Каролінська мова — Вікіпедія

Каролінська мова
Поширена в Північні Маріанські Острови
Етнічність каролінці
Носії 3100 (2000)
Писемність латинське письмо
Класифікація

Австронезійська сім'я

Малайсько-полінезійська надгілка
Східно-малайсько-полінезійські зона
Океанійська підзона
Мікронезійська група
Понапеансько-трукська підгрупа
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3 cal

Каролінська мова — мова мікронезійської мовної групи, офіційна мова Північних Маріанських островів (поряд з англійською та чаморро). Каролінською мовою розмовляють в основному каролінці (народ австронезійської групи).[1]

Лексична схожість каролінської мови з іншими мовами понапеансько-трукської підгрупи становить: з сатавальською — 95 %, з волеаї і пулаватом — 88 %, мортолоком — 81 %, чуукською — 78 %, з улітійською — 74 %.[2]

За даними перепису 2000 року каролінською мовою розмовляло 3100 осіб[3]. Алфавіт складається з 31 букв на основі латиниці.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Carolinian Language. Ethnologue. Архів оригіналу за 6 червня 2019. Процитовано 31 травня 2016.
  2. Ellis, S. James (December 2012). Saipan Carolinian, One Chuukic Language Blended From Many (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 квітня 2019. Процитовано 16 серпня 2018.
  3. Carolinian. The Endangered Language Project. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 24 червня 2016.