Шість країн, що вважаються осередками сучасних кельтів:
Шотландія
острів Мен
Ірландія
Уельс
Корнуолл
Бретань
Кельтські країни — райони в сучасній Європі, заселені носіями кельтської культури, особливо кельтських мов. Від середини XX століття, люди багатьох країв та регіонів вживали термін «кельтськість», аби схарактеризувати свою ідентичність[1]. З часом, ці країни й регіони стали широко відомі як сучасні кельти. Такі території в Європі іноді називають «кельтським поясом», коли йде мова про терени їхнього розселення, головно на північно-західному краї континенту, себто про країни, які вони населяють (наприклад, Бретань на північному заході Франції; ґеломовні регіони Ірландії й Шотландії на північному заході й заході відповідно)[2][3]. Проте, такі терміни іноді вважають принизливими, тому мешканці цих країн віддають перевагу словосполученню «кельтські країни».
До поширення Римської республіки та германських племен, Британські острови й чималий шматок континентальної Європи були переважно кельтськими. Але тепер лише північно-західний регіон Франції, велика частина Великої Британії, а також більша частина Ірландії досі утримують свою кельтську культуру й мову, внаслідок прагнення до самобутності та знання своєї історії. Наприклад, у Британії розповсюдження Римської імперії, а згодом англосаксів, витіснило кельтських бритів та мови бритської групи з майже всієї території сучасної Британії.
Це ті шість країн, яких вважають кельтськими Кельтська Ліга, Кельтський Конґрес та інші панкельтські організації. Кожна з цих країн може похвалитися власною кельтською мовою — це ключовий критерій, який беруть до уваги названі організації[4].
French
Deutsch
Шотландія 
Ірландія 
Острів Мен 
Уельс 
Корнуолл 
Бретань 
.svg){kind=small}
