Карелія (історична область) — Вікіпедія

Історичний герб Карелії

Каре́лія (карел. і фін. Karjala, швед. Karelen, рос. Карелия, рос. дореф. Корелія) — історичний регіон на півночі східної Європи. Земля карелів, яка станом на початок XXI століття поділена між російськими Республікою Карелія, Ленінградською областю (Карельський перешийок) та двома регіонами Фінляндії: Південною Карелією та Північною Карелією.

Історія[ред. | ред. код]

Герб Республіки Карелія

1227 року Карелія приймає християнство за посередництвом Великого Новгорода, хоча набагато раніше і самостійно хрестилася карельська аристократія. Близькість Суомі не могла не призвести до появи католицької складової в історії Карелії. Частина карелів була навернута в католицизм. Пізніше, як це практикувалося в європейській історії, саме конфесійна ознака стала базовою для розподілу Карелії. За Нотеборзьким (Орешківським) договором між Швецією та Новгородом до складу Свенської Карелії увійшли додатково три округи — Саволак, Єскіс, Єгреля. Шведсько-карельський союз набув статусу національного в період монгольської навали до новгородських земель і тиску лівонського ордену на західні кордони Республіки.

Національний прапор Карелії

Під правлінням Російської імперії[ред. | ред. код]

Розподіл між Фінляндією та СРСР[ред. | ред. код]

Визначні пам'ятки[ред. | ред. код]

Кижі — один з найстаріших музеїв просто неба. На території острова містяться церква Воскресіння Лазаря з Муромського монастиря (XIV ст.) — найстародавніша дерев'яна церква, Преображенська — збудована в 1714 році дерев'яна церква із 22 банями, споруджена 1764 року дев'ятибанева Покровська.

Кижі занесено в Список пам'яток Всесвітньої культурної і природної спадщини ЮНЕСКО.[1]

Географія[ред. | ред. код]

Республіка міститься в північно-західній частині Росії. На півночі межує з Мурманською областю, на півдні — з Ленінградською і Вологодською областями, омивається на північному сході Білим морем. Довжина берегової лінії Білого моря — 630 км.

Основний рельєф республіки — горбкувата рівнина, що переходить на заході в Західно-Карельську височину. Дуже давно льодовик, відступаючи на північ, сильно змінив рельєф Карелії — з'явилася безліч моренних грядів, озерних улоговин.

Клімат м'який з достатком опадів, міняється на території Карелії від морського до континентального.

Населення[ред. | ред. код]

У теперішній час[коли?] населення Карелії зазнає значних змін у сторону русифікації та зменшення питомої ваги карелів як корінного етносу. Кожний перепис показує негативну тенденцію.

Культура[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Карелією на снігоходах і собаках / Сергій Чегодаєв // Український тиждень. — 2008. — № 3 (11) (18 січня).

Література[ред. | ред. код]

  • (рос.) Косменко А. П. Карельское народное искусство: изобразительное творчество. — Петрозаводск : Изд-во «Карелия», 1977. — 128 с.

Посилання[ред. | ред. код]