessions 'nervous' in interrogation over his refusal to disclose conversations with Trump. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  99. ↑ Johnson, Victoria (16 січня 2018). Kamala Harris Calls Bullsh*t on Homeland Security Secretary for Supporting Trump's Alleged 'Sh*thole' Remarks. Complex. Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 9 листопада 2018.
  100. ↑ Coldewey, Devin (10 квітня 2018). Sen. Harris puts Zuckerberg between a rock and a hard place for not disclosing data misuse. Techcrunch. Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 9 листопада 2018.
  101. ↑ Stanton, Sam; McGough, Mike; Yoon-Hendricks, Alex (26 жовтня 2018). Suspicious package in Sacramento addressed to Sen. Kamala Harris, sources say. The Sacramento Bee. Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 9 листопада 2018.
  102. ↑ SCHUMER ANNOUNCES UPDATED SENATE DEMOCRATIC COMMITTEE MEMBERSHIPS FOR THE 115TH CONGRESS, 2nd SESSION | Senate Democratic Leadership. www.democrats.senate.gov. Архів оригіналу за 10 січня 2018. Процитовано 10 січня 2018.
  103. ↑ Analysis | The top 15 Democratic presidential candidates for 2020, ranked. The Washington Post. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 10 липня 2018.
  104. ↑ Beckett, Lois (22 липня 2017). Kamala Harris: young, black, female – and the Democrats' best bet for 2020?. The Guardian. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 10 липня 2018.
  105. ↑ Cillizza, Chris; Enten, Harry (12 листопада 2018). Why Kamala Harris is the new Democratic frontrunner. CNN. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 22 листопада 2018.
  106. ↑ Reston, Maeve (21 січня 2019). Kamala Harris to run for president in 2020. CNN. Архів оригіналу за 5 жовтня 2020. Процитовано 21 січня 2019.
  107. ↑ Kamala Harris raises $1.5 million in first 24 hours; ties record set by Sanders in 2016. Архів оригіналу за квітень 27, 2019. Процитовано 23 січня 2019.
  108. ↑ Bernie Sanders raises 6 million in first 24 hours of campaign. Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019.
  109. ↑ У США ще один кандидат в президенти від демократів підтримав Байдена. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 8 березня 2020.
  110. ↑ Joe Biden chooses Kamala Harris as his running mate. РБК-Украина (англ.). Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  111. ↑ Puzder, Andy (11 серпня 2020). Камала Гарріс, радикальний вибір Байдена, сигналізує про погані новини для американських робітників та економічного відновлення. FOXBusiness (амер.). Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  112. ↑ Joe Biden picks Kamala Harris as running mate. BBC News (en-GB) . 11 серпня 2020. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 11 серпня 2020.
  113. ↑ US reacts as Biden reveals vice-presidential pick. BBC News (en-gb) . Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 11 серпня 2020.
  114. ↑ Kamala Harris's Ratings and Endorsements. VoteSmart.com. 15 липня 2018. Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  115. ↑ Herndon, Astead (21 січня 2019). Kamala Harris Joins Democratic Presidential Field. The New York Times. Архів оригіналу за 21 січня 2019. Процитовано 21 січня 2019. But like many Democrats, she has sought to align herself with the party’s leftward drift in recent years, proclaiming her support for “Medicare for All” and, after an initial hesitation, disavowing most corporate donations and embracing the legalization of recreational marijuana, which Ms. Harris once rebuffed.
  116. ↑ Folley, Aris (10 травня 2018). Kamala Harris backs Booker bill to legalize marijuana. The Hill. Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 9 серпня 2018.
  117. ↑ Michael Liszewski (28 червня 2018). Unprecedented Action in Congress Sends Signals that Ending Federal Marijuana Prohibition Could Finally Become Reality. Drug Policy Alliance. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  118. ↑ Tim Redmond (9 листопада 2009). Give Kamala Harris credit for integrity. The San Francisco Bay Guardian. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 5 квітня 2013.
  119. ↑ а б San Francisco District Attorney Kamala Harris. Californiascapitol.com. 15 квітня 2009. Архів оригіналу за 20 листопада 2010. Процитовано 18 листопада 2010.
  120. ↑ а б CCFAJ-Report-final.pdf (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 листопада 2010. Процитовано 18 листопада 2010.
  121. ↑ Lora, Maya (2 серпня 2018). Dems push FEMA on housing help for displaced Puerto Ricans. The Hill. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 16 березня 2019.
  122. ↑ Burke, Michael. Senate Dems introduce bill to prevent Trump from using disaster funds to build wall. The Hill. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 15 січня 2021.
  123. ↑ KGO/ABC 7's View from the Bay's Interview with Kamala Harris on Truancy Rates. Архів оригіналу за 14 серпня 2009. Процитовано 18 листопада 2010.
  124. ↑ Kamala Harris on the Today Show. Архів оригіналу за 16 листопада 2010. Процитовано 18 листопада 2010.
