Карл Антон Евальд — Вікіпедія

Карл Антон Евальд
нім. Carl Anton Ewald
Народився 30 жовтня 1845(1845-10-30)[1][2]
Берлін, Німецький союз[3]
Помер 20 вересня 1915(1915-09-20)[2] (69 років) або 1915[4]
Берлін, Німецька імперія[3]
Поховання Südwestkirchhof Stahnsdorfd
Країна  Німеччина
Діяльність лікар, інтерніст, викладач університету, фізіолог
Галузь гастроентерологія, фізіологія і медицина[4]
Заклад HU Berlin
Вчене звання професор[d]
Відомі учні Ismar Isidor Boasd
Членство Королівська академія наук і літератури в Гетеборзіd

CMNS: Карл Антон Евальд у Вікісховищі

Карл Антон Евальд (нім. Carl Anton Ewald; 30 жовтня 1845, Берлін20 вересня 1915, там же) — німецький гастроентеролог і фізіолог.

Біографія[ред. | ред. код]

Евальд відомий своїми роботами з дослідження шлункового соку і тим, що запропонував використовувати гнучкий гумовий зонд для аспірації шлункового вмісту.

Евальд навчався в Берлінському університеті імені Гумбольдта, Гейдельберзькому університеті і Бонні. В 1870 році, в Берліні, отримав ступінь доктора медицини. З 1871 року — асистент відомого німецького клініциста Фрідріха Теодора Фрерикса (18191885). З 1882 року — екстраординарний професор Берлінського університету. З того ж року він став редактором «Берлінського клінічного тижневика» (нім. Berliner klinische Wochenschrift). З 1909 року — ординарний почесний професор.

1888 року він стає головним лікарем відділення внутрішніх хвороб в берлінському госпіталі Імператриці Августи[de]. Один з піонерів гастроентерології, Евальд зробив госпіталь Імператриці Августи центром з хвороб органів травлення.

Його ім'ям названий «пробний сніданок Евальда» (який також називають «пробним сніданком Боаса[en]-Евальда»), що використовується при дослідженні шлункового соку: 40 (або 200) г білого хліба або булки і 400 см куб. води або чаю. Заборонені масло, цукор, молоко і вершки. Вміст шлунка відкачується для дослідження через годину після прийому сніданку (1885).

Німецький гастроентеролог Исмар Ісидор Боас був одним з найбільш відомих учнів Евальда. Асистентом Евальда протягом декількох місяців 1887 року працював майбутній відомий американський гастроентеролог, професор Макс Ейнхорн, а в 1901-1902 роках — майбутній білоруський академік Федір Оскарович Гаусман.

Найважливіші праці[ред. | ред. код]

  • «Beiträge zur Histologie und Physiologie der Speicheldrüsen des Hundes» (Берлін, 1870)
  • «Die Lehre von der Verdanung. Einleitung in die Klinik der Verdauungkrankheiten» (ib., 1879; 3 изд., ib., 189 3)
  • «Handbuch oder Ernährung des gesunden und kranken Menschen» (2 вид., 1895)
  • «Die Krankheiten der Schildrüsen» (1896)

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]