Карл Шлехтер — Вікіпедія

Карл Шлехтер
нім. Carl Schlechter
Народився 2 березня 1874(1874-03-02)[1][2]
Відень, Австро-Угорщина[1]
Помер 27 грудня 1918(1918-12-27)[1][2] (44 роки)
Будапешт, Угорська Демократична Республіка[1]
·туберкульоз
Країна  Австрія
Діяльність шахіст, шаховий композитор
Знання мов німецька[3][4]

Карл Шлехтер (нім. Carl Schlechter; 2 березня 1874, Відень — 27 грудня 1918, Будапешт) — видатний австрійський шахіст, один з найсильніших у першому десятилітті XX ст., Послідовник вчення Стейніца. Шаховий теоретик і композитор. Головний редактор журналу «Deutsche Schachzeitung» (1912—1918)

Спортивні досягнення[ред. | ред. код]

Рік Місто Турнір + - = Результат Місце
1900 Мюнхен 9 0 6 12 з 15 1-2
1901 Монте-Карло 9 2 6 12 з 17 2
1904 Монте-Карло 4 0 6 7 з 10 2
1904 Кобург 4 1 7 7,5 з 12 1-3
1906 Нюрнберг 6 1 9 10,5 з 16 3-4
1906 Остенде 15 3 12 21 з 30 1
1907 Остенде 7 3 10 12 з 20 2
Карлсбад 1-й міжнародний турнір 8 3 9 12½ з 20 4-5
1908 Відень 9 0 10 14 з 19 1-3
Прага 9 1 9 13,5 з 19 1-2
1910 Гамбург 8 1 7 11,5 з 16 1
1910/1911 Відень Требіч-турнір 10 з 14 1-2
1911 Карлсбад 2-й міжнародний турнір 13 4 8 17 з 25 2-3
1912 Відень Требіч-турнір 5 1 4 7 з 10 1
1913 Відень Требіч-турнір 10 0 8 14 з 18 1
1914 Відень Требіч-турнір 10 1 3 11,5 з 14 1
1915/1916 Відень Требіч-турнір 10 з 15 1

Найбільш значущі матчеві результати:

Рік Місто Суперник Результат
1902 Карлсбад Яновський (+6-1=3)
1910 Відень, Берлін Ласкер (+1-1=8)
1911 Кельн Тарраш (+3-3=10)

Відгуки про Шлехтера[ред. | ред. код]

В 90-х роках XIX ст. теорія Стейніца ще настільки не була загальним надбанням, що навіть багато майстрів не засвоїли її повністю. Тому шахісти, які володіли нею досконало, без особливих зусиль досягали відмінних турнірних успіхів, перемагаючи слабких супротивників, а між собою зводячи партії переважно внічию. Так виник особливий стиль того часу — малоініціативний, що зводився головним чином до чатування на позиційні помилки супротивників, погано знайомих з системою Стейніца. Ця манера гри майже стирала індивідуальне обдарування найталановитіших шахістів тієї епохи. До останніх належить і Шлехтер. Вивчаючи його партії, ми, однак, можемо розрізнити іноді під маскою наслідувальної техніки його істинну, вельми значну особистість.

Р. Реті «Підручник шахової гри» (1929)

.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]