  125. ↑ Bipartisan group of lawmakers backs new election security bill. The Hill. 21 грудня 2017. Архів оригіналу за 16 січня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  126. ↑ Johnson, Jason B. (1 червня 2005). SAN FRANCISCO / D.A. creates environmental unit / 3-staff team takes on crime mostly affecting the poor. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 20 січня 2012. Процитовано 20 серпня 2010.
  127. ↑ Protecting the Environment. Архів оригіналу за жовтень 11, 2011. Процитовано 3 жовтня 2011.
  128. ↑ Kamala Harris on Gun Control. ontheissues.org. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017.
  129. ↑ Kamala D. Harris. D.C. v. Heller Amici Curiae brief of District Attorneys in support of Petitioners (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 січня 2010. Процитовано 2 березня 2008.
  130. ↑ State Appellate Panel Strikes Down SF Handgun Ban. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 19 квітня 2017.
  131. ↑ McKinley, Jesse (12 листопада 2006). Immigrant Protection Rules Draw Fire. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 16 березня 2019.
  132. ↑ York, Anthony (5 жовтня 2010). Attorney general debate: The Arizona immigration law. LA Times Blogs - PolitiCal (амер.). Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  133. ↑ Raw footage: Gay Marriage Resumes in California. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 16 березня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  134. ↑ Neidig, Harper (21 вересня 2017). Senate Dems ask FCC to delay net neutrality repeal. The Hill. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 16 березня 2019.
  135. ↑ Garchik, Leah (7 квітня 2010). California Attorney General Kamala Harris engaged. San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 17 квітня 2014. Процитовано 17 квітня 2014.
  136. ↑ Douglas C. Emhoff. Venable LLP. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 16 березня 2019.
  137. ↑ David Siders (25 серпня 2014). Kamala Harris grew up idolizing lawyers. The Sacramento Bee. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 16 березня 2019.
  138. ↑ California Attorney General Kamala Harris marries fellow lawyer. The Mercury News. 26 серпня 2014. Архів оригіналу за 17 березня 2017. Процитовано 16 березня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Камала Гарріс
Юридичні посади
Попередник
Теренс Голлінан 		Окружний прокурор Сан-Франциско
2004—2011 роки 		Наступник
Джордж Гаскон
Попередник
Джеррі Браун 		Генеральний прокурор Каліфорнії
2011—2017 роки 		Наступник
Кетлін Кенелі
Партійні політичні посади
Попередник
Барбара Боксер 		Демократичний кандидат у Сенат від Каліфорнії
(Клас 3)
2016 		найсучасніший
Сенат США
Попередник
Барбара Боксер 		Сенатор США (клас 3) з Каліфорнії
2017 — 2021
На посаді разом з: Даян Файнстайн 		Алекс Паділья
Instagram (англ.) · Instagram (англ.) · Facebook (англ.) · Facebook (англ.) · Facebook (англ.) · Сабреддіт (англ.) · Twitter (англ.) · Twitter (англ.)
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Вікісховище · Apple Music · C-SPAN · Last.fm · YouTube (англ.) · YouTube (англ.)
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Президент та Віцепрезидент:
Секретарі (міністри)
Державний секретар
(Міністр закордонних справ)		Ентоні Блінкен (2021—)
Генеральний прокурор
(Міністр юстиції)		Меррік Гарланд (2021—)
ВетеранівДеніс Мак-Дона (2021—)
Внутрішніх справДеб Гааланд (2021—)
ЕнергетикиДженніфер Ґренголм (2021—)
Житла і міського розвиткуМарсія Фадж (2021—)
Національної безпекиАлехандро Майоркас (2021—)
ОборониЛлойд Остін (2021—)
ОсвітиМіґель Кардона (2021—)
Охорони здоров'я і соціальних службХав'єр Бесерра (2021—)
ПраціМарті Волш (2021—2023)
Джулі Су (в. о.) (2023—)
Сільського господарстваТом Вілсек (2021—)
