French
DeutschКаїка червонолобий — Вікіпедія
| Каїка червонолобий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pionopsitta pileata (Scopoli, 1769)[3] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Psittacus pileatus Scopoli, 1769 | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Ка́їка червонолобий[4] (Pionopsitta pileata) — вид папугоподібних птахів родини папугових (Psittacidae)[5]. Мешкає в Південній Америці. Це єдиний представник монотипового роду Каїка (Pionopsitta). Раніше до цього роду відносили низку інших видів, однак за результатами молекулярно-філогенетичного дослідження вони були переведені до відновленого роду Pyrilia[6][7].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 22 см, вага 98—120 г. Довжина крила становить 141—152 мм, хвоста 64—76 мм, дзьоба 17—19 мм, цівки 14—16 мм. Самці мають переважно зелене забарвлення, горло у них синювате. На верхній частині голови червона пляма, скроні коричнюваті, шия оливково-зелена. Крила мають фіолетові краї, верхні і нижні покривні пера крил синьо-зелені, стегна і гузка жовто-зелені. Пера на надхвісті зелені з синіми краями, нижні покривні пера хвоста тьмяні, синьо-зелені. Дзьоб сіро-зелений, на кінці роговий, райдужки темно-карі, навколо очей кільця сірої голої шкіри, лапи сірі. У самиць червона пляма на голові відсутня, дзьоб світло-блакитний.
Поширення й екологія[ред. | ред. код]
Червонолобі каїки мешкають на південному сході Бразилії (від південно-східної Баїї до Ріу-Гранді-ду-Сул), на сході Парагваю та на північному сході Аргентини (Місьйонес). Вони живуть у вологих гірських і рівнинних атлантичних лісах, зокрема в лісах бразильської араукарії. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, на висоті до 2100 м над рівнем моря. Ведуть кочовий спосіб життя, з травня по вересень мігрують зграями між узбережжям і внутрішніми районами континенту. Живляться плодами, зокрема Euterpe edulis, подокарпусів і пасльону, а також насінням Solanum mauricianum і корою евкаліпту, відвідують фруктові сади. Сезон розмноження триває з листопаду по січень. Гніздяться в дуплах дерев, у кладці 2 яйця, в неволі до 5 яєць. Інкубаційний період триває 23—24 дні, насиджує лише самиця. Пташенята покидають гніздо через 7—8 тижнів після вилуплення.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Pionopsitta pileata: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 23 серпня 2022
- ↑ Bonaparte, Charles Lucien Jules Laurent (1854). Revue et Magasin de Zoologie Pure et Appliquée. № (2)6. с. 152.
- ↑ Scopoli, Giovanni Antonio: Annus I-(V) Historico-Naturalis. 1769, ss. 32–33.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 23 серпня 2022.
- ↑ Ribas, C.; Gaban-Lima, R.; Miyaki, C.; Cracraft, J. (2005). Historical biogeography and diversification within the Neotropical parrot genus Pionopsitta (Aves: Psittacidae). Journal of Biogeography. 32 (8): 1409—1427. doi:10.1111/j.1365-2699.2005.01289.x.
- ↑ Tavares, E.S., Baker, A.J., Pereira, S.L. & Miyaki, C.Y.. Phylogenetic relationships and historical biogeography of Neotropical parrots (Psittaciformes: Psittacidae: Arini) inferred from mitochondrial and nuclear DNA sequences. „Systematic Biology”. 55 (3), ss. 454–470, 2006. doi:10.1080/10635150600697390.
Джерела[ред. | ред. код]
- Juniper & Parr (1998) Parrots: A Guide to Parrots of the World; ISBN 0-300-07453-0
- Forshaw (2006) Parrots of the World: An Identification Guide; ISBN 0-691-09251-6
|
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |