Київський шлях — Вікіпедія

Орієнтовне розміщення Київського шляху:
1 — Київ, 2 — Білогородка, 3 — Брусилів,
4 — Житомир, 5 — Звягель, 6 — Корець,
7 — Дорогобуж, 8 — Рівне, 9 — Олика,
10 — Луцьк, 11 — Володимир, 12 — Чуднів,
13 — Романів, 14 — Полонне, 15 — Острог

Київський шлях — колишня магістральна дорога у XVIXVIII століттях, що сполучала Київ з Волинню через Білогородку, Брусилів та Житомир.

Історія[ред. | ред. код]

Згадується в грамотах 1458 року, як Смоляний шлях або Івницька дорога. Простягалася з Києва через річку Либідь (притока Дніпра), біля Жулян повертала на Борщагівку (нині — житлові масиви в межах Києва), далі у напрямку Білогородки, Брусилова до Івниці (нині — село Житомирського району, а звідти через Житомир — далі на Волинь. Назву Смоляний шлях отримала через те, що нею з Полісся здійснювали перевезення смоли, дьогтю та поташу[1].

Від Житомира гостинець розгалужувався і прямував на захід у двох напрямках:

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В. В. Пришляк. Івницька дорога. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 1 січня 2018. // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.

Джерела та література[ред. | ред. код]