ТоргівліДжина Раймондо (2021—)
ТранспортуПіт Буттіджедж (2021—)
ФінансівДжанет Єллен (2021—)
Посадовці рівня секретаря
Голова адміністрації Білого дому Рон Клейн (2021—2023)
Джефф Зінтс (2023—)
Торговий представникКетрін Тай (2021—)
Директор Національної розвідкиЕвріл Гейнс (2021—)
Представник США в ООНЛінда Томас-Грінфілд (2021—)
Директор Управління менеджменту та бюджету Шаланда Янг (2021—)
Директор Центрального
розвідувального управління		Вільям Джозеф Бернс (2021—)
Адміністратор Агентства охорони
навколишнього середовища		Майкл Ріган (2021—)
Адміністратор Адміністрації малого бізнесуІзабель Ґузман (2021—)
XVIII століття
Джон Адамс (1789—1797) • Томас Джефферсон (1797—1801)
XIX століття
Аарон Берр (1801—1805) • Джордж Клінтон (1805—1812) • Елбридж Геррі (1813—1814) • Деніел Томпкінс (1817—1825) • Джон Колдвелл Келхун (1825—1832) • Мартін ван Бюрен (1833—1837) • Річард Ментор Джонсон (1837—1841) • Джон Тайлер (1841) • Джордж Даллас (1845—1849) • Міллард Філлмор (1849—1850) • Вільям Руфус Кінг (1853) • Джон Кебелл Брекінрідж (1857—1861) • Ганнібал Гемлін (1861—1865) • Ендрю Джонсон (1865) • Шайлер Колфакс (1869—1873) • Генрі Вілсон (1873—1875)• Вільям Елмон Вілер (1877—1881) • Честер Алан Артур (1881) • Томас Гендрікс (1885) • Леві Мортон (1889—1893) • Едлай Стівенсон (1893—1897) • Гаррет Гобарт (1897—1899)
XX століття
Теодор Рузвельт (1901) • Чарлз Фербенкс (1905—1909) • Джеймс Шерман (1909—1912) • Томас Маршалл (1913—1921) • Калвін Кулідж (1921—1923) • Чарлз Доз (1925—1929) • Чарлз Кертіс (1929—1933) • Джон Гарнер (1933—1941) • Генрі Воллес (1941—1945) • Гаррі Трумен (1945) • Олбен Барклі (1949—1953) • Річард Ніксон (1953—1961) • Ліндон Джонсон (1961—1963) • Г'юберт Гамфрі (1965—1969) • Спіро Агню (1969—1973) • Джеральд Форд (1973—1974) • Нельсон Рокфеллер (1974—1977) • Волтер Мондейл (1977—1981) • Джордж Герберт Вокер Буш (1981—1989) • Ден Квейл (1989—1993) • Альберт Гор (1993—2001)
XXI століття
Дік Чейні (2001—2009) • Джо Байден (2009—2017) • Майк Пенс (2017—2021) • Камала Гарріс (з 2021)
ID:    Крейпо (Р)    Ріш (Р)
IA:    Грасслі (Р)    Ернст (Р)
AL:    Брітт (Р)    Табервілл (Р)
AK:    Меркавскі (Р)    Салліван (Р)
AZ:    Сінема (Н)    Келлі (Д)
AR:    Бузмен (Р)    Коттон (Р)
WY:    Баррассо (Р)    Люмміс (Р)
WA:    Мюррей (Д)    Кантвелл (Д)
VT:    Сандерс (Н)    Велч (Д)
VA:    Ворнер (Д)    Кейн (Д)
WI:    Джонсон (Р)    Болдвін (Д)
HI:    Шац (Д)    Хіроно (Д)
DE:    Карпер (Д)    Кунс (Д)
GA:    Оссофф (Д)    Ворнок (Д)
WV:    Менчин (Д)    Мур-Капіто (Р)
IL:    Дурбін (Д)    Дакворт (Д)
IN:    Янг (Р)    Браун (Р)
CA:    Файнштайн (Д)    Падія (Д)
KS:    Моран (Р)    Маршалл (Р)
KY:    Макконнелл (Р)    Пол (Р)
CO:    Беннет (Д)    Гікенлупер (Д)
CT:    Блюменталь (Д)    Мерфі (Д)
LA:    Кессіді (Р)    Кеннеді (Р)
MA:    Воррен (Д)    Маркі (Д)
ME:    Коллінз (Р)    Кінг (Н)
MD:    Кардін (Д)    Ван Голлен (Д)
MN:    Клобушар (Д)    Сміт (Д)
MS:    Вікер (Р)    Гайд-Сміт (Р)
MO:    Гоулі (Р)    Шмітт (Р)
MI:    Стабенау (Д)    Пітерс (Д)
MT:    Тестер (Д)    Дейнс (Р)
NE:    Фішер (Р)    Рікеттс (Р)
NV:    Кортес Масто (Д)    Розен (Д)
NH:    Шахін (Д)    Гассен (Д)
NJ:    Менендес (Д)    Букер (Д)
NY:    Шумер (Д)    Джиллібранд (Д)
NM:    Гайнрік (Д)    Лухан (Д)
OH:    Браун (Д)    Венс (Р)
OK:    Ленкфорд (Р)    Маллін (Р)
OR:    Вайден (Д)    Мерклі (Д)
PA:    Кейсі (Д)    Феттерман (Д)
SD:    Тун (Р)    Раундз (Р)
SC:    Грем (Р)    Скотт (Р)
ND:    Говен (Р)    Крамер (Р)
NC:    Тілліс (Р)    Бадд (Р)
RI:    Рід (Д)    Вайтгаус (Д)
TN:    Блекберн (Р)    Гагерті (Р)
TX:    Корнин (Р)    Круз (Р)
FL:    Рубіо (Р)    Скотт (Р)
UT:    Лі (Р)    Ромні (Р)
1927—1950
1951—1975
1976—2000
2001–сьогодення
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Камала_Гарріс&oldid=40590111