Кара Давут-паша — Вікіпедія

Кара́ Даву́т-паша́ (тур. Kara Davut Paşa; бл. 1570, Боснійський санджак — 18 січня 1623, Стамбул) — османський державний діяч. За правління султана Мустафи I був Капудан-пашею (1618—1620) та Великим візиром (1622) Османської імперії. Брав участь у вбивстві султана Османа II.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Боснійському санджаці^[1]. Здобув освіту в Ендеруні, палацовому центрі підготовки в султанському палаці Топкапи в Стамбулі, оскільки потрапив до Османської імперії по девшірме. За султана Мехмеда III служив чухадаром (виночерпієм) і сторожем ворот в султанському палаці. Після смерті султана Мехмеда III, 1604 року був призначений на посаду бейлербея Румелії, але вже у 1605 році його перевели на посаду бейлербея Анатолії.

Брав участь в придушенні повстання джелялі, в Османсько-перській війні 1612 року, а також в Польсько-турецькій війні в 1621 році (Хотинська війна). У 1618 році був призначений капудан-пашею замість Гюзельдже Алі-паши^[2]. Одружився із сестрою Мустафи I і таким чином став зятем Османської династії. 26 лютого 1618 року Мустафу I скинули з престолу, на користь його племінника Османа II, і знову ув'язнили в кафес.

Заколот і смерть Османа II[ред. | ред. код]

19 травня 1622 розпочався яничарський заколот, ініціатором якого став Кара Давут-паша. Заколотники звільнили Мустафу I з кафесу та проголосили його новим султаном. Оскільки, у султана Мустафи I були психічні розлади, як регент, замість нього правила його мати — Халіме Султан та великий візир Давут-паша. Вони не могли залишити Османа II живим, адже він загрожував би і без того хиткій владі Мустафи I. Османа II кинули до в'язниці Едікуле і 20 травня 1622 року жорстоко вбили^[3]. Перед цим султана піддали вселюдному приниженню. Туга Челебі (Солак Хусейн) був свідком багатьох описуваних ним подій служив кятібом (писар, секретар) султанського дивану^[4], так описує ті події: «коли султана Османа посадили на коня біля палацу аги, його повезли, піддаючи публічній нарузі. Якщо повторити образи, звинувачення і брутальну лайку, звернену до нього в дорозі, то будь-яка людина засмутиться»^[5]. Письменник і сучасник Давута-паши, Евлія Челебі, так пише про це вбивство:

Під час вечірньої молитви прийшли садразам [Давуд-паша], його кетхюда і джебеджібаші [голова корпусу зброярів], [щоб] вбити султана Османа. Вони стали накидати на нього аркан, але султан Осман, будучи міцним юнаком, мужньо чинив опір, тоді бандит-сипахи на ім'я Кіліндер Угрусу стиснув мошонку султана і той тут же віддав Богу душу^[6].

Евлія Челебі не згадує про участь Давуда-паші безпосередньо у вбивстві^[7], а пише, що султан «був кинутий у візок і задушений борцем Біньязом в Едікуле. Джебеджібаші відрізав одне з його вух і відніс його з новиною про смерть Османа Давуд-паші», який потім доставив його Халіме Султан.

Смерть[ред. | ред. код]

Так як Халіме Султан призначила Давута-пашу великим візиром Османської імперії він зосередив у своїх руках сильну владу. Після вбивства султана Османа II в країні розрісся конфлікт між яничарами та сипахами. Бейлербей Ерзуруму Абаза Ахмед-паша бажав помститися за вбивство султана Османа II та здійснив заколот, внаслідок якого його усунули з посади. В імперії виникла політична нестабільність. Мати султана Халіме Султан спробувала погасити конфлікт, знявши Кара Давута-пашу з посади великого візира, на якій він пробув менше місяця. Однак бунтівники не заспокоювалися, і в грудні до них приєдналися сипахи. На початку січня наступного року на засіданні ради дивану візирі бурхливо вимагали страти вбивць Османа II. Яничари зібралися в дивані і заявили:

Спершу планувалося заточити султана Османа в Едікуле; якщо ж його хотіли вбити, то треба було вбити, а не кидати до в'язниці. Ми тепер не можемо перебувати в наших вілаєтах; [«Ви вбили свого падишаха»], — кажуть нам і паплюжать за це. Ми і хочемо запитати нашого падишаха, хто саме став причиною вбивства.

