Келоїд — Вікіпедія

Келоїд (келоїдний рубець, патологічний рубець^[1], грец. kele — пухлина та грец. éidos — вид; лат. keloid) — структурні зміни у епідермальному шарі шкіри людини після загоєння рани чи опіку. Особливий вид рубців, що впроваджуються в навколишні нормальні тканини.

Історія[ред. | ред. код]

В перше келоїди були описані єгипетськими хірургами приблизно у 1700 році до нашої ери. Барон Жан-Луї Аліберт (1768-1837) визначив келоїдні як "єдине ціле" в 1806 році. Він назвав їх "cancroïde", пізніше зміни імені в "chéloïde", щоб уникнути плутанини з раком. Слово походить від грецького "χηλή", чолі, що означає "копито", чи у сенсі "крабова колишня", і суфікс "як". Протягом багатьох років, клініка барона Сен-Луїс^[en] за адресою Париж (Франція) була світовим центром для дерматології.^{[джерело?]} За всю історію лікування келоїдних і гіпертрофічних рубців було запропоновано велику кількість методик, які давали певний ефект, але не приводили до надійного вирішення проблеми. В даний час найбільш поширені види лікування гіпертрофічних і келоїдних рубців перелічені у розділі терапія.

Класифікація[ред. | ред. код]

Келоїд справжній (спонтанний) — виникає на візуально незміненій шкірі, виділяється на 5-8 мм над поверхнею шкіри, є білястого або рожевого кольору та щільної консистенції, з гладкою блискучою поверхнею.
Помилковий келоїд — розвивається на місці рубця після травми (механічної, термічної, хімічної та ін) або гнійного захворювання (наприклад, фурункула). Його ріст зазвичай починається через 1-3 міс після епітелізації рани. Типовим є відсутність паралелізму між тяжкістю травми і виразністю келоїдних рубців, вони можуть виникати навіть після незначних ушкоджень (укол, укус комахи) і часто після опіку III-A ступеня.

Характеристика[ред. | ред. код]

Етіологія та патогенез[ред. | ред. код]

Статеві особливості[ред. | ред. код]

Дуже часто келоїдні рубці розвиваються у дівчат та молодих жінок. Також до утворення келоїду схильні рубці в тих частинах тіла, в яких шкіра піддається сильному натягу. Досить часто схильність до виникнення келоїдних рубців передається спадково. У людей з темнішим кольором шкіри, келоїдні рубці виникають вдесятеро частіше. У випадках відомої схильності необхідно особливо ретельне виконання дерматоскопії у дерматолога та профілактичних заходів з метою профілактики рубців.

Фактори ризику, що спричиняють утворення[ред. | ред. код]

Певні області тіла (область грудини, спина);
Підвищений натяг шкіри;
Темний колір шкіри;
Молодий вік;
Жіноча стать;
Спадкова схильність;
Гормони (естроген, тироксин).

^{[джерело?]}

Формування[ред. | ред. код]

Келоїд формується протягом тривалого часу після загоєння рани, зазвичай через 13 місяці після загоєння рани. Це обумовлено масивною надлишковою продукцією волокон сполучної тканини, яка продовжує рости у зоні рани, і проростає в здорову шкіру.

Клінічні прояви[ред. | ред. код]

Пухлиноподібне розростання грубої волокнистої сполучної тканини шкіри. При гістологічному дослідженні виявляють подовжені покручені пучки еозинофільно пофарбованого гіалінізованих колагену, витончення сосочків дерми і зниження еластичності волокон. Морфологічну основу келоїду становить надлишково зростаюча незріла сполучна тканина з великою кількістю атипових гігантських фібробластів, які тривалий час знаходяться у функціонально активному стані. У келоїдах мало капілярів, огрядних і плазматичних клітин. Зростання відбувається протягом декількох тижнів, іноді місяців, після чого розміри келоїд не змінюються до кінця життя пацієнта. Стабілізація стану келоїдних рубця зазвичай настає через 2 роки після його появи. Характерно, що келоїдні рубці практично ніколи не виразкуються.

Стадії розвитку[ред. | ред. код]

Стадія епітелізації — означає, що травмовану ділянку покривається тонкою плівкою плоского епітелію, через 7-10 днів починає грубішати і злегка ущільнюється, колір його з рожевого стає більш блідим. У такому стані рубець знаходиться 2-2,5 тижні.
Стадія набухання — характеризується збільшенням рубця, хворобливістю при контакті з ним, рубець вже височить над рівнем шкіри. Через 3-4 тижні болючість зменшується, а почервоніння посилюється, набуваючи ціанистий (синюватий) відтінок.
Стадія ущільнення — рубець ущільнюється на всьому протязі, осередково покривається щільними бляшками, стає горбистим і зовні нагадує келоїд.

Діагностика[ред. | ред. код]

Диференціальний діагноз[ред. | ред. код]

Келоїди диференціюють з гіпертрофічними рубцями, дерматофібромами, інфільтруючим базальноклітинним раком (підтверджується лише при біопсії).

Лікування[ред. | ред. код]

Методи лікування:

Хірургічне висічення;
Лазерна обробка;
Променева терапія;
Мазева терапія;
Компресія (тиск);
Кріотерапія;
Ін'єкційна терапія (внутрішньоосередкова) в перебігу 3-6 тижнів. (кортикостероїди; фізіологічний розчин в концентраціях від 5 до 40 мг / мл, триамцинолону ацетонід в розчині з простим лідокаїном (лігнокаіном); триамцинолону гексацетонід — важко виводиться організмом).
Гормонотерапія (як місцева, так і загальна)

Див. також[ред. | ред. код]

Рубець

Примітки[ред. | ред. код]

Кортикостероїди

http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/3703/kortikosteroidi [Архівовано 15 серпня 2014 у Wayback Machine.]

http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=24905

http://biomedicina.com.ua/kortykosterojidy-zahalna-harakterystyka/ [Архівовано 14 березня 2015 у Wayback Machine.]

http://momandkids.net.ua/likarski-preparaty/5115-korotkosteroidy.html

Тріамцинолон

http://preparaty.org/info/2176 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Тріамцинолону Ацетонід

http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/2280/triamcinolonu-acetonid [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.]

http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=9202

http://www.piluli.kharkov.ua/drugs/drug/1841/ [Архівовано 29 серпня 2014 у Wayback Machine.]

Тріамцинолону Гексацетонід

http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/2281/triamcinolonu-geksacetonid [Архівовано 31 березня 2016 у Wayback Machine.]

http://msvitu.com/archive/2008/september/article-5.php?print=1 [Архівовано 8 липня 2018 у Wayback Machine.]

Література[ред. | ред. код]

В.М.Скрипник. Профілактика патологічних рубців обличчя та шиї. Ел.джерело [Архівовано 11 квітня 2022 у Wayback Machine.] 2012
Marneros A. G. Keloids–clinical diagnosis, pathogenesis, and treatment options / A. G. Marneros, T. Krieg // J. Dtsch. Dermatol. Ges. – 2004. – Vol. 2, № ll. – P. 905-913.

Посилання[ред. | ред. код]

Келоїдні і гіпертрофічні рубці [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.]
Рубці і шрами. Видалення рубців: шліфування і видалення. Келоїдні рубці та їх видалення [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.]
Види рубців [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.]
Келоїдні рубці – симптоми, лікування, профілактика, причини – Хвороби і стану на [Архівовано 29 липня 2014 у Wayback Machine.]
НАКАЗ МІНІСТРА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ВІД 27.12.2011 № 977. КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ З АКУШЕРСЬКОЇ ДОПОМОГИ «КЕСАРІВ РОЗТИН» [Архівовано 29 липня 2014 у Wayback Machine.]
Келоїдні рубці: причини і лікування [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.]

↑ (англ.)Richard Baker, Fulvio Urso-Baiarda, Claire Linge, Adriaan Grobbelaar, "Cutaneous Scarring: A Clinical Review", Dermatology Research and Practice, vol. 2009, Article ID 625376, 7 pages, 2009. https://doi.org/10.1155/2009/625376 Ел.джерело [Архівовано 21 січня 2021 у Wayback Machine.]

[1] (англ.)Richard Baker, Fulvio Urso-Baiarda, Claire Linge, Adriaan Grobbelaar, "Cutaneous Scarring: A Clinical Review", Dermatology Research and Practice, vol. 2009, Article ID 625376, 7 pages, 2009. https://doi.org/10.1155/2009/625376 Ел.джерело [Архівовано 21 січня 2021 у Wayback Machine.]

[1]