French
DeutschКапорін Євген Васильович — Вікіпедія
| Євген Капорін | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Капорін Євген Васильович | |||
| Народився | 11 лютого 1986 (38 років) Суми, Українська РСР, СРСР | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | актор телеведучий | |||
| Alma mater | Київська муніципальна академія естрадного та циркового мистецтв | |||
| IMDb | ID 5681269 | |||
| Нагороди та премії | ||||
| Володар Гран-прі міжнародного конкурсу гумору і сатири м. Одеса. | ||||
| | ||||
Євге́н Васи́льович Капо́рін (нар. 11 лютого 1986, Суми, Українська РСР) — український телеведучий та актор театру і кіно. Володар Гран-прі міжнародного конкурсу гумору і сатири м. Одеса.
Життєпис[ред. | ред. код]
Євген Капорін народився 11 лютого 1986 року в місті Суми.
У 2007 році закінчив Київську муніципальну академію естрадного та циркового мистецтв (актор естради і кіно), майстерня Д.В.Бабаева і В.А. Лісенбарта.
Ведучий телепрограми «Індіго» на каналі «UA:Перший».
Неодружений[1].
Культурні погляди[ред. | ред. код]
Активний прихильник та захисник використання російської мови в Україні[2].
Театральні роботи[ред. | ред. код]
- «Павлик Морозов» Леся Подерев'янського, постановка Андрія Крітенка — Павлик Морозов
- «Сни Васіліси Єгорівни» Леся Подерев'янського, постановка Андрія Крітенка — Йорик (2012)
- «Андрій Ворхола. Вигадка» — Енді Ворхол
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Проект | Роль |
|---|---|---|
| 2019 | Папік | товариш мецената |
| 2018 | СОТКА | Леопольд — головна роль |
| 2016 | Село на мільйон | Коля — головна роль |
| 2016 | Підкидні | Євген |
| 2016 | Квадрати (короткометражний) | |
| 2016 | Агенти справедливості | |
| 2016 | Недотуркані | Ігор Васильович Жуйвода, депутат-син — головна роль |
| 2016 | Громадянин Ніхто | син Коновалова |
| 2016 | 25-а година | Степнов-молодший |
| 2015 | Володимирська, 15 | Антон |
| 2015 | Лінгвістка (короткометражний) | |
| 2014 | Особиста справа | Сергій Баришніков |
| 2014 | Лабіринти долі | Роман |
| 2014 | До побачення, хлопчики | Чернов, взводний |
| 2014 | Горчаков | Михайло |
| 2013 | Тариф «Щаслива сім'я» | Слава Заремба, однокласник Ніни, підприємець[3] |
| 2013 | Пастка | продавець зброї |
| 2013 | Загублене місто | Влад[4] |
| 2012 | Свати-6 | Льоха |
| 2012 | Смерть шпигунам. Прихований ворог | вартовий біля складу |
| 2012 | Порох і дріб | Андрій Храмов, син голови Фонду ветеранів |
| 2012 | Лист очікування | епізод |
| 2012 | Жіночий лікар | Вова Жевакін, бойфренд Лялі |
| 2012 | Джамайка | лікар |
| 2012 | Історії графомана | Вова |
| 2012 | Повернення Мухтара-8 | поліцейський |
| 2011 | Анна Герман | волейболіст |
| 2011 | Свати-5 | Льоха |
| 2011 | Небесні родичі | співак |
| 2011 | Моє нове життя | Артур |
| 2011 | Екстрасенси-детективи | Марк Арнтгольц |
| 2011 | Дід | Андрій, правнук Львова |
| 2011 | Повернення Мухтара-7 | аранжувальник |
| 2010 | Єфросинія | Сашок (Немає в титрах) |
| 2010 | Сусіди | Олексій Поліщук, син Петра і Світлани |
| 2010 | Маршрут милосердя | епізод |
| 2010 | Брат за брата | Льоша Воробйов |
| 2009 | Повернення Мухтара-6 | Олег Вєтров/дід Мороз/міліціонер |
| 2009 | Чужі душі | продавець |
| 2009 | По закон | Сергій Семенович |
| 2008 | Рідні люди | студент, друг Андрія |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Євген Капорін: «У семирічному віці на відео заявив: хочу стати актором. І слова дотримав». Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ російська мова – це не мова путіна, – чому актор Євген Капорін не переходить на українську. 24 Канал. 14 серпня 2022. Архів оригіналу за 6 грудня 2022. Процитовано 15 жовтня 2023.
- ↑ Тариф «Щаслива сім'я». Архів оригіналу за 16 червня 2017. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ Прес-реліз щодо виходу в прокат трилера «Загублене місто» (укр.) . «Державне агентство України з питань кіно». 23 вересня 2015. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 29 вересня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- Євген Капорін на сайті IMDb (англ.)
|