Султан Мустафа клявшись богом, заявив, що не давав згоди на вбивство. Водночас у столиці яничари спіймали кількох учасників вбивства колишнього султана. Давуд-паша втік. Через кілька днів ага з почту Давуда, за нагороду видав місце, де той ховається. Так його і знайшли в одному селі на сіннику. Пашу посадили в казарму капиджі, а на наступний день в султанському дивані було вирішено обезголовити його. Того вечора дружина Давуда — рідна сестра падишаха — звернулася до нього з проханням врятувати її чоловіка, але він рішення не змінив. Втративши надію на падишаха, було вирішено врятувати Давуда-пашу, підкупивши яничарський полк. У старих казармах у приміщенні 43-й роти зібралося близько сотні яничар, певну кількість людей надали і сипахи. У ту ніч, давши катові багато золота, вони попросили його не поспішати з виконанням своєї справи. Нарешті приготування були закінчені, і на наступний день у султанському дивані зібралося багато людей. А ввечері згадані особи, підкуплені минулої ночі, зібралися близько слуг дивана. Давуд-пашу тоді ж вивели з казарми капиджі і повели на місце страти для виконання вироку. Вийшовши вперед кат, знехотя і неквапливо зняв з голови Давуд-паші тюрбан, він то засукував рукава, то, витягував меч і витирав об свій фартух. У цей момент садразам Гюрджієв Мехмед-паша послав мухзир-агу, наказавши:

Нехай негайно виконає розпорядження султана і відрубає голову.

Коли мухзир прийшов, ката на місці не було, і він став чекати його. Коли кат з'явився, на питання, де він був, відповів так: «Ходив за іншим мечем». На наказ мухзира: «Швидко виконуй свою справу!» — кат сказав: «Це наказ падишаха» — і витягнув меч із піхов. Провівши [ним] по голові Давуда-паші, він уже приготувався відсікти йому голову, як ті, хто був підкуплений, закричали: «Почекай, не рубай!», А інша частина натовпу вимагала: «Негайно рубай!» Поки серед яничарів розгоралась суперечка, підкуплені люди, скориставшись цією плутаниною, вивели звідти Давуда. Оскільки прихильники Давуда були поруч, вони доставили його в Орта Джамі і послали до палацу Давуда-паші людину з радісною звісткою і з проханням надіслати тюрбан і новий одяг. Коли султан почув, що пашу вивезли, прийшов у лють. З палацу надійшло розпорядження:

Азі яничар виступити разом з усім своїм полком і доставити Давуда-пашу з Орта Джамі в Едікуле.

Після цього, солдати забрали Давуда-пашу з Орта Джамі, посадили на гарбу, доставили і заточили в Едікуле. Цікаво, що гарба, в яку його посадили, була тією самою, на якій султана Османа везли в Едікуле, і візник гарби був той же самий. Вночі до Едікуле прибув кетхуда капиджі Ахмед-ага. Він задушив Давуда-пашу в тій кімнаті, де вбили султана Османа. Труп поклали на гарбу і доставили до палацу^[5]. Через план втечі Давута, 8 січня стратили співучасників вбивства Османа II^[8].

18 січня 1623 року Кара Давут-паша був страчений. Його тіло було поховано в Аксараї на кладовищі при мечеті Мурата-паші. У XIX столітті при розширенні дороги частина кладовища була знищена. Могила Давута-паші була розкрита, в ній виявився скелет без голови^[9].

У культурі[ред. | ред. код]

У турецькому історико-драматичному телесеріалі «Величне століття. Нова володарка» роль Давута-паші виконав Мустафа Устюндаг.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

• Uzunçarşılı, İsmail Hakkı. Osmanlı Tarihi III. Cilt, 2. Kısım, XVI. Yüzyıl Ortalarından XVII. Yüzyıl Sonuna kadar. — Ankara: Türk Tarih Kurumu, 1954. — С. 375—376. — ISBN 978-975-16-0010.
• Енциклопедія ісламу. — Лейден: Brill Publishers, 1991. — Т. II. — С. 183.
• Історія імперій з точки зору «етичної історіософії» (Османська імперія), Олександр Голубєв, закінчення. Початок у № 5 за 2008 [Архівовано 6 червня 2017 у Wayback Machine.]
• Лист посла Сулішовского [Архівовано 27 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Туга-Челебі. «Книга повчань» Востліт. [Архівовано 6 червня 2017 у Wayback Machine.]
• Evliya, Çelebi. Narrative of travels in Europe, Asia, and Africa, in the seventeenth century by Evliya Efendi. — London: Parbury, Allen, & co., 1834. — Т. 1. — С. 115. — 220 с.
• Sakaoğlu, Necdet (1999), Bu Mülkün Sultanları, İstanbul: Oğlak ISBN 975-329-299-6 say.232
• İhtifalcı M. Ziya Bey, «İstanbul ve Boğaziçi», say. 86