French
DeutschКарл Антон Евальд — Вікіпедія
| Карл Антон Евальд | |
|---|---|
| нім. Carl Anton Ewald | |
.jpg) | |
| Народився | 30 жовтня 1845[1][2] Берлін, Німецький союз[3] |
| Помер | 20 вересня 1915[2] (69 років) або 1915[4] Берлін, Німецька імперія[3] |
| Поховання | Südwestkirchhof Stahnsdorfd |
| Країна | .svg){kind=small} Німеччина |
| Діяльність | лікар, інтерніст, викладач університету, фізіолог |
| Галузь | гастроентерологія, фізіологія і медицина[4] |
| Заклад | HU Berlin |
| Вчене звання | професор[d] |
| Відомі учні | Ismar Isidor Boasd |
| Членство | Королівська академія наук і літератури в Гетеборзіd |
 Карл Антон Евальд у Вікісховищі | |
Карл Антон Евальд (нім. Carl Anton Ewald; 30 жовтня 1845, Берлін — 20 вересня 1915, там же) — німецький гастроентеролог і фізіолог.
Біографія[ред. | ред. код]
Евальд відомий своїми роботами з дослідження шлункового соку і тим, що запропонував використовувати гнучкий гумовий зонд для аспірації шлункового вмісту.
Евальд навчався в Берлінському університеті імені Гумбольдта, Гейдельберзькому університеті і Бонні. В 1870 році, в Берліні, отримав ступінь доктора медицини. З 1871 року — асистент відомого німецького клініциста Фрідріха Теодора Фрерикса (1819—1885). З 1882 року — екстраординарний професор Берлінського університету. З того ж року він став редактором «Берлінського клінічного тижневика» (нім. Berliner klinische Wochenschrift). З 1909 року — ординарний почесний професор.
1888 року він стає головним лікарем відділення внутрішніх хвороб в берлінському госпіталі Імператриці Августи[de]. Один з піонерів гастроентерології, Евальд зробив госпіталь Імператриці Августи центром з хвороб органів травлення.
Його ім'ям названий «пробний сніданок Евальда» (який також називають «пробним сніданком Боаса[en]-Евальда»), що використовується при дослідженні шлункового соку: 40 (або 200) г білого хліба або булки і 400 см куб. води або чаю. Заборонені масло, цукор, молоко і вершки. Вміст шлунка відкачується для дослідження через годину після прийому сніданку (1885).
Німецький гастроентеролог Исмар Ісидор Боас був одним з найбільш відомих учнів Евальда. Асистентом Евальда протягом декількох місяців 1887 року працював майбутній відомий американський гастроентеролог, професор Макс Ейнхорн, а в 1901-1902 роках — майбутній білоруський академік Федір Оскарович Гаусман.
Найважливіші праці[ред. | ред. код]
- «Beiträge zur Histologie und Physiologie der Speicheldrüsen des Hundes» (Берлін, 1870)
- «Die Lehre von der Verdanung. Einleitung in die Klinik der Verdauungkrankheiten» (ib., 1879; 3 изд., ib., 189 3)
- «Handbuch oder Ernährung des gesunden und kranken Menschen» (2 вид., 1895)
- «Die Krankheiten der Schildrüsen» (1896)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Who Named It?
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #116612797 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Czech National Authority Database
Джерела[ред. | ред. код]
- Эвальд, Карл-Антон // Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона : в 86 т. (82 т. і 4 дод). — СПб., 1890-1907.
- Who Named it? Biography: Carl Anton Ewald [Архівовано 17 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Geraghty E. M. Test Meals. The American Journal of Nursing, Vol. 32, No. 3 (Mar., 1932), pp. 297-300.
- Ногаллер А. Исмар Боас (1858-1938) — засновник клінічної гастроентерології. [Архівовано 15 листопада 2007 у Wayback Machine.] Нотатки з єврейської історії. Інтернет-журнал. № 11, 2002.
|
