Канал Іртиш-Карамай-Урумчі — Вікіпедія

Координати: 47°14′01″ пн. ш. 88°28′42″ сх. д. / 47.233611111138777972° пн. ш. 88.47833333336077999° сх. д.

Канал Іртиш-Карамай-Урумчі (спрощ.: 引额济克(乌)工程; піньїнь: Yǐn-É-jì-Kè (Wū) gōngchéng), також відомий як Проект 635 (спрощ.: 635工程; піньїнь: 635 gōngchéng; літ.: 'Project 635')^[1] — один з провідних іригаційних каналів в північній частині Синьцзян-Уйгурського автономного округу, Китай. Каналом транспортується вода з річки Чорний Іртиш (сточище Північного Льодовитого океану) у кілька сухих закритих басейнів у північно-центральному Синьцзяні, де вода використовується для зрошення та загального користування населення і промисловості. Згідно проекту, канал має допомогти зі зрошенням 140 000 га землі^[1] і забирати до 4 млн м³ води з Чорного Іртишу^[2] Одним з провідних споживачів води каналу є нафтова промисловість навколо міста Карамай^[1]

Історія[ред. | ред. код]

У середині 20-го століття в СРСР активно обговорювалася ідея перенаправлення певної кількості води Іртиша для іригації Центральної Азії. Але основна частина радянського проекту повороту північних річок не була реалізована, і лише в центральному Казахстані було побудовано досить незначний канал Іртиш — Караганда. Проте Чорний Іртиш прямує тереном Китаю, і китайський уряд ініціював, у 1990-х роках, масштабний проект використання води цієї річки в китайській частині Центральної Азії, тобто Сіньцзяні. Проект був схвалений всіма відповідними органами до 2000 року^[3] і незабаром після цього почалися будівельні роботи. Вода досягла міста Карамай у 2008 році.

Опис[ред. | ред. код]

Головний Магістральний канал[ред. | ред. код]

Головний Магістральний канал (总干渠) (як складова частина каналу Іртиш-Карамай-Урумчі) має 134 км завдовжки і починається з греблі на Чорному Іртишу, у точці 47°14′01″ пн. ш. 88°28′42″ сх. д. / 47.233615° пн. ш. 88.478394° сх. д. / 47.233615; 88.478394, у повіті Фухай Алтайської префектури. Головний Магістральний канал прямує головним чином у південному і південно-західному напрямку, до річки Булган-Гол.

Магістральний канал перетинає річку Булган-Гол акведуком у точці на 46°36′00″ пн. ш. 87°57′00″ сх. д. / 46.60000° пн. ш. 87.95000° сх. д. / 46.60000; 87.95000. У точці 46°31′04″ пн. ш. 87°56′15″ сх. д. / 46.51778° пн. ш. 87.93750° сх. д. / 46.51778; 87.93750 Головний Магістральний канал розгалужується на: Західний Магістральний канал (西干渠), що прямує до Карамаю, і Східний Магістральний канал (东干渠), що прямує до Урумчі.

Західний Магістральний канал[ред. | ред. код]

Від точки біфуркації Західний Магістральний канал прямує у південно-західному напрямку, огинаючи гори, що обмежують північно-західні околиці Джунгарського басейну. Західний Магістральний канал перетинає річку Байян акведуком у точці 46°07′45″ пн. ш. 85°25′35″ сх. д. / 46.12917° пн. ш. 85.42639° сх. д. / 46.12917; 85.42639, вгору за течією від району Орку (Карамай). Також побудовано водосховище для часткового водоскиду води з каналу в річку Байян, (46°07′45″ пн. ш. 85°25′40″ сх. д. / 46.12917° пн. ш. 85.42778° сх. д. / 46.12917; 85.42778), тим самим покращуючи ситуацію водопостачання в районі Орку, і підтримуючи стабільний рівень води в озері Айлик.^[4]

Канал закінчується у водосховище Айкула (кит. 阿依库勒水库, 45°34′20″ пн. ш. 84°51′20″ сх. д. / 45.57222° пн. ш. 84.85556° сх. д. / 45.57222; 84.85556), на південь від центру міста Карамай.

На каналі також побудовані водосховища:

Фенчен (Fengcheng) на північ від Орку (46°13′00″ пн. ш. 85°39′00″ сх. д. / 46.21667° пн. ш. 85.65000° сх. д. / 46.21667; 85.65000);
У районі Байцзяньтань (45°43′00″ пн. ш. 85°07′22″ сх. д. / 45.71667° пн. ш. 85.12278° сх. д. / 45.71667; 85.12278);
Саньпін (Sanping, кит. 三平水库) у Карамай (45°40′00″ пн. ш. 84°58′00″ сх. д. / 45.66667° пн. ш. 84.96667° сх. д. / 45.66667; 84.96667)

Східний Магістральний канал[ред. | ред. код]

Від точки біфуркації Східний Магістральний канал, завдовжки 420 км, майже відразу переходить у тунель Діншань (Dingshan Tunnel, спрощ.: 顶山隧洞) завдовжки 7,415 m (портали у точках 46°30′55″ пн. ш. 87°56′14″ сх. д. / 46.51528° пн. ш. 87.93722° сх. д. / 46.51528; 87.93722 й 46°22′53″ пн. ш. 87°56′37″ сх. д. / 46.38139° пн. ш. 87.94361° сх. д. / 46.38139; 87.94361). Після виходу на земну поверхню канал прямує у південному напрямку через майже безлюдну пустелю Дзосотин-Елісун і досягає передгір'їв Тянь-Шаню у точці 44°32′18″ пн. ш. 88°17′09″ сх. д. / 44.53833° пн. ш. 88.28583° сх. д. / 44.53833; 88.28583 біля міського повіту Фукан.

На каналі побудовані невеликі водосховища у точках

Критика[ред. | ред. код]

Проект 635 зазнав нищівної критики з боку Росії і Казахстану, чиїм тереном у пониззі прямує Іртиш. Скорочення стоку на 4 млн м³ може залишити без потрібної води весь Іртишський каскад ГЕС, канал Іртиш — Караганда та мільйонний Омськ.

Див. також[ред. | ред. код]

Південь-Північ (водно-транспортний проєкт)

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б ^в Sievers, Eric W. (2002), Transboundary Jurisdiction and Watercourse Law: China, Kazakhstan and the Irtysh (PDF), Texas International Law Journal, 37 (1), архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2013, процитовано 18 жовтня 2013
↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2013. Процитовано 18 жовтня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ 引额济克(乌)工程: 635工程. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 18 жовтня 2013.
↑ Yao, Yonghui; Li, Huiguo (2010), Tectonic geomorphological characteristics for evolution of the Manas Lake, JOURNAL OF ARID LAND, 2 (3): 167−173, архів оригіналу за 26 лютого 2021, процитовано 18 жовтня 2013

[sievers-1] а ^б ^в Sievers, Eric W. (2002), Transboundary Jurisdiction and Watercourse Law: China, Kazakhstan and the Irtysh (PDF), Texas International Law Journal, 37 (1), архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2013, процитовано 18 жовтня 2013

[2] Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2013. Процитовано 18 жовтня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[3] 引额济克(乌)工程: 635工程. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 18 жовтня 2013.

[arid-4] Yao, Yonghui; Li, Huiguo (2010), Tectonic geomorphological characteristics for evolution of the Manas Lake, JOURNAL OF ARID LAND, 2 (3): 167−173, архів оригіналу за 26 лютого 2021, процитовано 18 жовтня 2013

[1]

[2]

[3]

[4]