French
DeutschКласифікація природних вод за мінералізацією — Вікіпедія
 | Було запропоновано приєднати цю статтю або розділ до Класифікація природних вод, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з вересня 2023. |
Класифікація природних вод за мінералізацією — розподіл природних вод за мінералізацією (за сумою іонів, що встановлені у воді хімічним аналізом).
Класифікація природних вод за мінералізацією О. О. Алекіна[ред. | ред. код]
О. О. Алекін (1970) запропонував такий поділ природних вод за мінералізацією:
- прісні — менше 1 ‰;
- солонуваті — 1-25 ‰;
- солоні — 25-50 ‰;
- розсоли — понад 50 ‰.
Існують градації мінералізації води й у вужчих межах, щодо певних водних об'єктів або районів. Така класифікація дає змогу провести розподіл природних вод в загальних рисах, не враховуючи особливостей відносного іонного складу. Однак урахування мінералізації води необхідне, тому ця класифікація повинна доповнювати класифікації, що основані на інших принципах. Важливо знати, що згідно нормативних вимог[1] мінералізація води джерел питного господарсько-питного водопостачання не повинна перевищувати 1000 мг/дм³ (1 г/дм³, 1 ‰), але за дефіциту прісної води в регіоні може бути 1500 мг/дм³ (1,5 г/дм³) — за погодженням з головним санітарним лікарем відповідної адміністративної території України.
Класифікація природних вод за мінералізацією В. К. Хільчевського[ред. | ред. код]
В. К. Хільчевським (2003) була розроблена класифікація природних вод за мінералізацією[2], в якій значною мірою враховані сучасні практичні та екологічні вимоги до якості вод, їх використання та охорони, а також значний досвід детального вивчення хімічного складу природних вод України:[3]
- дуже прісні — менше 0,1 г/дм³;
- помірно прісні — 0,1 — 0,6 г/дм³;
- прісні з підвищеною мінералізацією — 0,6 — 1,0 г/дм³;
- слабосолоні — 1,0 — 3,0 г/дм³;
- середьосолоні — 3,0 −15,0 г/дм³;
- солоні — 15,0 — 35,0 г/дм³;
- сильносолоні −35 — 50 г/дм³;
- розсоли — понад 50 г/дм³.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Державні санітарні норми та правила «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10). Архів оригіналу за 19 Січня 2015. Процитовано 19 Січня 2015.
- ↑ Хільчевський В. К., Осадчий В. І., Курило С. М. Основи гідрохімії: [Архівовано 27 Серпня 2021 у Wayback Machine.] Підручник. — К.: Ніка-Центр, 2012. — 312 с. — ISBN 978-966-521-559-2
- ↑ Горєв Л. М., Пелешенко В. І., Хільчевський В. К. Гідрохімія України. К.: Вища школа, 1995. — 307 с. ISBN 5-11-004522-4
Література[ред. | ред. код]
- Хільчевський В. К. Гідрохімічний словник. – К.: ДІА, 2022. – 208 с. ISBN 978-617-7785-42-1.
- Хільчевський В. К., Осадчий В. І., Курило С. М. Основи гідрохімії: [Архівовано 27 Серпня 2021 у Wayback Machine.] Підручник. — К.: Ніка-Центр, 2012. — 312 с. — ISBN 978-966-521-559-2
- Алекин О. А. Основы гидрохимии. — Л.: Гидрометеоиздат, 1970. 442 с.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.